наставляти

НАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., НАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. наста́влять; док., що, чого.

1. Ставити яку-небудь кількість чогось.

Залізні драбини наставляють [потвори] (Леся Українка);

Чоловіків попрохали на канапу, а самі жінки збили докупи столики, накрили їх і заходились наставляти закуски (М. Івченко);

– Твоя мати нав'яже снопів, як дзвонів, один в один, наставимо кіп, як стогів (С. Чорнобривець);

– У мого сусіда на весіллі стояло триста пляшок шампанського... Я хочу наставити триста три. А якщо вдасться, то й триста п'ять! (О. Чорногуз).

2. Наводити, направляти, націлювати і т. ін. у потрібному напрямку що-небудь.

Тур ставав, наставляв широкий лоб із довгими рогами й червоними, мудрими очима гнівно дивився на Ігоревих людей (Б. Лепкий);

Позаду блиснув вогонь, пролунав постріл. То вистрілив технік, наставляючи рушницю цівкою догори (М. Трублаїні);

Як тільки він [тигр] стрибоне, ви раптово повертайтесь до нього й наставляйте дикта (Остап Вишня);

Хто наставляв обіддя на колеса та міняв осі у возах; хто зносив на вози мішки з припасом, а на інші складав зброю (М. Садовський, пер. з тв. М. Гоголя);

Двоє кремезних пермяків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб);

Комендант стоїть посеред кімнати, наставивши в бік дверей револьвер (Ю. Яновський);

// розм. Спрямовувати, скеровувати на кого-, що-небудь (очі, погляд).

– А що це чорне? – гукнув він і витяг з коряка. Усі наставили очі. – Картуз! – гукнув Пилип, виливаючи воду (Панас Мирний);

– Боже, де ти його взяв, такого нещасного? – пошепки бідкалася жінка, сумно наставивши очі на Оксена, що зайшов у хатину (Григорій Тютюнник);

Тодорка звела докупи брови й різко наставила очі (Б. Харчук).

3. Витягаючи, висуваючи або підставляючи, наближати, підносити що-небудь до когось, чогось.

– Ти лиш дай мені шматочок чого-небудь, а то я нічого не бачу, – сказав Яків, наставляючи руку (Панас Мирний);

В матнi копошилося й тiпалося десяткiв пiвтора живих сiрих грудочок [горобців]. – Наставляйте мiшка, дядю, висипати буду! (В. Винниченко);

Стаха відразу перехилила голову, наставляючи йому губи до поцілунку (Ірина Вільде);

Темно кругом, я наставляю руки (наче граюсь у киці-баби) і навшпиньках ступаю в куток (В. Близнець);

Вона наставила рожеві жменьки, і Денис налив туди холодної чистої джерельної води (Григорій Тютюнник).

4. тільки док., кого, ким, розм. Призначати кого-небудь на якусь посаду, роботу, доручати кому-небудь виконати, зробити щось.

Одного разу зібралися звірі докупи і почали радитися між собою, кого наставити царем (з казки);

В нас нового попа наставили, – він і досі править там (Марко Вовчок);

– Як хто перейде до ляхів, так того зараз наставляють хорунжим, а далі й сотником (А. Кащенко);

– До війни була дояркою, а тепер наставили завом (О. Гончар);

Отаман хотів наставити Чорновуса начальником штабу, та згодом усе повернулось інакше (В. Шкляр).

5. заст. Приготовляти (про їжу).

Розібралась, роздяглась [Маруся], давай піч топити і вечерять наставляти (Г. Квітка-Основ'яненко);

– А що ж ви зварили такого? – поцікавилась баба Яга. – Борщику! – пресмачно цмокнув дід Лісовик губами. – Чудового борщику я наставив з грибами! (П. Козланюк);

– Сідайте ж отут, – сказала Любов Касянівна Луцькові й чоловікові, – а я чайочку наставлю (І. Сенченко).

(1) Наставля́ти / наста́вити самова́р – розпалювати вогонь у наповненому водою самоварі.

Марина вийшла в сіни наставляти самовар (Панас Мирний);

Батько звелів наставить самовар і готувать закуску (І. Нечуй-Левицький).

