настарати

НАСТАРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм.

Те саме, що надба́ти 1.

Вона [Дарина] потім приїхала додому за сяким-таким віном, яке настарала їй мати-небіжчиця (Ю. Яновський);

Хлопець хотів настарати десять гектарів або й п'ятдесят (М. Малиновська);

У Сироватки у військовій скарбниці заховано сорок талярів. Настарав за життя (Ю. Мушкетик);

– Не журись, – підбадьорює мене Ваня. – З усього видно, що кукурудза уродиться на славу. А ще сушки настараємо. Та й цукрові бурячки не підкачають (П. Запаренко).