не

НЕ, част. запереч.

1. Уживається перед присудком для повного заперечення змісту висловленого.

Не плач, Катерино, Не показуй людям сльози (Т. Шевченко);

Соломія не одривала очей од берега (М. Коцюбинський);

Не встиг старшина проскакати десятка метрів, як земля вибухнула під ним (О. Гончар);

// Уживається перед підметом або другорядним членом речення для повного заперечення їх змісту.

Ні, не моря вона [Фатьма] шукає (М. Коцюбинський);

Дід поник головою. Мабуть, не один приїзд князів він бачив за свого життя (Г. Хоткевич);

// Уживається для повного заперечення чого-небудь після заперечних прислівників, займенників та деяких часток (“навіть”, “ще”, “й” і т. ін.), що підсилюють заперечення.

[Елеазар:] Я пісень кохання ніколи не співав між ворогами (Леся Українка);

Ми нічого ще не знаєм, кого й яка чекає путь... (В. Сосюра);

Попіл вітром рознесло, Билини навіть не осталось (Т. Шевченко);

– Ти, може, серденько, того й не знаєш, Як гарно, любо як співаєш (Л. Глібов);

// Уживається для повного заперечення чого-небудь при протиставленні.

– Не для слави, – для вас, мої браття, Я свій скарб найдорожчий ховав (Леся Українка);

Чисте небо не налягало на гори, а, навпаки, своєю високою легкою синявою довершувало, гармонійно доповнювало їх (О. Гончар);

Війна [з фашистами] йде не на життя, а на смерть (О. Довженко);

// Уживається для підсилення заперечення у поєднанні з повторюваним словом.

Ярема гнувся, бо не знав, Не знав сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить (Т. Шевченко);

Не все ж нам, братику, не все парубкувать..! (П. Гулак-Артемовський);

– Не моя це дитина, не моя! – казала стара собі, стежачи очима за Романом (М. Коцюбинський);

[Олімпіада Іванівна:] Не треба, не треба вашої музики, тільки сього бракує! (Леся Українка).

2. Уживається при вираженні неповного заперечення, неповноти дії, невизначеності.

3. Уживається для вираження стверджувального значення.

4. Уживається при вираженні ствердження з певним обмеженням.

5. Уживається при вираженні неможливості, небажання завершити, закінчити названу дію перед дієсловами з префіксом на- та часткою -ся (часто разом з допоміжним дієсловом могти).

Шрейдерс не нахвалиться тобою і Семеном (Т. Шевченко);

– Щодня дивлюсь і не надивлюсь і все питаю себе: чи є ще на світі така краса і такі багатства? (О. Довженко);

Шура слухала і не могла наслухатися цієї грізної музики (О. Гончар).