наставляти

НАВО́ДИТИ (надавати зброї, оптичному приладу і т. ін. певної спрямованості, повертаючи в бік когось, чогось), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРЯМО́ВУВАТИ, СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ рідше; НАЦІ́ЛЮВАТИ (НАЦІЛЯ́ТИ) (на якусь конкретну, точну ціль). — Док.: навести́, наста́вити, напра́вити, спрямува́ти, скерува́ти, напрями́ти, наці́лити. Літні дами наводили лорнети, здалека оглядаючи молодих гвардійців (П. Кочура); Двоє кремезних перм'яків помчали навздогін, наставивши на нього вила, як на ведмедя (З. Тулуб); Хотів був (хорунжий) стріляти, та скорчена рука не змогла направити постріл (О. Довженко); Німець спрямував ліхтар на старшину (О. Гончар); Стахурський скерував бінокль на річку (Ю. Смолич); (Марко (витягає револьвера й напрямляє в інженера):) Підходь сюди! (М. Ірчан); Радісно повискуючи, він кинувся на Тоську, затиснувши в руці кинжал, націлюючи йому в шию (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. ці́литися.

НАСТОРО́ЖУВАТИ що, у сполуч. із сл. вуха (вухо) (про тварин — прислухаючись, піднімати вуха; про людей, розм. — напружено прислухатися), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАШОРО́ШУВАТИ, НАЩУ́ЛЮВАТИ, НАЩУ́РЮВАТИ, НАСТРУ́НЧУВАТИ розм. — Док.: насторожи́ти, наста́вити, нашоро́шити, нащу́лити, нащу́рити, настру́нчити. Марс раптом насторожив вуха і потягнув дядю Васю за собою (О. Іваненко); Ілько нап'яв поводи й ще дужче одкинувся на коні й вухо чуйніш насторожив (А. Головко); Наставила (Домаха) вухо, вловила слово-друге, підняла навіть голову, щоб не пропустити жодного слова (Д. Бедзик); А Залізняк попереду Нашорошив вуха (Т. Шевченко); Нащуливши вуха, ловлять коні степову тривогу (Н. Рибак); Гайдамацький старшина окремої чоти допитливо нащулив вуха (Я. Качура); А мої цікаві вуха трохи не розпадаються, так наструнчую, та ба! (Марко Вовчок). — Пор. 2. напру́жувати.

II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.; ПОВЧА́ТИ, УЧИ́ТИ (ВЧИ́ТИ) розм., УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ) кому, розм. (наставляти, роблячи зауваження, наказуючи — з можливим відтінком непотрібного або надокучливого, надмірного повчання); НАПОУМЛЯ́ТИ розм., УРОЗУМЛЯ́ТИ (ВРОЗУМЛЯ́ТИ) розм. (навчати діяти розумно, розсудливо). — Док.: наста́вити, настанови́ти, напути́ти, навчи́ти (научи́ти), наусти́ти, указа́ти (вказа́ти), напоу́мити, урозу́мити (врозу́мити). Увечері Уляна вже.. наставляла сина, щоб він дивився за своєю жінкою (Григорій Тютюнник); — І що тобі за охота дитину такого навчати? — звернулася Настя до чоловіка.. — Ніколи батьківської поради не дасть; усе жартує та, немов той ворог, на лихо настановля (Л. Яновська); Як відомо, малу дитину навчають і напучують батьки й добрі вчителі (І. Цюпа); Він.. почав навчати її, до кого звернутися у Києві і як знайти нас (О. Досвітній); Знов мені нагадалася небіжка неня. Бувало наказувала мені, щоби я шанувався, бо не буде з мене господаря (Лесь Мартович); І доки він запрягає, мати повчає сина: — Гляди ж, синку, не балуйся (О. Донченко); — Ох, Іване Володимировичу, так же не можна. Навіщо ж ви?.. — Любий мій, не вчіть мене... — Та я не вчу. Я тільки кажу (О. Довженко); Яке право мають вони контролювати його вчинки? Він не дитина, не монах і не хлоп. І ніхто не сміє йому вказувати (З. Тулуб); — Напоумте його! Ви розгадали — душею він добрий, але ж боюсь я за нього! (О. Гончар). — Пор. II. ра́дити, 3. спрямо́вувати.

РА́ДИТИ (давати пораду, пропозицію, вказівку тощо), РА́ЯТИ (РА́ЇТИ) розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм., ДОРА́ДЖУВАТИ розм.; КОНСУЛЬТУВА́ТИ (давати консультацію з якогось питання); ПРОПОНУВА́ТИ, ПІДКА́ЗУВАТИ (рекомендувати комусь, як діяти, застерігаючи кого-небудь від чогось). — Док.: пора́дити, пора́яти (пора́їти), нара́яти, нара́дити, дора́дити, проконсультува́ти, запропонува́ти, підказа́ти. Кожний радив, як треба зробити, щоб спіймати бугая, і, як водиться, ті, що радили, самі боялися його ловити (Григорій Тютюнник); Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці (І. Нечуй-Левицький); Сава нараджує Маркові гнати корів долом (К. Гордієнко); — Як вам буде тяжко, то спродайте молоді бички! — дораджував Михайло батькові (О. Кобилянська); Марат Нилович охоче консультував хлопців, радив, що і як робити (Ю. Збанацький); — Пропоную нашій веселій Оксанці завжди дбати про те, щоб ніхто не сумував і щоб всі всміхалися (О. Іваненко). — Пор. II. наставля́ти.

СПРЯМО́ВУВАТИ (давати кому-небудь вказівки, поради щодо дотримання чогось у поведінці, навчанні, роботі, світогляді і т. ін.), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАЦІ́ЛЮВАТИ, НАЦІЛЯ́ТИ, ОРІЄНТУВА́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИ розм., НАВЕРТА́ТИ розм., НАВО́ДИТИ заст. — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, наці́лити, зорієнтува́ти, напрями́ти, наверну́ти, навести́. Це живі людські душі! Юні ще та незаскорузлі, куди його спрямуєш, так воно й ростиме (О. Гончар); — Біжи до заводських.. і питай у них, як тобі далі жити... Вони тебе скоро направлять (В. Кучер); Орест Білинський схаменувся, що перебрав міру, націливши синів на надто однобічні інтереси (Ірина Вільде); Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти (Панас Мирний); Не плачеш ти і не співаєш, Гадаєш, думаєш-гадаєш, Як його вчити, навести На путь святий святого сина (Т. Шевченко). — Пор. II. наставля́ти, 1. схиля́ти.