нацмен
НАЦМЕ́Н, а, ч., розм.
Особа, яка належить до національної меншості.
Павло Загребельний широко використовує оказіональнi iменники-демiнутиви з пейоративним оцiнним забарвленням, якi виступають у його творах як засiб iронiї, фамiльярностi (мерседесик, прокурорчик-нацмен) (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нацмен — нацме́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- нацмен — -а, ч., розм., заст. Особа, яка належить до якої-небудь національної меншини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нацмен — НАЦМЕ́Н, а, ч., розм. Особа, яка належить до національної меншості. Словник української мови в 11 томах