насурмонений

НАСУРМО́НЕНИЙ, а, е, розм.

Те саме, що насу́плений 2, 4.

Ліда позиркувала на мовчазного, насурмоненого Братуху (В. Большак);

В досвідченого підполковника іронічно зібралися складки навколо рудих, як тютюн, очей і повеселіло кавуноподібне, завжди насурмонене обличчя (М. Стельмах);

Позаду станції у низьке, навіть в найкращу погоду насурмонене небо підводяться і входять у нього гострими вершинами базальтові кручі (Р. Іваничук).