натякати
Робити <�давати> натяки, говорити наздогад буряків, (кому) кидати камінці у чий город; дк. НАТЯКНУТИ, зст. наменути; п-к -АЮЧИИ, радий натякнути.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- натякати — натяка́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- натякати — -аю, -аєш і рідко натякувати, -ую, -уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь. || на кого – що. Говорячи натяками, мати на увазі кого-, що-небудь. || перен. Згадувати, починати говорити про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натякати — НАТЯКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше НАТЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь. Христя не знала, що казати матері, про що це вона натякає їй (Панас Мирний); Зачала [молодичка] примилюватися до Славка, натякаючи йому... Словник української мови у 20 томах
- натякати — НАТЯКА́ТИ на кого-що, про кого-що і без додатка (говорити натяками, натяками наводити на що-небудь); ЗАКИДА́ТИ про кого-що, розм., ЦІ́ЛИТИ у кого-що, розм., ПОЦІЛЯ́ТИ у кого-що, розм. (маючи на увазі кого-, що-небудь, говорити про це непрямо, натяками). Словник синонімів української мови
- натякати — Натяка́ти, -ка́ю, -ка́єш; натякну́ти, -кну́, -кне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- натякати — НАТЯКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко НАТЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Говорити натяками; натяками наводити на що-небудь. Христя не знала, що казати матері, про що це вона натякає їй (Мирний, III, 1954, 121); — Не знаю, що вже вона своїм казала... Словник української мови в 11 томах