1. Словник української мови у 20 томах

настрілювати

НАСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТРІЛЯ́ТИ і розм., рідко НАСТРЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого, кого.

Стріляючи, убивати яку-небудь кількість (звірів, птахів і т. ін.).

Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля (О. Стороженко);

– Полював я тут недавно, приїхали ми з групою мисливців. На болотах, за Каранню, я настріляв купу качок (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настрілювати — настрі́лювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. настрілювати — -юю, -юєш, недок., настріляти і розм., рідко настреляти, -яю, -яєш, док., перех. 1》 Стріляючи, убивати яку-небудь кількість (звірів, птахів і т. ін.). 2》 розм. Випрошуючи, отримати в якій-небудь кількості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настрілювати — (-юю, -юєш) недок.; жрм. Набувати щось, настирливо випрошуючи. Де це ти таких яблук настріляв? Чабаненко 1992, 2, 347. Словник жарґонної лексики української мови
  4. настрілювати — НАСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТРІЛЯ́ТИ і розм., рідко НАСТРЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Стріляючи, убивати яку-небудь кількість (звірів, птахів і т. ін.). Пан Цибульський любив пополювать, було і слідство вчинить, і качок настріля (Стор., І, 1957, 154). Словник української мови в 11 томах