не

(аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, роби хоч перервись, очі на лоба лізуть (А. Головко). о́чі на ло́б́а вила́зять. — Поки дійдеш (на поле), то очі на лоба вилазять, а робити ж як і коли? (В. Кучер); // перев. від чого. Щось таке, від чого комусь стає погано, неприємно, боляче і т. ін. — Сів він (солдат) оце вчора на лаві, закурив тої махорки, що від неї аж очі на лоба лізуть, і ні з цього, ні з того каже: “Бідно живете” (В. Гжицький). 3. Хтось відчуває страх, переляк і т. ін.; стає страшно комусь. Андрієві очі лізуть на лоб, а за плечима мурахи. .. Хома божевільний… Що він говорить? (М. Коцюбинський); Морозив (директор) публіку такою тонкою політикою, що всім аж очі лізли на лоб (М. Коцюбинський).

(аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка).

(аж) не тя́митися від чого. Бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів. Я згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді не тямляться від горя (Леся Українка); Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч з Юрієм (О. Гончар).

(аж) рва́ти (де́рти, ску́бти і т. ін.) на собі́ (на голові́) воло́сся (чу́ба). Впадати у великий відчай, розпач; дуже переживати, побиватися. А він виковзне, мов в’юн, й під носом властей позволяє собі такі авантюри, що панове мандатори (власники мандатів) волосся на собі рвуть (Г. Хоткевич); Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний); Він аж дер на собі волосся (А. Кримський); А принц аж волосся на собі скубе, чому випустив дівчину й не спитав, де живе (Три золоті сл.); Стоїть “Кейс” ані руш. Уже й іржею почав братися. А пан чуба рве на собі: великі гроші відвалив за ту машину (В. Речмедін). ма́ло не рва́ти на собі́ воло́сся. Сеспель мало не рвав на собі волосся, адже він експлуатував товариша, безсовісно користувався безмежною добротою друга (Ю. Збанацький).

а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). не слиха́ти, ви́дом не вида́ти. От година по годині Стала упливати, А Якима не слихати, Видом не видати (С. Руданський). ні ви́дом вида́ти, ні сли́хом слиха́ти. Його ексцеленція приступив до стола з газетами .. Ов, а се що таке? Другого опозиційника, “Сінника Польського” ні видом видати, ні слихом слихати! (І. Франко).

а там хоч (і) не розвидня́йсь! Уживається для вираження повної байдужості до висловленого, здійсненого і т. ін. Його підняли на сміх: — Фальшивомонетчик! В кутузку його. — Ну, як хочете,— образився Кулик, під загальний регіт сходячи з ґанку.— Моє таке: прокукурікав, а там хоч не розвидняйсь! (О. Гончар).

без лі́ку (рідше лічби́) кого, чого і без додатка. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. А людей, людей! без ліку, та все чужі — минають і не глянуть на тебе (Марко Вовчок); Гуркочуть льотчики, змітаючи з лиця землі ворогів без ліку (О. Довженко); Тут землі щедрі, Тут річок без ліку (Л. Костенко); І так уже нашого брата-козака без лічби помучено (П. Панч). не лічбо́ю. Дам ті (тобі) злота не лічбою (Сл. Б. Грінченка).

без но́чі не туте́шній, ірон. Нікому не відомий, чужий для всіх. — Братова приймила приймака, а він без ночі не тутешній, прожив три дні, та й шукай вітра в полі (О. Гончар).

без па́лиці (без бу́ка) і не підступа́й (заст. ані́ при́ступ) до кого і без додатка. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий, сердитий і т. ін. — А до Одарки так без палиці і не підступай.., нарядиться, напиндючиться, он яка пані! (Панас Мирний); — Е, до неї тепер без бука і не підступай,— додав ґазда. Спаніла так, що годі (М. Яцків); — І чого се, бабо, усі сердиті такі сьогодні? Сказано, без палиці ані приступ,— обізвавсь він до баби (Панас Мирний).

без півлі́три (без півлі́тра) не розбере́ш (не розбере́шся), жарт. Дуже важко що-небудь зрозуміти. — Діла, брат. Такі діла, що без півлітри не розбереш (Ю. Збанацький); — Хто ж винен?..— дивувався Петрюк.— Дідько його знає…— Кифір чорним пальцем розгладжував брови, тер бороду, пропогоджувавсь.— Тут без півлітра не розберешся… (В. Бабляк).

була́ не була́. Уживається для вираження рішучості при ризикованих діях (перев. після певного сумніву або вагання). Смагляве лице змигнуло йому назустріч, .. аж випроставсь наш Олекса і, ледь усміхнувшись до людей, рушив: була не була! (О. Гончар).

важли́вий (рідше ва́жний, вели́кий) птах; важли́ва (рідше ва́жна, вели́ка, не проста́) пти́ця. Людина, яка займає високе становище в суспільстві й має владу, вагу, великий вплив. Якщо і вам трапляється десь на шосе “хорх”, знищуйте його, не цікавлячись тим, хто в ньому їде. В ста випадках зі ста ви знищите якого-небудь надзвичайно важливого фашистського птаха (П. Загребельний); Люди знають, який то важний птах був землемір (С. Чорнобривець); Колись він (голова) був унтером і забрав у голову, що він дуже великий птах (П. Куліш); Язик (полонений), що привів він разом з товаришами, виявився важливою птицею (Н. Рибак); — Де ж, ми великий пан — кадильницю за попом треба нести, а ми — не робітниця, не наймичка, ми — важна птиця — паламарка! (Панас Мирний); Йонька зрозумів, що бородань не проста птиця і що від нього тепер залежить, відпустять Йоньку чи ні (Григорій Тютюнник).

(вдень) з вогне́м (зі сві́чкою, зі свічка́ми) не знайти́ кого, чого. 1. Важко чи неможливо щось відшукати. — Ой, не знаєте ви отця Софронія! — крутив головою Ярошенко.— Побачите, половину скарбів запахторить так, що і з свічками не знайдеш (В. Речмедін). 2. Що-небудь дуже рідкісне, виняткове. Цієї книжки сьогодні вдень з вогнем не знайти (З усн. мови). хоч уде́нь із сві́чкою шука́й — не зна́йдеш. — Я й справді робітник, яких хоч удень зі свічкою шукай — не знайдеш (Є. Гуцало).

