1. Словник української мови у 20 томах

начистоту

НАЧИСТОТУ́, присл., розм.

Щиро, відверто, не криючись ні з чим.

Григорій Іванович начистоту виклав Сашкові і зміст завдання, і його мету (Ю. Смолич);

– Я люблю чесно, начистоту, а він крутить, як циган сонцем, якийсь комерсант, все щось комбінує (А. Хижняк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начистоту — начистоту́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. начистоту — [начиестоуту] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. начистоту — присл., розм. Те саме, що начисто 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. начистоту — ВІДВЕ́РТО (не хитруючи, не лицемірячи), ВІДКРИ́ТО, ЩИ́РО, ПРЯ́МО, ЧЕ́СНО, ЩИРОСЕ́РДНО, ВОЧЕВИ́ДЬ, НАВПРОСТЕ́ЦЬ (НАПРОСТЕ́ЦЬ), НАВПРЯМКИ́ (НАПРЯМКИ́), НАПРЯМЕ́ЦЬ розм., НА́ЧИСТО розм., НАЧИСТОТУ́ розм., НАВПРОШКИ́ розм., В ЛОБ розм. Словник синонімів української мови
  5. начистоту — НАЧИСТОТУ́, присл., розм. Те саме, що на́чисто 3. [Зінченко:] Ну, розказуй все начистоту (Корн., II, 1955, 181); — Я люблю чесно, начистоту, а він крутить, як циган сонцем, якийсь комерсант, все щось комбінує (Хижняк, Невгамовна, 1961, 306). Словник української мови в 11 томах