1. Словник української мови у 20 томах

настинати

НАСТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого.

Зрізати або зрубати яку-небудь кількість чогось.

Пораненого товариша поклали [опришки] на високе ложе із смерекових м'яких галузок, яких побратими настинали цілу купу (В. Гжицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настинати — настина́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. настинати — -аю, -аєш, док., перех. Зрізати або зрубати яку-небудь кількість чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настинати — НАСТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зрізати або зрубати яку-небудь кількість чогось. Пораненого товариша поклали [опришки] на високе ложе із смерекових м’яких галузок, яких побратими настинали цілу купу (Гжицький, Опришки, 1962, 148). Словник української мови в 11 томах
  4. настинати — Настина́ти, -на́ю, -єш гл. Срубить много, убить многихъ рѣжущимъ орудіемъ. Повен двір і сад їх настинато та навішано горопах. К. ЦН. 274. Словник української мови Грінченка