в деся́тому колі́ні, перев. зі сл. ро́дич, наща́док і под. Який перебуває в дуже далеких родинних зв’язках. (Гострохвостий:) Для Вас, Єфросино Сидорівно, я готовий познакомитись (познайомитись) з вашими родичами, хоч би й в десятому коліні (І. Нечуй-Левицький). не з деся́того колі́на. — А як розколупають, що ми зовсім не з десятого коліна нащадки? (Григорій Тютюнник).

вига́дувати / ви́гадати таке́, що і в борщ не кри́шать. Говорити нісенітниці, дурниці. — От химерна Шумиха! Се вона все вигадує про мене таке, що і в борщ не кришать (Д. Мордовець).

ві́дом не ві́дати чого. Зовсім нічого не знати про що-небудь; не мати жодних відомостей про щось. Мавра перед начальниками стала одрікатися: відом не відає, де Мусій Завірюха... (К. Гордієнко).

вода́ не освя́ти́ться (відсвя́ти́ться, посвя́ти́ться) без кого, перев. ірон. Щось не обійдеться без кого-небудь. А Солов’їха і свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (І. Нечуй-Левицький); — Коли з’явилася тут Федоська, ніхто наче й не помітив. А взагалі, без неї в селі, як кажуть, вода не освятиться (В. Вільний); Вести приїжджих гостей випало на долю Семену Бойкові, до нього вчепилася й дружина,— без неї, бач, вода не посвятиться (Ю. Яновський).

в рот не ві́зьмеш чого. Що-небудь дуже несмачне або непридатне для споживання. Свирид залишався голодним: хрещена пригостила борщем, якого в рот не візьмеш, хоч вона вміла смачно готувати (З журналу). не мо́жна взя́ти до ро́та. До нового року їх (яблук) не можна було взяти до рота, так нещадно вони кривили губи й обличчя (М. Стельмах).

вста́ти на лі́ву (не на ту) но́гу. Бути роздратованим, у поганому настрої. На обрії веселе сонце, в небі жодної хмаринки, але навколо якось непривітно, похмуро. То, мабуть, від того, що поліцаї сьогодні встали на ліву ногу (Ю. Збанацький); (Личак:) Е, Матвію, ти сьогодні, мабуть, не на ту ногу встав. Сидиш, насупився, розумієш, як віл перед обухом (Я. Мамонтов). вста́ти з лі́вої ноги́. Сьогодні прокинувся (Федір Іполитович) пізно, по-недільному. Виспався на славу, встав начебто не з лівої ноги (Ю. Шовкопляс); — Проломилась хмара наді мною золотою чашею грози! Може, вранці десь на Чорногорі сонце встало з лівої ноги (Л. Костенко). вста́ти лі́вою ного́ю. Макар Іванович Ліжко встав, мабуть, із ліжка лівою ногою, бо так йому сьогодні не по собі щось, усе його дратує, усе турбує (М. Коцюбинський).

го́лими рука́ми не ві́зьмеш кого. 1. Хто-небудь надзвичайно спритний, хитрий, досвідчений. Розвелася ціла порода пустомолотів, закутих у панцир інструкцій, служак, яких голими руками не візьмеш, з якими треба воювати, і Лукія — воює! (О. Гончар); // Не просто впоратися з кимсь. — Ні, чуєш, тут ти мене голими руками не візьмеш. Це вже результати, наслідок і наших методів, і системи виховання в цілому. Ми виростили покоління, спроможне взяти і повести справу не гірше від вас (М. Олійник). 2. З ким-небудь важко справитися без особливих зусиль або когось, щось нелегко побороти, перемогти, здолати. Забара знав, що Квашу тепер голими руками не візьмеш. Особливо після того, як він породичався з Андрієнком (П. Рєзніков); — І зажив старий міцно, впевнено, як маленька, проте сильна держава: голими руками не візьмеш (Григір Тютюнник).

голова́ не поло́вою (не соло́мою, не кло́ччям і т. ін.) наби́та у кого. Є розум. (Василь:) Дуже вже вона маніжиться! У мене, слава Господові, голова не половою набита! (М. Кропивницький).

голови́ (ро́зуму, ума́ і т. ін.) не прикла́сти. Не можна зрозуміти, збагнути, знайти причину чого-небудь, розв’язати, вирішити щось. — Ніяк голови не прикладу, де ти міг сало дістати? (М. Стельмах); Кривоніс думав і не міг прикласти розуму, де б дістав її (Ярину) Єремія в поході? (П. Панч); — І чого ви полізли до нас, ума не прикладу? У вас же своя ланка, свої буряки (В. Кучер). ро́зуму (ума́) не приложи́ти. Стояв-стояв пан Уласович довгенько і розуму не приложить, що йому теперечки на світі робити (Г. Квітка-Основ’яненко); (Олекса:) Я ума не приложу, що тут коїлось? (І. Карпенко-Карий).

го́лою руко́ю не бери́ кого. Хто-небудь має владу, багатий, впливовий. — Каже, пішов ваш Олекса вгору: голою рукою не бери .. Там таке...— і дяк нахилився до вуха пана Лелеки й щось шепнув (М. Лазорський).

го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. 1. Дуже багато людей, надзвичайно людно. — В дворі упасти голці ніде — Всі нетутешні, всі чужі (М. Руденко); На Трибратській галявині ніде яблукові впасти. На дерев’яному помості витинає духовик (М. Рудь). не було́ де і я́блукові впа́сти. Стеценка викликали на сцену після кожного номера. Виходив на сцену, дивився в залу, а в ній не було де і яблукові впасти (А. Хорунжий). ма́ковому зерну́ ні́де впа́сти. Призовники сиділи на сцені за довжелезним столом, а в залі маковому зерну ніде впасти (М. Ю. Тарновський). 2. Дуже тісно. Коли ж на столі за мисками й полумисками ніде було голці впасти, а вся хата запахла не то Різдвом, не то Великоднем, Сердючиха налила нам по чарці (М. Стельмах); А на пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (В. Собко). й го́лки нема́ де ки́нути. Стало в нашій хаті так тісно, що як зберуться всі докупи, то й голки нема де кинути (І. Муратов). 3. Надзвичайно багато. В клубі народу, що ніде голці впасти. Люди сиділи на лавах, стояли під стінами (М. Зарудний); А там (на базарі) люду — яблукові ніде упасти! (А. Дімаров).

