настигати

НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ, НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док.

1. кого, що і без прям. дод. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; (перев. переслідуючи).

Коли чує Наталя – за нею женуться. Оглянулась – се Данило мчиться... Уже настигає (Марко Вовчок);

Король Карл не міг поспіти за Мазепою,.., а між тим російське військо хутко настигало шведів (А. Кащенко);

Марко біг здорово .. Але Челканов біг не гірше за нього. Він настигав його (І. Микитенко);

Не спить дорога поступу: вершники, що втікають, і вершники, що настигають (І. Калинець);

Насунувши козирок, подався [Павлушка] навтьоки. Та Галя бігала добре – настигла скоро і стала стьобати його по шиї, по спині, по ушах (С. Васильченко);

Спробував він утекти знову кудись на слободи, але не зайшов і до другого хутора, як гайдуки Сенявського настигли і, закованого в заліза, привели назад (П. Панч);

// Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь.

Ми .. були рибами, і хто встигнув пірнути, той встигнув, а хто перейнявся, того настигала піна, і .. він уже ніщо, пір'їнка (І. Андрусяк);

Біда тому, кого Хуртовина в чистім полі Та настигне одного! (Я. Щоголів);

Не добігли вони й до кручі, як їх настигла навальна злива (Л. Юхвід);

Не снилося нічого; тільки під кінець спання настигла невиразима тривога (В. Барка);

Раптово і негадано підступно виринав у пам'яті той вечір, коли Марійка настигла у скрині його любаску (І. Чендей).

2. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент).

Ох, лишечко! Коли ж я туди настигну?.. Не застану вже його (Г. Квітка-Основ'яненко);

Князь Володимир настиг до Полотська, коли його вої вже захопили посади над Полоттю й Двiною, пiдступили до города й почали там сiчу (С. Скляренко);

Без кінця довгим обозом тяглися підводи через Самовицю, везли піхоту та кулемети, що настигли з Лубен (Іван Ле);

Зчинилася бійка. Трамвай зупинили .. Настигла міліція (В. Дрозд);

Тим часом настигла і служниця, – вбігла в ту башту, сплеснула руками й заголосила: – Ой лишенько моє! Де ви, панійко моя люба? (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Доходити до кого-небудь, поширюватися (про чутки, відомості і т. ін.).

Саме пополудні настигли страшні, несподівані вісті до Тухлі (І. Франко);

* Образно. Ми прислухаємося до звісток із Зони, як до биття власного серця. Як до власної долі. Повідомлення звідти – мов кулі, що настигають через роки (А. Михайленко).

3. Наставати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.).

Час бою на смерть, лихий час настига, День визволу веде за собою (П. Грабовський);

Нас тiльки кiлька.., нiч настигає, – роби що хоч! (Б. Лепкий);

Нарештi – прощальна пора настигає i вiд суходолу зiрветься лiтак (В. Стус);

– Ти у дорозі й незчуєшся, як і спасівка настигне, тоді вернешся сюди (Г. Квітка-Основ'яненко);

Наливаються хліба, а там, і озирнутись не встигнеш, настигнуть жнива (О. Донченко);

“Що з нами буде, як настигне час воювати?” – запитував мене з острахом в очах леґінчук з мого села (М. Дочинець).

4. розм. Ставати спілим, стиглим; доспівати, достигати у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.).

Настигли суниці, почали червоніть полуниці (Марко Вовчок);

Настигли груші, яблука, кавуни й дині (І. Нечуй-Левицький).

5. кого і без прям. дод. Траплятися з ким-небудь (перев. про горе, нещастя і т. ін.).

[Левко:] А чого ж це, молодице, плачете? Мо', горе яке, мо', біда яка настигла (С. Васильченко);

Коли вони поверталися із Сергієм з роботи, Дениса настигла ще одна несподівана вдача: він продав бубну на хуторах (Григорій Тютюнник);

Ось він [Одісей] вже близько країни феаків, де вирватись має З зашморгу лиха й нещасть, що його настигають невпинно (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).