натурщиця
НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж.
Жін. до нату́рщик.
Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Л. Дмитерко);
Вона [Вікторія Меран] починала як натурщиця. Позувала Мане для його знаменитої “Олімпії” (М. Слабошпицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- натурщиця — нату́рщиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- натурщиця — -і. Жін. до натурщик. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натурщиця — НАТУ́РЩИЦЯ, і, ж. Жін. до нату́рщик. Тася стала працювати в Кандиби натурщицею (Дмит., Розлука, 1957, 143). Словник української мови в 11 томах