горі́шок не по зуба́х. Дуже складна справа, не під силу кому-небудь. Взявся Григорій за них (розрахунки) охоче, та швидко запал пропав: горішок виявився не по зубах (З газети).

гра́ти (рідше розі́грувати, лама́ти і т. ін.) коме́дію перед ким, кому і без додатка. Удавати з себе когось, прикидатися кимсь, лицемірити і т. ін. Він добре знав, що обурення пана комісара в значній мірі нещире, що він грає комедію (І. Франко); — Досить вам грати комедію, перейдемо до діла (Ю. Бедзик); — Я тобі говорив, щоб ти рано прийшов, без запізнення, а ти мені комедію граєш (Григорій Тютюнник); Ви тут комедії не розігруйте. Гадаєте, воно мені так мед? (З газети); До столу .. вийшов Тихін Фіялко. Він щулився .. і від хвилювання трохи збивався: — Комедію ти ламаєш, Трохиме (В. Речмедін). гра́ти куме́дію, розм. Хлопець бачив, що дєдя (тато) грає кумедію, і мовчав (Г. Хоткевич). не гра́ти коме́дій. Та комедій Угринець не грав: до кімнати справді зайшов з дівчиною, одягненою у плаття не для кухні (В. Поліщук). гра́ється коме́дія. Не треба бути ясновидцем, щоб побачити, за чиїм сценарієм грається комедія (В. Поліщук).

гре́блю не га́тять ким, чим, яким. Треба дорожити, цінувати. — Оксана в госпіталь перейшла,— щиро сказав лікар.— Давно пора. Такими, як вона, греблю не гатять (В. Кучер).

дале́ко не пої́деш (заї́деш) на кому, на чому. Не досягнеш потрібного успіху в чому-небудь. Більше простору для нововведень, для різних обрядів сучасних… На самих вікторинах далеко не поїдеш (О. Гончар); Побачимо, як ти порядкуватимеш. На старих дідах далеко не поїдеш, а молодь на шахти беруть та на заводи (Григорій Тютюнник). дале́ко не заї́хати. Павлуша розумів, що на одному вірші, та й то чужому, далеко не заїхати, треба все нові та нові (А. Головко).

дале́ко ходи́ти (бі́гати) не тре́ба (не бу́демо). Легко, без труднощів можна зробити що-небудь. Тепер ми (в’язні) знали, що фашисти тримали нас тут (у тюрмі) як матеріал: треба когось розстріляти — далеко бігати не треба, приходь, бери голіруч готовеньких, хоч і ледве живих і теплих (Ю. Збанацький).

две́рі не зачиня́ються у кого—чого, чиї, де і без додатка. До когось, кудись постійно приходять відвідувачі. Цілий день тривав суд… Увесь день надвірні двері .. не зачинялись (А. Головко); Відвідувачів багато, двері обкому майже не зачиняються (О. Гончар).

де (вже) і пе́рець не росте́. Дуже далеко, у складні, важкі умови життя. Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, а загнала б там, де вже й перець не росте (Леся Українка).

де (куди́) не обе́рнешся (не оберну́сь, не оберни́сь і т. ін.). Скрізь, усюди. Де не обернешся — все на тебе незнакомі (незнайомі) очі блискотять… (Марко Вовчок); — Як змінився світ. Вже куди не гляну, куди не обернусь, чую: все міняється (О. Довженко).

де (куди́) не поверну́тися. Скрізь, усюди. Де не повернеться (козак заможний Клим), вона (доля) усюди з ним (Л. Глібов); Ті пишні великі очі так і сяють передо мною, як вечірня зоря, куди не повернуся (І. Нечуй-Левицький); Вже ворог оточив дороги, куди не повернись… (В. Сосюра).

де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (не пропада́є). Уживається для вираження чиєїсь готовності зазнати збитків, утрат і т. ін. — Де його не пропадало! Він подарує борг і Карпцю, і Підіпригорі, аби лише вони відмовились від його землі (М. Стельмах); — Сими днями сподіваюся бочку (риби) розпродати; а там коли з півбочки й пропаде — невелика утрата, де наше не пропадає (Панас Мирний).

де не взя́тися. Несподівано, раптово з’явитися. Як гнали отару через луг, де не взявся сірий вовк і потяг нишком ягнятко в діброву (Панас Мирний); Б’ються (лицарі) день, б’ються другий,— як де не взявсь молодий гетьман на коні. Усі склонились (схилились) перед ним (П. Куліш); Вже Данько з матір’ю наближався до дверей, як раптом, де не взявшись, викотилось йому під ноги кудлате собача (О. Гончар).

де не візьми́сь. 1. Несподівано з’явився. Коли се де не візьмись п’яниця Грицько (Панас Мирний); Де не візьмись сепаратисти — чубаті, шустрі, в сивих штанях, з червоними стрічками, як не вхоплять його (пристава) за шию (С. Васильченко). де не взя́вся. І відкрився Данькові залитий сонцем таврійський степ і синьоока дівчина, де не взявшись, усміхаючись, бреде по пояс у заповідних розшумованих травах — і то вже був сон (О. Гончар). 2. Зовсім несподівано; зненацька, раптово. Раз отак пішли строєм, і затяг я пісню. А тут, де не візьмись, командир корпусу їде (Григорій Тютюнник); Де не візьмись кравчина гайдамаків з Лисенком — геп! і оступили в город! (М. Костомаров).

де (не) посі́й (посі́єш), там (то) (і) вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. (Микола:) На всі сторони мотається (Виборний); де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав? От уже, де не посій, то вродиться Солов’їха! (І. Нечуй-Левицький); Дядько Сергій першим помічає мене і тицяє пальцем у мій бік: — От і гостя маємо! Тебе, де не посій, то вродишся (М. Стельмах). 2. кого. Хто-небудь може пристосуватись до будь-яких обставин. Він за сина спокійний. Іван не такий, щоб одразу в розпач. Його де посій, там і вродить, аби серед своїх заводських (В. Кучер).

