натикати

НАТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., НАТИ́КАТИ, аю, аєш, док., що, чого.

Втикати певну кількість чого-небудь у щось.

Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір'ям (Панас Мирний);

Коло хати можна тин виліпити [з піску], а за тином натикати сінинок – і сад є (В. Винниченко).

НАТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАТКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. що, кого. Насаджувати на щось гостре.

Рибалка удочку закинув, Наткнувши на гачок Чималий черв'ячок (Л. Боровиковський);

Здеру по шматочку три шкури, А далі на палю наткну сатану (М. Старицький);

// розм. Надівати, поміщати на що-небудь.

Прийшов Старий, і той над Косим реготавсь, На ніс наткнувши окуляри (Л. Боровиковський).

2. кого і без прям. дод., перен., розм. Наштовхувати, направляти, наводити на що-небудь.

Брак добрих акторів був слабою стороною вистав 1848 –1850 років, на що натикає також вищенаведений допис Качковського з Коломиї (І. Франко);

Він [наймит] і йде до діда і каже: – Здрастуйте! Люди казали мені, що вам треба робітника, так мене наткнули, і я прийшов (з казки).

НАТИКА́ТИ³, а́ю, а́єш, недок., НАТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док., що і без прям. дод.

1. Тчучи, виготовляти яку-небудь кількість чого-небудь.

Баба наткала та нашила тілько, що грядки [жердки] під полотнами та коверцями вгиналися. Дід не раз аж говорив зі злості, кому вона тілько .. нашиває та натикає (В. Стефаник);

Дівчата натчуть білосніжні полотна (А. Малишко);

На роботу ткаля вийшла, За верстат стає вона, Щоб сьогодні вдвоє більше, Нам наткати полотна! (І. Нехода).

2. Робити узори на тканинах за допомогою ткання.

Натикати квітки (Сл. Б. Грінченка).

НАТИ́КАТИ див. натика́ти¹.