1. Словник української мови у 20 томах

натякати

НАТЯКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше НАТЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок.

Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь.

Христя не знала, що казати матері, про що це вона натякає їй (Панас Мирний);

Зачала [молодичка] примилюватися до Славка, натякаючи йому, що любила його ще дівчиною (Л. Мартович);

– Не знаю, що вже вона своїм казала, тільки після того старий давай натякувати мені: .. – Якби нам бог приймака такого до Марушки послав!.. (А. Тесленко);

* Образно. Тоді весна ще тільки натякала про себе, висилаючи вперед своїх зухвалих розвідників – гомінливі буйні ручаї по південних схилах гір (О. Гончар);

// на кого – що. Говорячи натяками, мати на увазі кого-, що-небудь.

Вона все весело усміхалась. – Я знаю, ви натякаєте на Анатоля... (Леся Українка);

– Гляди, Тимку, не дай дулю, – застерігав Павло, натякаючи на те, що при необережному рухові мантачки по косі можна врізати пальці (Григорій Тютюнник);

Він жартував і з довгокосою Онисею, сміявся з неї, натякаючи на те, як учора вона його злякалась і з переляку під хворостом сховалась (Д. Мордовець);

// перен. Згадувати, починати говорити про що-небудь.

Йосип Васильович навіть не натякав про організацію і на Тамарине запитання ухильно відповів, що йому нічого не відомо (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натякати — натяка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. натякати — Робити <�давати> натяки, говорити наздогад буряків, (кому) кидати камінці у чий город; дк. НАТЯКНУТИ, зст. наменути; п-к -АЮЧИИ, радий натякнути. Словник синонімів Караванського
  3. натякати — -аю, -аєш і рідко натякувати, -ую, -уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь. || на кого – що. Говорячи натяками, мати на увазі кого-, що-небудь. || перен. Згадувати, починати говорити про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. натякати — НАТЯКА́ТИ на кого-що, про кого-що і без додатка (говорити натяками, натяками наводити на що-небудь); ЗАКИДА́ТИ про кого-що, розм., ЦІ́ЛИТИ у кого-що, розм., ПОЦІЛЯ́ТИ у кого-що, розм. (маючи на увазі кого-, що-небудь, говорити про це непрямо, натяками). Словник синонімів української мови
  5. натякати — Натяка́ти, -ка́ю, -ка́єш; натякну́ти, -кну́, -кне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. натякати — НАТЯКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко НАТЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь. Христя не знала, що казати матері, про що це вона натякає їй (Мирний, III, 1954, 121); — Не знаю, що вже вона своїм казала... Словник української мови в 11 томах