нахмурювати

НАХМУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАХМУ́РИТИ, рю, риш, док., що, кого.

Виражаючи незадоволення, задумливість, гнів і т. ін., морщити лоба, зсувати брови або змінювати вираз обличчя.

Він зосереджено нахмурював високий, трохи випнутий лоб, проводив рукою по м'яких хвильках темного чуба (І. Микитенко);

Як тільки музика підхлипує басом, – Нахмурює Маша обличчя тупе (С. Олійник);

Нахмурив брови дід, блимає сердито очима, щось бубонить... (С. Васильченко);

Побачивши Данила, Катерина здивовано нахмурила брови (О. Копиленко);

* Образно. Шумно. Будинки нахмурили брови. Вулиця в'юном в'ється (М. Шпак);

// Зробити суворим, понурим; засмутити.

Натяк на смерть дружини ще більше окривдив і нахмурив Мар'яна (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me