1. Великий тлумачний словник сучасної мови

настигати

настига́ти

-аю, -аєш, недок., настигнути і настигти, -гну, -гнеш; мин. ч. настиг, -ла, -ло; док.

1》 перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти.

|| Заставати, захоплювати зненацька кого-небудь.

2》 неперех. Приходити, прибувати куди-небудь, з'являтися десь (перев. вчасно, у потрібний момент).

3》 неперех. Наступати, наближатися (про час, подію, стан і т. ін.).

4》 неперех., розм. Ставати спілим, стиглим у якій-небудь кількості (про плоди, злаки і т. ін.); доспівати, достигати.

5》 перех. Траплятися з ким-небудь (про горе, нещастя і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настигати — настига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. настигати — (зненацька) заставати, заскакувати, захоплювати; (куди) прибувати, надбігати, надходити; (- подію) наспівати, наближатися; (- багато овочів) достигати; Р. (втікача) НАСПІВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. настигати — НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ, НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док. 1. кого, що і без прям. дод. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; (перев. переслідуючи). Коли чує Наталя – за нею женуться. Словник української мови у 20 томах
  4. настигати — ДОГНА́ТИ кого, що (рухаючись, наблизитися до того, хто (що) пересувається попереду), НАЗДОГНА́ТИ, ЗДОГНА́ТИ, НАГНА́ТИ, НАСПІ́ТИ, ДОСПІ́ТИ рідше, УГНА́ТИСЯ (ВГНА́ТИСЯ) за ким-чим, розм., УГАНЯ́ТИСЯ (ВГАНЯ́ТИСЯ) за ким-чим, розм., ДОГОНИ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. настигати — НАСТИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТИ́ГНУТИ і НАСТИ́ГТИ, гну, гнеш; мин. ч. насти́г, ла, ло; док. 1. перех. Наздоганяти кого-, що-небудь під час руху; переслідуючи, доганяти. Коли чує Наталя — за нею женуться. Словник української мови в 11 томах