диви́тися да́лі сво́го но́са. Мислити масштабно, з перспективою на майбутнє; не бути обмеженим у своїх поглядах, діях і т. ін. Себе передусім .. мала (Ольга) на думці, коли говорила, що багато наших молодих колгоспників ще не навчились дивитись далі свого носа (Ірина Вільде). да́льше сво́го но́са не диви́тись. В політиці не годиться далеко заскакувати фантазією, та не годиться й дальше .. свого носа не дивитись! (М. Драгоманов).

ди́хати (жи́ти, життя́) не дава́ти кому і без додатка. Створювати тяжкі, нестерпні умови для кого-небудь, настирливо докучаючи, набридаючи чимсь. (Секлета Семенівна:) Ну за що ти мене образив..? За віщо? Ти справді дихати спокійно не даєш! (М. Куліш); — А як не дають жити? Що тоді? (Панас Мирний); Видима смерть гналась за ними. Землею чеченські шаблі та броньовики, а з неба життя не давали французькі аероплани (О. Гончар).

діли́ти шку́ру невби́того ведме́дя. Планувати, заздалегідь розподіляючи те, чого ще немає; розпоряджатися чимсь ще не досягнутим. От уже невгамовна людська натура,— навкруги колючий дріт.., кулемети.., а вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Яновський). діли́ти зві́ра, яко́го ще не вби́ли. Довго збиралась Русь — кувала зброю, думала, ділила звіра, якого ще не вбили.., нарешті, рушила в похід у Поле, виявилося, що половини князів нема (В. Шевчук).

ді́ло не втекло́ рук чиїх. Хто-небудь причетний до чогось. Як стали гомоніти по селу про голову й писаря, Грицько .. перший сповістив про це Христю й .. присягався, що те діло не втекло Чіпчиних рук (Панас Мирний).

ді́ло не ста́не за ким—чим. Затримки не буде. — Який же в нас батюшка розумний .. Хоч в архиреї висвячуй його.— Прийде час — і висвятять, за цим діло не стане,— байдуже говорить господар (М. Стельмах); — За реманентом діло не стане, тільки вугілля малувато (Григорій Тютюнник); — За платою діло не стане,— сказав Юрій (Ф. Бурлака).

(до) но́са (й) коцюбо́ю (кочерго́ю) не діста́ти перев. чийого. Хто-небудь надмірно чваниться, пишається. Коли “майстер гумору” з естради видасть перлину.., він взагалі на коні і до його носа коцюбою не дістанеш (З журналу). носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти. Вона .. чванькувата — носочка й коцюбою не дістати (Марко Вовчок).

ду́мка (ду́ма) не вихо́дить з голови́ чиєї, у кого. Хто-небудь постійно думає про когось—щось. Дума про Нимидору не виходила з його (Миколиної) голови (І. Нечуй-Левицький).

ду́мка не покида́є кого. Хто-небудь постійно думає про щось. Гречкун зрештою погодився, що першопричину (фашизму) треба шукати в галузі соціальних стосунків, одначе й опісля його не покидала думка про гуманітарне убозтво фашистів (Ю. Бедзик).

дух ви́йшов (ви́скочив, грубо ви́пер) з кого. Хто-небудь помер, загинув. — Я б п’ятьох бояр підняв та об землю вдарив, щоб дух з них вискочив (А. Хижняк); (Микита:) Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре!.. (Семен (спокійно):) Не хвались! (М. Кропивницький). ма́ло дух з груде́й не ви́йде. Побігли ми… Біжимо, мало дух з грудей не вийде (Ю. Яновський).

душа́ виліта́є (відліта́є, тіка́є і т. ін.) / ви́летіла (відлеті́ла, втекла́ і т. ін.) з ті́ла чия і без додатка. Хто-небудь помирає, гине. Вслід (Низ) .. стрілу пускає І просто Тагові в висок; Душа із тіла вилітає, На жовтий пада труп пісок (І. Котляревський); Всяк думав, що зробила ця безздоровна .. дівчина людям, що вони збираються її катувати, її, котрій не достає злегка похлинутися.., щоб душа вилетіла з тіла (Панас Мирний). душа́ ма́ло не втекла́ з ті́ла. Правда, дав (Маланці) панич Льольо два злоти, та один бабі Мар’яні оддала, бо як схопила колька, то мало душа не втекла з тіла (М. Коцюбинський). до́бра душа́ відлеті́ла в не́бо. Почувши близьку смерть, (Балабан) тихо промовив: — Здається мені, пани-браття, помираю славною смертю .. Відлетіла в небо добра Балабанова душа (О. Довженко). душа́ поки́нула кого. Увійшов Дорофтей і став коло порога.— Що, покинула душа вашого Микиту! — Ой, покинула! (Казки Буковини).

душа́ (губа́) не з лопу́цька в кого, чия. Хто-небудь наділений позитивними рисами; сміливий, принциповий. Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька (Ю. Яновський); — Спи спокійно, хлопче! — додав він (дяк), трохи помовчавши… Ми теж не ликом шиті, і душа в нас не з лопуцька (В. Шевчук). душа́ із лопу́цька. Невже він (Данило) такий боягуз, невже його душа із лопуцька? (М. Стельмах); Маковею,— спокійно вів Роман.— .. Ти .. в боях авторитет здобув.. Але ж молодий та ласий на все, що в очі б’є! — А що ж, по-твоєму, в мене душа з лопуцька? (О. Гончар).

душа́ не прийма́є чого і без додатка. Не хочеться чого-небудь (їсти, пити і т. ін.). Їв би очима, та душа не приймає (Укр.. присл..); (Солдат:) Як надивишся зранку, як знущаються з бідних людей, то повір, що не те що обіду, а навіть махорки не приймає душа (О. Левада).

