1. Словник української мови у 20 томах

натурщик

НАТУ́РЩИК, а, ч.

Людина, яка позує перед художником, скульптором.

Другий полковник виглядав так, ніби скульптор, що його ліпив, дивився на свого натурщика крізь лупу (Ю. Яновський);

Тропінін кладе на полотно ще два сміливі, широкі мазки і відходить до широкого вікна. – Відпочинь, Іване, і запали свою люльку, – каже він до натурщика (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натурщик — нату́рщик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. натурщик — -а, ч. Людина, яка позує перед художником, скульптором. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. натурщик — НАТУ́РЩИК, а, ч. Людина, яка позує перед художником, скульптором. Другий полковник виглядав так, ніби скульптор, що його ліпив, дивився на свого натурщика крізь лупу (Ю. Янов., І, 1958, 201); Натурщиками, були селяни, пастухи з угорського степу (Мист., 1, 1959, 44). Словник української мови в 11 томах