настрій

НА́СТРІЙ, рою, ч.

1. Внутрішній, душевний стан.

О. Василь .. дивувався цій раптовій зміні в настрої вчительки, хоч ця зміна була йому приємна (М. Коцюбинський);

Гадка, що я по стількох літах вільного і невільного вигнання знову верстаю той шлях, який проходив п'ятдесят літ тому, держачись за рукав свого батька, наповняла мене солодким настроєм (М. Грушевський);

Настрій у нього був чудовий (З. Тулуб);

* Образно. Гори щохвилини міняли свій настрій: коли сміялась царинка, хмурився ліс (М. Коцюбинський).

2. Напрям думок, інтересів, почуттів і т. ін.; настроєність.

Рідкодуб намагався в окремих вигуках вловити настрій зборів (І. Кириленко);

По настрою в залі він уже бачив, що затримувати увагу зборів на пропозиції Кузіна нема рації, – провалять (А. Головко);

Залежно від змісту й настроюпевних частин тексту змінюється інтонація й темп їх читання (з навч. літ.).

3. Охота, бажання робити що-небудь, займатися чимсь.

Моя урядова праця забирає у мене весь час, та ще здоров'я не служить, настрою нема (М. Коцюбинський);

Сиділа над нею [повістю] до 4-ї, а то й до 5-ї години ночі, – бо вдень нема часу і настрою (Леся Українка);

М. Лукаш любив повторювати афоризм: “Якщо настрою нема, то вже краще не сідати, – однако нічого не вийде” (із журн.).

(1) Для на́строю – щоб випити, для випивки.

Завітали в “Соки-води”, Щось для настрою взяли, Говорили про погоду, На жіноцтво перейшли (А. Крижанівський);

Люди́на на́строю див. люди́на;

(2) Пані́чні на́строї (чутки́ і т. ін.)настрої, чутки і т. ін., які викликають паніку;

(3) Під на́стрій який – коли хто-небудь має якийсь настрій.

– А, старий зводнику! – скрикнув Славенко. – Щастя твоє, що потрапив мені під лагідний настрій! (В. Підмогильний);

(4) Пони́жені на́строї – невеселі, пригнічені настрої.

Сумне було життя Кости Хетагурова .. Іноді навіть прохоплювались у нього вірші з надто пониженими настроями (П. Тичина);

(5) Чемода́нний на́стрій – певний настрій легковажності – готовність до переїзду: очікувана мандрівка, відпустка, відрядження за кордон і т. ін.

Дехто зі спортивних працівників сьогодні продовжує ставитися до своїх обов'язків, як-то кажуть, з чемоданним настроєм (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настрій — на́стрій іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. настрій — (добрий) г. гумор; (напрям думок) настроєність, г. настроєвість; (до чого) охота, бажання. Словник синонімів Караванського
  3. настрій — [настр'ій] -ройу, ор. -ройеим, м. (ў) -ройі, р. мн. -ройіў Орфоепічний словник української мови
  4. настрій — -рою, ч. 1》 Внутрішній, душевний стан. 2》 Напрям думок, інтересів, почуттів і т. ін.; настроєність. 3》 Охота, бажання робити що-небудь, займатися чимсь. 4》 Відносно стійкі емоції, що мають вплив на психічну діяльність. Веселий настрій. Сумний настрій. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. настрій — Психічний стан душевної зорієнтованості, основою якого є позитивна або негативна емоція, що забезпечує високий динамізм перебігу та зміни Н. У навчальній та виконавській музичній діяльності... Словник-довідник музичних термінів
  6. настрій — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
  7. настрій — На́стрій, -рою, -роєві, -роєм; на́строї, -строїв, -строям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. настрій — НА́СТРІЙ, рою, ч. 1. Внутрішній, душевний стан. О. Василь.. дивувався цій раптовій зміні в настрої вчительки, хоч ця зміна була йому приємна (Коцюб., І, 1955, 317); Настрій у нього був чудовий (Тулуб, В степу.., 1964, 246); *Образно. Словник української мови в 11 томах