душа́ (се́рце) не лежи́ть чия (чиє), до кого—чого і без додатка. Хто-небудь не має інтересу, не відчуває прихильності, симпатії і т. ін. до кого-, чого-небудь; хтось або щось не подобається. Не скрию (не приховаю) від Вас,— підходили до мене тутешні знайомі запитувати про святкування. Я одповів, що це все дурниця, до якої не лежить .. моя душа (Панас Мирний); — Ініціативний інженер,— похвалив (Сахацького) Колодуб.— Не лежала спочатку моя душа до нього,— в задумі вимовив Степан Гаврилович (Л. Дмитерко); // Хто-небудь не має бажання робити щось через антипатію до когось—чогось або відсутність внутрішнього спонукання. — Ти повинен піти (на заручини), Миколо. — Душа не лежить,— одбивався Микола (В. Кучер). душа́ (се́рце) лежи́ть до кого—чого. Змалечку в Гната душа лежала до машин (С. Чорнобривець); Вона любила обох синів, але серце її чомусь більше лежало до молодшого сина Уліба (С. Скляренко); — Допомагати можна тому, у кого серце лежить до роботи! — втрутився Оладько (П. Автомонов).

душа́ (се́рце) не на мі́сці чия (чиє), у кого і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані тривоги, занепокоєння, дуже хвилюється, переживає. Їде Федір за паном у двір — серце тремтить, душа не на місці (Панас Мирний); — Сказав ти — до Варивона йдеш, а серце моє непокоїлось .. Примічала перед цим: не на місці душа твоя (М. Стельмах); — Пішов і я,— каже Михайло,— три кілометри пройду, а там Савка дасть мотоцикл, миттю буду на МТС… У мене серце не на місці (Ю. Яновський); — Та скажи ж ти мені, нарешті, чортів пакіл,— раптом вибухнув Кочерга,— я ж бачу, що в тебе серце не на місці (В. Собко). душа́ на мі́сці. Вся сім’я вмісті (разом) й душа на місці (Укр.. присл..).

душі́ (в собі́) не чу́ти. 1. в кому, за ким. Дуже любити, жаліти кого-небудь, бути ним дуже захопленим. Товариші душі в ньому не чули (Панас Мирний); Дай, Боже, аби той наймолодший і всі вчились так, як той найстарший, Андрусь, що мама за ним душі в собі не чує (О. Маковей); У тридцятому .. подався (Трублаїні) на Землю Франца-Йосифа, а за два роки поїхав з учнями на Нову Землю. Діти за ним душі не чули (Р. Іваничук). 2. Дуже сильно, самовіддано. (Качинська:) Ясновельможний пане! Мій покійний муж, царство йому небесне, любив мене, я його кохала, душі в собі не чула і плакала три дні, як він помер… (І. Карпенко-Карий); — Павло любить Катрю, душі в ній не чує (В. Кучер).

душі́ не ста́ло у кого. Хтось дуже злякався. — Чого ж,— каже (Кирило Тур),— ви поторопіли? Батько пошутковав (пошуткував), а в їх уже й душі не стало (П. Куліш).

є лій у голові́ чиїй, у кого і без додатка, жарт. Хтось розумний, здібний, кмітливий і т. ін. — Були нагнали його з школи, так він подав начальству трактат. І так написав, що архімандрит змінив свою постанову. Є лій в голові хлопця (М. Стельмах). не було́ ло́ю під чупри́ною. І в них (дорослих) теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, .. не було лою під чуприною (М. Стельмах).

жи́ти не хлі́бом єди́ним (одни́м), книжн. Крім матеріальних, мати й духовні інтереси. Не дав і поїсти хлопцеві гаразд. Аж розсердилась Мотузчиха, а Якимові сміх: — Не хлібом єдиним жив буде чоловік, тітко Марино (А. Головко); Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним. Істинно так... коли маємо хліб на столі (Б. Олійник); Усвідомлення духовних цінностей вже здавен відкарбувалося в мудру й лаконічну формулу: не єдиним хлібом живе людина (З газети).

за день не переві́шаєш кого, чого. Кого-, чого-небудь дуже багато, велика кількість. — Там їх, зальотників, біля неї такого, що за день не перевішаєш (Марко Вовчок).

за ко́мір не ка́пає кому і без додатка. 1. Добре, безтурботно живеться кому-небудь; хто-небудь не має неприємностей, нужди і т. ін. — Найшов, Терешку, з ким радитись! Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (А. Іщук). 2. Нема чого поспішати комусь із чим-небудь. (Хома (ніби до баронеси):) Пардон, мадама! Можете підождать: за комір не капа (Я. Мамонтов). не ка́пає над ким. Я маю можливість чекати. Наді мною, як говориться, не капає... (Ф. Бурлака).

зако́н не пи́саний кому, для кого. Хто-небудь не рахується з існуючими нормами, правилами поведінки, моралі, нехтує будь-якими зауваженнями. Дурням закон не писаний! (Укр.. присл..); Для багатьох наших технократів закон не писаний. Дивина — усім підприємствам, що забруднюють Десну, заборонено спецкористування з річки, але вони спокійнісінько ігнорують заборону (З газети).

за плечи́ма (за спи́ною) не носи́ти чого, що і без додатка. Згодиться в житті, не буде зайвим. — Що знати, те за плечима не носити,— казав старий (батько) (Панас Мирний); — Де ви це слово (бізнес) перейняли? — Воно давно при мені… Науку за плечима не носити… Тільки й досі не дуже второпаю, що воно має визначати? (О. Гончар); — Механізація — то знання, а його, як відомо, за спиною не носять (З газети). не за собо́ю носи́ти. Ремесло не за собою носити (М. Номис).

за слізьми́ (сльоза́ми) сві́та (сві́ту) (бі́лого) не ба́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його (сина) шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний). 2. зі сл. пла́кати, запла́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за сло́вом до кише́ні (у кише́ню) не лі́зти (не ла́зити, не полі́зти). Бути дотепним і метким у розмові. — А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть (Григір Тютюнник); Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом (С. Олійник); Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); Всякому відріже, за словом до кишені не полізе (Укр.. присл..); Вогонь — не дівка. За словом до кишені не полізе (М. Руденко); О, той за словом у кишеню не полізе (С. Журахович). по сло́во до кише́ні не лі́зти. — Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш (І. Муратов); // Уміти підтримувати розмову; любити поговорити. — Побачила я його, так ніби нічого чоловік, за словом до кишені не лізе, правда, перекошений трохи на війні, але всі форми є… І пішла за нього (М. Зарудний). за слова́ми не ла́зити до кише́ні. Він.. над усе любив веселі теревені. І за словами сам не лазив до кишені (М. Рильський). не полі́зти за сло́вом в карма́н. — Та ти за словом в карман не полізеш,— весело промовила Ольга Семенівна.. — Побачимо.— Ну, й побачимо (Г. Хоткевич). не полі́зти за сло́вом у па́зуху. (Марко:) Та й ти не полізеш у пазуху за словом (З. Мороз).

