наступати

НАСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. насту́плять; док.

1. Ставати ногою, лапою і т. ін. на кого-, що-небудь.

Кидаюсь в натовп .. і наступаю комусь на ноги (М. Коцюбинський);

– Руками розгортайте колоски, не наступайте на стебла (О. Донченко);

Івась устав, хотів іти на місце та наступив на ногу дідові (Панас Мирний);

Оріховська під партою наступила Дарці на черевик (Ірина Вільде);

// рідко. Налягати вагою свого тіла на ногу, лапу і т. ін.

В саду на глухій алеї виявляються дві химерні тіні: одна, закутана, наступає на ногу, кульгає, друга, висока, запобігливо придержує під руку, вихиляється... (С. Васильченко).

2. З боєм просуватися вперед, переслідуючи противника; здійснювати наступ.

Наступаючи, ворог дедалі глибше вклинювався в ряди руського війська (з навч. літ.);

Полк тоді саме наступав у горах північним берегом Дунаю (О. Гончар);

// на кого – що. Атакувати кого-, що-небудь; нападати на когось, щось з метою захоплення, завоювання.

На країну Італьянську сильне військо наступило (Леся Українка);

// Інтенсивно діяти проти кого-, чого-небудь для досягнення бажаних наслідків.

Наступати на рак.

3. перев. недок., на кого – що. Рухаючись вперед, тиснути кого-небудь.

Дубовик розлютовано замахнувся на Марину утюгом, але Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога (Г. Епік);

Вона .. схопила себе за горло і стала давити, схвильовано сапаючи та наступаючи на Сергія (Григорій Тютюнник);

// Наполегливо вимагати, домагатися чого-небудь, доводячи щось.

Він [Чагар] почав гаряче наступати на мене: мовляв, я не маю підстави сумніватись (М. Хвильовий);

– Хай і божевільна, хай і патлата, та все не така, як ти, – показала язик Машка. – Яка? Яка я? – наступала Варка (Л. Яновська).

4. перен. Наближаючись, насуватися на що-небудь (про неживі предмети, явища природи).

Плавні горіли, вогняні гори наступали на них, несли усьому смерть (М. Коцюбинський);

Структура світового земельного фонду поступово змінюється. Міська і промислова забудова наступає на сільськогоподарські землі, а вони, в свою чергу, тіснять лісові й пасовищні угіддя (з навч. літ.);

Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Л. Глібов);

// Щільно оточувати, прилягати до чого-небудь.

Тайга з усіх боків наступала на скелі й неглибокі ущелини (О. Донченко).

5. Те саме, що настава́ти 1, 2.

Надворі, бач, Наступає свято... (Т. Шевченко);

Тихо в полі, гай темніє, Наступає літній вечір (Леся Українка);

Весна наступала швидко, нестримно, навально (В. Козаченко);

Серед тиші, яка наступила з приходом Семена, у веселій Ульчиній кімнаті було як на зеленім моріжку (Д. Бедзик);

Опісля обіду, коли в камері наступило загальне пожвавлення, розвеселився і пан староста (Ю. Збанацький);

// Те саме, що става́тися.

Коли це [щось страшне] мало наступити, ніхто не знав, та все лише до того всі ладилися (Н. Кобринська);

Хто хоче змінити віру батьків, той .. перше тихо прив'язується до нової віри, віри якоїсь однієї, і вже потім зміна віри наступає сама собою, як результат попереднього переконання, що нова віра йому ліпша (І. Огієнко).

◇ Ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в див. ведмі́дь;

Наступа́ти (насіда́ти і т. ін.) сло́вом див. сло́во;

(1) Наступа́ти / наступи́ти на го́рло (зневажл. на горля́нку) кому і без дод. – настирливо вимагати від когось чого-небудь або спонукати, примушувати до чогось.

[Нартал:] Га, мовчиш, мовчиш? Ага, я наступав тобі на горло? (Леся Українка);

Славка наступала батькові на горло – кинь торгівлю (С. Чорнобривець);

Цей несподіваний обшук врятує його від сварки з отим чужим гуртоправом і чабаном, що просто наступає на горлянку (В. Кучер);

[Варка:] А скільки нам винні?.. [Демко:] Ну що ж як винні? На горлянку кожному не наступиш – віддадуть... (М. Кропивницький);

(2) Наступа́ти / наступи́ти на мозо́лю (на мозо́ль, на мозо́лі́) кому і без дод. – торкатися в розмові того, що кого-небудь найбільш непокоїть, турбує.

– Мислимо, такі втрати! Конструкторів варто викликати, хай подивилися б. – Та знають вони! – глухо гриміла трубка. – Не одні ми на мозолі їм наступаємо (з газ.);

[Палажка:] Та що це ти, Іване, такий злий сьогодні? [Хвенька (регоче):] На мозолю наступили! (Панас Мирний);

Яворському стало незручно слухати роздратованого Сашка. Він вибачився й пішов на греблю, Колодуб відверто запитав у товариша: – Хто тобі сьогодні на мозоль наступив? Зізнайся! (Ю. Бедзик);

(3) Наступа́ти / наступи́ти на па́льці кому – кривдити когось, не рахуватись з ким-небудь.

– Ви не ніяковійте, будьте задиракою, тримайтеся зухваліше, – повчав він [Самієв] Черниша, – а то вам будуть наступати на пальці (О. Гончар);

[Панько:] В життю, як на ярмарку, не можна без того, щоб один одному на пальці не наступив (І. Франко);

(4) Наступа́ти / наступи́ти на про́бку (ко́рок, ко́рка) – напиватися доп'яну.

– Раз наступив на пробку, так нічого дурня корчити (М. Руденко);

– А ти, Гавриле, коли наступив на корка, то не ліз би, як свиня, на відповідальні збори, а йшов би собі додому (Ю. Збанацький);

(5) Наступа́ти / рідше наступи́ти на хвоста́ (на п'я́ти) кому і без дод.:

а) (тільки недок.) наздоганяючи, переслідуючи, йти, рухатися і т. ін. дуже близько від кого-небудь.

Ой, що коїлось у Закриниччі, як німцеві вже почали на хвоста наступати, як його почали викурювати, мов лиса з нори! (Є. Гуцало);

– За мною, трохи не наступаючи мені на п'яти, жандар [жандарм] цокає своїми острогами (Панас Мирний);

б) досягати таких же успіхів, як хто-небудь інший.

– Ми й на змагання викличемо одна одну. – Давайте дівчатка, щоб аж дим пішов! – Фігурняк потряс кулаком. – А я завтра своїх підніму. Ще, може, вам і на хвоста наступлю (О. Сизоненко);

Хоч на хвіст наступи́ див. хвіст;

[Як (мов, на́че і т. ін.)] [чо́рний] віл на но́гу наступи́в див. віл¹.