◇ (2) Наставля́й кише́ню (оби́дві жме́ні), ірон. – не розраховуй на щось, не сподівайся чогось.

[Антон:] Поїде вона з тобою в глухі ліси, на річку .. слухати жаб'ячі концерти? – Наставляй кишеню! (Л. Дмитерко);

– Підводи? – знову обізвався низенький, в пілотці. – Це будуть підвозити тих, що приставатимуть. Високий, з сердитими очима сіпнувся від обурення: – Наставляй обидві жмені! (В. Козаченко);

На обличчі Югая тріпнулася зневажлива посмішка. – Наставляй кишені, візьмеш, волоцюго, візьмеш (М. Сиротюк);

(3) Наставля́ти / наста́вити ніж на се́рце – мати недобрі наміри щодо кого-небудь, затаювати зло на когось.

Це трапляється межи нами, Що ніж на серце наставля, А сам цілує!.. (Т. Шевченко);

(4) Наставля́ти / наста́вити ро́ги кому:

а) зраджувати свого чоловіка.

– Янечку, ти – золото, – захоплювався пан Бжельський. – Спритний, як чорт, і рахубний, як краківський лихвар. Певно, твоя мама наставляла роги померлому Адаму Свєнцицькому з якимось Шмульком чи то Янкелем (З. Тулуб);

Хто вона? Примхлива донька якогось солідного таточка? А може, з тих, що вискакують заміж за стареньких академіків, а потім наставляють їм роги? (М. Зарудний);

– Не дарма тобi жiнка роги наставила... з моїм земляком, кажуть, ще й родичем... (В. Яворівський);

б) стати коханцем чиєїсь дружини.

[Харько:] Невже ви хочете, щоб я радий був до послуги чоловікові, котрий хоче мені роги наставить? (М. Кропивницький);

– Ви надіслали мені .. здоровенні гіллясті оленячі роги, щоб .. трохи втішити мене, оскільки справжні, чоловічі, наставити мені відмовляєтеся. Було таке? Відповідайте! (О. Авраменко, В. Авраменко);

[Бассаніо:] Ви доктором були, і я не зміг Впізнати вас? [Граціано:] А ти – писарчуком, Що хтів мені наставить роги? (І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра);

(5) Наставля́ти / наста́вити синякі́в – побити когось до синяків.

От дяк і питає його: – А скажіть, святий отче, хто вам синяків таких наставив? (з переказу);

(6) Наставля́ти (нащу́лювати, нащу́рювати, діал. надставля́ти і т. ін.) / наста́вити (нащу́лити, нащу́рити, діал. надста́вити і т. ін.) ву́ха (ву́хо):

а) напружено, уважно прислухатися до чогось.

Я скрізь лазив, на все очима назирав, як піп, до всього уха наставляв (Марко Вовчок);

Батько підходить до дверей спальні, наставляє туди вуха, наслухається (Д. Бедзик);

Заплющувавсь [хлопець] і сторожко наставляв ухо. Тиша. Тоді взявся за гриву й став ногою коневі на коліно. Мить – верхи вже (А. Головко);

В тій хвилі дивно щось забряжчало і зашелепотіло.., – всі надставили уха (І. Франко);

Як тільки приїхали на майдан, Гаркуша одразу .. направив своє хрящувате вухо до волосного ґанку, на той новий закон, що його вичитував студентик (О. Гончар);

б) з напруженою увагою, з великим інтересом готуватися до слухання чого-небудь.

– Слухайте, – сказав він .. Парубки нащурили вуха (Н. Кобринська);

Гайдамацький старшина окремої чоти допитливо нащулив вуха (Я. Качура);

Богдан уже заспокоївся й наставляв до їхньої розмови вухо, скоса позираючи на вродливу молоду княжну (І. Білик);

Сергій зам'явся, бачачи, як наставив вуха Хвостенко (В. Малик);

в) звертати увагу, зважати на що-небудь, ураховувати щось, звертатись до чогось.