за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай (грати) знову (С. Васильченко).

зво́дити / звести́ кінці́ з кінця́ми. 1. Ледве справлятися з матеріальними труднощами, нестатками. Сім’я ледь-ледь зводила кінці з кінцями, тягнучи напівголодне животіння (З глибин душі); Усіх людей ділив (Григорій) на багачів, злидарів і тих, що сяк-так крутяться на землі, зводячи кінці з кінцями (М. Стельмах). кінці́ доку́пи звести́. І справді,— думав я,— що чоловік заробив — то його вистача тільки на те, щоб сяк-так прохарчуватися та кінці докупи звести... (Панас Мирний). 2. Узгоджувати сторони якоїсь справи; справлятися з труднощами у чому-небудь. (Бондар:) У мене є ваші зведення, товаришу Скарбун. Чому ви не червонієте, дивлячись на них? Ви ж самі не можете звести кінці з кінцями у цих папірцях (М. Зарудний); — Нам треба помовчувати. Зводити кінці з кінцями, не ображаючи й нічим не принижуючи одне одного (М. Рудь). кінці́ з кінця́ми позво́дити. Однаково тяжко буде, я вже себе пізнав трохи, а тільки ж оце надумав кінці з кінцями позводити, щоб совість не так гнітила (Є. Гуцало). не зійшли́ся кінці́ з кінця́ми. — Комору в порядку передав? — Та трохи не зійшлися кінці з кінцями. Нестачу завтра ж донесу (М. Стельмах).

землі́ (доро́ги) не доторка́тися (не дото́ркуватися). 1. зі сл. бі́гти, тіка́ти і под. Дуже легко, швидко. Вітер жене, шумить, вона біжить, не оглядаючись і не доторкаючись землі (Н. Кобринська). 2. зі сл. ходи́ти, іти́ і под. З почуттям власної гідності; гордо, пишаючись. Діла йшли дуже добре. Леон Гаммершляг ходив, землі не дотикаючи з гордості і радості (І. Франко); Буйна радість хвиля за хвилею стала огортати його (Грицька) .. Йшов він і здавалося йому, що дороги він не доторкається (С. Васильченко).

земля́ не прийма́є кого і без додатка. 1. Хто-небудь не може бути похованим через велику кількість загиблих. — Нас тут триста, як скло, товариства лягло! І земля не приймає (Т. Шевченко). 2. Хто-небудь не може бути похованим через великі гріхи, злочини. А ворогам народу, тим, що обдурюють його в газетах і оббивають пороги німецьких гестапо,— живодерам передай, що краще було б їм на світ не родитись, ... що їх не прийме земля наша (О. Довженко).

з і́ншої (з дру́гої, не з тіє́ї і т. ін.) о́пери, жарт. Те, що безпосередньо не стосується справи, теми розмови і т. ін. Дуже мене цікавлять — се вже з другої опери — Ваші українські оповідання (М. Коцюбинський); — Сподіваюсь, зрозуміло? — Та це ж уже не з тої опери (З журналу).

зіро́к з не́ба не хапа́ти (не зніма́ти, не здійма́ти і т. ін.). Не відзначатися особливими здібностями, розумом і т. ін. Вона беззастережно заступалася за Копистку: зірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Я. Гримайло); — Чого ти вічно ниєш? І те тобі не подобається в лабораторіях, і брудно тут, і зірок тобі з неба не дають хапати (Ю. Шовкопляс); — Ну що ж, Шура... Та вона ж нічого дівчина. Зірок з неба не знімає, це правда.., але й не ледача (С. Добровольський); Галя була дівчиною з характером, роботящою, старанною, до педантизму акуратною, але в школі зірок з неба не здіймала (В. Козаченко). зір з не́ба не хвата́ти. — Схаменіться, добрі ж люди! Таких грамотіїв у нас нема! Всіх перебрати можна. Де ви бачили? Ніхто не хвата зір з неба. Всі ми буденні, звичайні люди (К. Гордієнко).

з мі́сця не ру́шити. Перебувати в стані нерухомості, оціпеніння. Очі витріщив (Кажан), з місця не рушить і так жалібно до дячка звернувся: — Що ти наробив, Нечипоре? Було б же зарання сховатись куди-небудь (М. Хвильовий).

з тре́тіми пі́внями; у тре́ті пі́вні. Надзвичайно рано, вдосвіта. Схоплювався (Тимко) разом з третіми півнями, приходив до матері, що топила піч,.. скаржився, що йому марилося вночі (Григорій Тютюнник); Стукне гость (гість) в перші чи в треті півні,— Встанемо, кинемо сон і роботу, Встанем, відчинимо гостю ворота (Укр. поети-романтики..). тре́ті пі́вні не співа́ли, нар.-поет. Ще треті півні не співали, Ніхто ніде не гомонів. Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Т. Шевченко).

зуб на зуб не попада́є (не потрапля́є). Хто-небудь дуже тремтить від великого холоду або з переляку. — Вовки в лісі з’явилися. Не чув? Думаєш, мені тепер не страшно на хутір іти? Зуб на зуб не попадає! (М. Стельмах); Дячок хвилювався. Робилось зимно і трясло: зуб на зуб не попадав (М. Хвильовий); Тепер на горішніх поверхах вікна доводиться відчиняти — так спекотно, а ось на нижніх — зуб на зуб не потрапляє (З газети).

з шкі́рою не відірва́ти (не віді́рвеш) від чого, зі сл. прили́пнути, приста́ти і т. ін. Дуже міцно. І не занадто вже тлустий (управитель) Гервасій Салоган, тільки темні щоки трохи розпухли внизу, а от противне прізвисько шевською смолою влипло в нього — з шкірою не відірвати (М. Стельмах).

