насіння

НАСІ́ННЯ, я, с.

1. Зачаток рослини, який складається із зародка та оболонки.

Розмноження насінням – основна ознака, якою голонасінні відрізняються від рослин, що розмножуються спорами (з навч. літ.).

2. збірн. Зерна, дрібні плоди рослин, признач. для посіву, посадки і т. ін.

– Насіння на посів, спасибі, дав тесть (І. Нечуй-Левицький);

Все легшає в Яреська при боці сівацький мішок, все меншає в ньому зерна, все більше насіння в родючій материній землі (О. Гончар);

* Образно. [Петро:] Воно, значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом і вона засіва добре насіння... (Панас Мирний);

* У порівн. Які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Марко Вовчок).

3. збірн. Зерна соняшника, гарбуза, які вживають як ласощі.

Паранька дістає насіння, починає байдуже й самовпевнено лузати (І. Микитенко);

Деякі [дівчата] сидять просто на траві, дивляться на вигадливий танок, балакають, лущать насіння (С. Черкасенко).

4. перен. Зародок, джерело чого-небудь.

Дочку сиротою тяжко покидати. Хто її від лиха Бідну оборонить, Доброго насіння В серденько заронить? (П. Грабовський).

5. перен., розм. Нащадки (див. наща́док 2).

– Пий, же роде! Твого полку прибуло! Нове насіння [дитина] не посоромило старого кореня! І весь рід випив – у котрий уже раз! (І. Багряний);

// перев. у сполуч. з прикм. Уживається як лайливе слово.

Показав [Владко] їй язик. – О, бачите, злодійське насіння! – заверещала Войцехова (І. Франко);

– Рейтари, бачив, поскакали в долину, – Ти диви, чортове насіння, а я собі думав, під Говтвою їх вирубав до ноги! (П. Панч).

(1) На насі́ння – для розведення, для розплоду.

– Отого сурмача [півня] збережи на насіння. Він, видно, породистий (В. Логвиненко).

△ Абсолю́тна вага́ насі́ння див. вага́1;

Холо́дне проро́щування насі́ння див. проро́щування;

Хроматографі́чний ме́тод ідентифіка́ції насі́ння див. ме́тод;

(2) Чи́сте насі́ння – насіння районованої насіннєвої підщепи – ціле, без будь-яких пошкоджень, нормально розвинене.