Хто каже до ладу, то вуха наставляй, а хто і без ладу, то теж не затикай (прислів'я);

– От сівозміну загальну громадську заведемо. До агрономії вуха наставити треба. Заводити гуртовий обробіток землі (А. Головко);

(7) Наставля́ти (розкида́ти, розставля́ти, плести́ і т. ін.) / наста́вити (розки́нути, розста́вити і т. ін.) [свої́] тене́та (сі́ті, пастки́, си́льця і т. ін.) на кого і без дод., із спол. щоб. – підступними діями, хитрощами, лестощами і т. ін. намагатися підкорити собі кого-небудь, заволодіти кимсь, домогтися свого.

[Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставляє тенета на неофітів (Леся Українка);

Помовчав трохи і знову плете хитро тенета, щоб спіймати довірливу жінку (І. Цюпа);

Дряпіжники, сутяжники, всякі військові товариші розкинули свої тенета (Панас Мирний);

Він розкинув свої сіті так широко, що щастя, коли не тут, то там мусило попастися в них (І. Франко).

НАСТАВЛЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., НАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. наста́влять; док., кого.

Даючи поради, навчати чогось; повчати.

Веде коня за поводи Та плаче Ярина. Старий батько іде рядом, Наставляє сина (Т. Шевченко);

Він не величався.., нікого не наставляв, нікому своєю героїчною вірою не докучав (І. Багряний);

Занепокоєна Варвара наставляла дочку, що завжди нехтувала давні звичаї (К. Гордієнко);

Він мріяв: це ж щастя – вводити в життя, виховувати, наставляти таку ясну голівку, таке глибоке серце! (О. Іваненко);

– Мене змалку наставили говорити правду усюди, – промовив з погордою молодий лицар (М. Старицький).

◇ (1) Наставля́ти (направля́ти, напу́чувати, спрямо́вувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти, спрямува́ти і т. ін.) на до́бру (пра́ведну, ві́рну і т. ін.) доро́гу (сте́жку, путь) (на до́брий (пра́ведний, ві́рний і т. ін.) шлях) кого і без дод. – корисними порадами, доброзичливими настановами скеровувати чиї-небудь дії в правильному напрямку; грати позитивну роль у професійному чи моральному становленні когось.

Тітки та дядини силкувались направляти її [Настусю] на добру путь (І. Нечуй-Левицький);

– Батько – велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив... на добру путь напучував... (Панас Мирний);

Тимон із подвоєним завзяттям наставляв .. хлопців на правильну путь (Д. Бузько);

– От лаяв мене [панотець], їй-бо, славно, все направляв на путь істини і, головне, злості не таїв (М. Стельмах);

Вернувся Чіпка додому радий, що довелося направити громаду на добру стежку (Панас Мирний);

Сошенко залучив Тараса до малярської школи й напутив його на добру путь (І. Нечуй-Левицький);

[Чирва:] Усіх хазяїв, усе село, кожну хату ми повинні врозумити, наставити на пуття (І. Микитенко);

Не набув її батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздирався в роботі .. Зате .. на добру дорогу наставив синів (І. Муратов);

Судитимуть її, що не зуміла бути йому наступником і порадником, не спрямувала його на чисту людську дорогу (П. Дорошко);

Сьогодні він прийшов, щоб спрямувати свого колегу .. на праведну путь і настановити його на добрий розум (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

(2) Наставля́ти (направля́ти, настановля́ти) / наста́вити (напра́вити, настанови́ти) на [до́брий] ро́зум кого – навчати кого-небудь дотримуватися певних норм, традицій у поведінці, діях та вчинках; скеровувати в правильному напрямку.

Тихий був Василько, розсудливий. – Хто його на розум наставляв, Господь його знає (Марко Вовчок);

Мати поралася дома й на добрий розум їх [дочок] настановляла (І. Вирган);

У письмі він [панотець] не вельми був очитаний, зате в неділю десь під в'язом наставляв на добрий розум парафіян своїх святими словесами (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

Хто собою керувать не вміє, той і другого на розум не наставить (прислів'я);

Падала Мотря перед пречистою на коліна й молила її тихим гарячим словом, щоб вона берегла її дитину од лихої години, щоб направила його на добрий розум (Панас Мирний).