і (рідше ані́, на́віть) о́ком не моргну́ти. 1. Відразу зробити щось; не роздумувати, не вагатися. — Ти б допоміг? — Звичайно. І оком не моргнув би (З усн. мови). 2. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Це й був той третій, .. що незадоволено скривився, коли їм не подали пива, в той час як інші й оком не моргнули (Л. Первомайський); Сухі хімічні формули, повз які звичайна людина пройде, навіть оком не моргнувши, у сталеварів викликали бурю найгостріших почуттів (В. Собко). 3. Впевнено вести, повести себе, приховуючи що-небудь. Певне, тільки тепер розшолопав, як по-дурному повівся. Мусив би й оком не моргнути, нічого, ніякої Лізи не знає й не відає (Я. Гримайло); — Так чуєш же, Маринко? Завтра ані оком не моргни, коли знайдуть у Андрія (В. Винниченко); Брехати треба буде для цього,— брехатиме. І оком не моргне (А. Головко); // Не відчувати ніяковості, не бентежитися. А він і оком не моргне, наче йому не первина сусіду з біди рятувати (І. Муратов). 4. Не поворухнутися, завмерти. А хитрая мишва так іноді морочить, Що треба буть мудрованим котом, Щоб висидіть, неначе неживому, І оком не моргнуть (Л. Глібов).

і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).

і (ані́) сло́ва (сло́вом) не пи́снути кому і без додатка. 1. Не видати якої-небудь таємниці, зовсім нічого не розповісти про щось. Усі .. замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув (І. Нечуй-Левицький); І я побожу (побожуся) й жінка моя, й діти мої, що я Борухові за ґрунт ані словом не писнув (Л. Мартович). 2. Зовсім нічого не сказати, не промовити; промовчати. Кулаки посипались на його (муляра) плечі .. Інші робітники, що бачили цілу ту справу, мовчки працювали, похилені над цеглою і закусуючи зуби. Ніхто з них не писнув ані слова (І. Франко).

(і) (бли́зько) не па́хне ким, чим. Кого-, чого-небудь зовсім нема. От і виходить — на-гора півнорми і не більше. А він десяток-півтора тих вагонеток тягне. От і виходить — на-гора рекордом і не пахне (П. Дорошко); Відпочиваючих (на дачі) не було. Санінспекторами і близько не пахло. І тому всі три пси, вільно розтягнувшись на піску, .. мирно і солодко дрімали на сонці (В. Козаченко); — Я й кажу, — духи дорогі, культурні, а культурою, вибачаюсь, не пахне (А. Крижанівський).

і в вус не ду́ти. Бути байдужим до всього, не турбуватися ні про що. Сидітиме собі Сава в теплі та добрі й у вус не дутиме (С. Чорнобривець); Ви ганьбите підлизу всує! Він слуха вас і в вус не дує. Мовляв усякому своє… (С. Воскрекасенко); Оберемок в думці лаяв Кошика: “Все через нього такі душевні страждання! А він, мабуть, і у вус не дме” (П. Автомонов).

і в га́дці (в ду́мці, на ду́мці і т. ін.) (собі́) не ма́ти. 1. чого. Зовсім, ніколи не думати про що-небудь. Ні, і в гадці не мав собі, що коли-небудь переступлю цю страшну браму (тюрми). Вона ж тільки для злочинців, для людей нечесних (Ю. Збанацький); То тепер тільки стали городи обгороджувати, а тоді — ніхто цього й на думці не мав (Панас Мирний); Він і на думці не мав, що Жакліна — поетеса (І. Муратов); Не кажіть мені про те, не люблю. Я й в мислі не мав такого (М. Коцюбинський). на́віть у га́дці не ма́ти. Самусь розкошував, нахабнів і возносився в гордині, навіть у гадці не маючи, що ця ласкава й гостинна циганочка може завдати йому такого удару в спину, якого ще не завдавав ніхто (П. Загребельний). 2. чого, рідше про що. Зовсім не знати чогось, не здогадуватися про що-небудь. Цей Спартак, цей ультрапильний факультетський діяч, мабуть, і в гадці не має, якої глибокої кровоточивої рани в серці Богдановім торкнувся (О. Гончар); Йому закортіло щось сказати таке, про що й у гадці не мали ні князі, ні сам глибокомудрий Дуліб! (П. Загребельний); В той день Ерік і на думці не мав, що незабаром Олесь стане найближчим його другом (П. Панч). 3. перев. з інфін. Не виявляти наміру, бажання, не збиратися щось робити. Але ж Отава і в гадці не мав утікати чи рятуватися (П. Загребельний); Він і в думці не мав її сватати (І.Нечуй-Левицький); // Не чекати чогось, не сподіватися на щось. Вона ніколи і в думці не мала почути таке від сина. Тепер вона радніша б смерті, ніж такому (Панас Мирний).

і в го́лову (в го́лови, в ду́мці, в думка́х) (собі́) не кла́сти (не поклада́ти) що. Не передбачати, не сподіватися і т. ін. чого-небудь, не здогадуватися про щось. Сите та п’яне лицарство спало покотом, ніхто й у голову не клав, що на кінцях мужицьких кіс тихим, котячим ходом вривається поміж них смерть (Юліан Опільський); А гайдамаки мовчки ждали, Поки поганці ляжуть спать. Лягли, і в голови не клали, Що вже їм завтра не вставать (Т. Шевченко); Він, ясна річ, не міг і в думці класти собі, що перед ним той самий хлоп’як, який колись врізав його сирицею по мармизі (П. Загребельний); — Винуватий, товаришу комісар. Дозвольте доповісти,— ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Ю. Яновський); Коли товариш, Здавалося, що спав, та міг щохвилини Прокинутись,— “дід” зняв бекешу з нього, Щоб навіть той в думках не покладав, Що дбає “дід” про нього (М. Рильський).

(і) в го́лову (в ду́мку) не прихо́дить / не при́йде кому і без додатка, що. Зовсім не думається, не гадається (про щось перев. неймовірне). Про те, що я можу програти усі свої три копійки, мені і в голову не приходило (П. Панч).; Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, й поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І. Нечуй-Левицький); Покрили мертве збите поле, немовби чорна сарана! Чорна сарана… Більш красномовний образ і в голову не прийде (І. Волошин).

