насіння

НАСІ́ННЯ, я, с.

1. Зачаток рослини, який складається із зародка та оболонки.

Більшість лісових дерев і кущів розмножується насінням (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 187);

Розмножується кизил насінням, щепами і відсадками (Колг. Укр., 7, 1960, 31).

2. збірн. Зерна, дрібні плоди рослин, признач. для посіву, посадки і т. ін.

— Насіння на посів, спасибі, дав тесть (Н.-Лев., III, 1956, 105);

Все легшає в Яреська при боці сівацький мішок, все меншає в ньому зерна, все більше насіння в родючій материній землі (Гончар, II, 1959, 221);

*Образно. [Петро:] Воно, значить, і ваша гімназія не личком шита! Таки часом і вона засіва добре насіння… (Мирний, V, 1955, 157);

*У порівн. Які мухи по столу лазили, то поскочувалися, як насіння од вітру (Вовчок, І, 1955, 255).

∆ Абсолю́тна вага́ насі́ння див. абсолю́тний.

◊ Лиша́ти (лиши́ти, зберіга́ти, зберегти́, зоставля́ти, зоста́вити і т. ін.) на насі́ння — не знищувати; кидати на розплід.

— Пан втік, а панича Льольо на насіння лишили (Коцюб., II, 1955, 85);

— Отого сурмача [півня] збережи на насіння. Він, видно, породистий (Логв., Літа.., 1960, 145);

Не лиши́ти (не зоста́вити) [і] на насі́ння — знищити повністю.

Хома мав завжди готову одповідь: — Як що робити? Бити [панів]. Не лишити і на насіння (Коцюб., II, 1955, 67);

— Що ж, ми так і дамо їм втекти? — вигукнув Яресько, який тут виявився єдиним із командирів. — По конях! Доженемо! Не зоставимо на насіння! (Гончар, II, 1959, 251).

3. збірн. Зерна соняшника, гарбуза, вживані як ласощі.

Микита сидить за столом і луза насіння (Кроп., І, 1958, 71);

Паранька дістає насіння, починає байдуже й самовпевнено лузати (Мик., І, 1957, 40).

4. перен. Зародок, джерело чого-небудь.

Дочку сиротою тяжко покидати. Хто її від лиха Бідну оборонить. Доброго насіння В серденько заронить? (Граб., І, 1959, 211).

5. розм. Те саме, що наща́дки.

— Це хтось двигонув собі [хату], так двигонув! Ніяк не вгадає Давид — хто ж саме. Хто-небудь із куркулів, — так не рішився б же в генеральшинім саду, хоч і нема її, хоч і насіння не зосталося (Головко, II, 1957, 19);

// перев. у спол. з прикм. Уживається як лайливе слово.

Показав [Владко] їй язик. — О, бачите, злодійське насіння! — заверещала Войцехова (Фр., VI, 1951, 153);

— Рейтари, бачив, поскакали в долину, — Ти диви, чортове насіння, а я собі думав, під Говтвою їх вирубав до ноги! (Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).