(і) в го́лову (в ду́мку) (собі́) не бра́ти чого і без додатка. Не думати, не здогадуватися про що-небудь. Ніхто тоді з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба провести додому (М. Чабанівський); Цвіркун, що поблизу мене, І в думку не бере: Співа собі (В. Поліщук).

і в го́лову не кла́лося кому. Хто-небудь не передбачає, не сподівається чогось. І в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (І. Котляревський).

(і) в ло́жці води́ не спійма́єш (не пійма́єш) кого і без додатка. Хто-небудь дуже хитрий, спритний. Сестра її там така, що і в ложці води не піймаєш (Ганна Барвінок).

(і) вовк не пролі́зе, перев. зі словоспол. таки́й, що. Надзвичайно густий. Яри кругом, до самого Інгулу, терники такі, що й вовк не пролізе (О. Сизоненко).

і води́ не замути́ть, перев. зі словосп. таки́й, що. Дуже лагідний, скромний, сумирний. Вона (жінка) в нього така тиха, що і води не замутить (М. Стельмах).

(і) водо́ю не розли́ти (не розілля́ти). 1. кого. Неможливо розлучити, роз’єднати кого-небудь із кимсь. Про Валю та діда Маркіяна люди казали: “Злигався старий з малим, що їх і водою не розіллєш: скрізь удвох” (С. Васильченко); Утрат нам не уникнути в житті, Буває серце тугою повите, — Та ми живемо в дружному чутті, І нас, мовляв, водою не розлити (М. Рильський); Сьогодні ж генетиків та хіміків водою не розлити, з їхнього творчого єднання народилася дивовижна наука — молекулярна біологія (З журналу). 2. Нерозлучні, дружні. І все ж таки диво-дивне. Отакі подруги були — водою не розлити (А. Головко); Останнім часом Тимко з Віктором стали такими друзями, що, як кажуть, і водою не розіллєш (Ю. Збанацький). 3. Міцний, щирий, приязний (про стосунки, почуття). — А чого ж він у ту Америку повіявся? — запитує Настя про панича. — Родичі там у нього чи, може, любовниці? — Вгадала, Насте, — посміхнувся Гаркуша. — У Фальцфейнів з Америкою давня любов. Водою не розіллєш (О. Гончар); — Пасічник береже для когось іншого дочку, тому й не поспішає віддати за Петра.— Та в них там така любов, що й водою не розлити… (В. Сологуб).

і волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́) з голови́ чиєї, у кого і без додатка. З ким-небудь нічого не трапиться. — Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впаде з голови! (А. Дімаров); — Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі Всевидящого (Панас Мирний). і волоси́нка не впа́ла з кого. Не могли нарадуватися чоловік і жінка своєму синові, боялися, щоб із нього і волосинка не впала (Казки Буковини..).

(і) в підме́тки ((і) на ла́тку) не годи́тися кому. Своїми якостями, властивостями бути гіршим від кого-небудь. До війни не було кращого співака в селі. Навіть Михей Кожухар не годився йому (Івану Ліснякові) в підметки (М. Зарудний); Що ж сестра Юліана?.. Та ви їй… на латку не годитесь! (Панас Мирний).

(і) в рот не бра́ти / не взя́ти чого. Не їсти, не пити нічого; або відмовлятися їсти і пити. Пан Халявський і у рот нічого не бере, а пан Забрьоха — не узяв його чорт (Г. Квітка-Основ’яненко); — Став лишень нам око вина та вари мамалигу,— каже Хаброня.— А я кажу: — Як хочете, то ставте, про мене, й десять ок, а я і в рот не візьму… (І. Нечуй-Левицький); // Зовсім не вживати алкогольних напоїв. Висповідаюсь і дам зарік і в рот не брати ні горілки, ні вина (І. Нечуй-Левицький).

і в сні не ба́чити кого, що. Не мати змоги навіть уявити чогось. Тих нинішніх зломиголов (глибоких ям у Бориславі) по сто та по півтораста метрів ніхто тоді і в сні не бачив (І. Франко).

і (в сні) не сни́ться (не присни́ться) кому і без додатка. 1. Хто-небудь навіть уявити собі не може чогось. — Контрасти бачив? — Та бачив. І наче ще хотів сказати: “Такі бачив контрасти, що тобі, брате, й не снилось”. Але не сказав (О. Гончар); Нічого подібного мені і ві сні не снилося, як те, що довелося бачити за той рік (І. Франко). 2. Хто-небудь зовсім не сподівається, не розраховує на щось. Коли так по Семені, другого дня, і не сподівалась, і не снилося мені, та й посватався він (Марко Вовчок).

(і) в сту́пі не влу́чиш (не втовче́ш, не спійма́єш і т.ін.) кого. Хтось дуже хитрий, спритний, вміє вийти з будь-якої складної ситуації і нікому не вдається довести його причетність до чогось, спіймати на чому-небудь. Тепер, за давністю літ, неможливо відшукати слід запропащеної рукописі (рукопису), та й винуватців того запропащення теж “у ступі не влучиш” (Леся Українка); Володьку зачепи — на ходу вигадає сто пояснень, такого в ступі не влучиш (О. Гончар); Діда і в ступі не влучиш... Сказав одні слова, а думає, мабуть, мішок витрушений, по-іншому (В. Большак); Не раз уже й Хома терпів через плутощі (плутні) шуряка... Він тобі з піску мотузку суче, а ти його в ступі не влучиш (Я. Гримайло); — А тебе, шилохвостий, напевне, і в ступі не втовчеш,— косував на нього дід (М. Стельмах); Не тільки редактор “Правди”, а й усі народовці львівські держали себе в цій справі так, що, кажуть, і в ступі їх не спіймаєш (М. Драгоманов). і в сту́пі не потра́пиш. — Вас усіх з вашими витребеньками і в ступі не потрапиш,— сердито сказала Варвара Павлівна (В. Собко). сам чорт у сту́пі не влу́чить. — Мама сказала, що ти крутійка і що тебе сам чорт у ступі не влучить (О. Копиленко).

(і) вуж не пролі́зе, перев. зі словоспол. таки́й, що. Дуже густий (про рослинність). Подивись на руна польові: жита такі, що й вуж не пролізе (Марко Вовчок); — Річки й озера були глибші... ліси були густіші, трави — вуж не пролізе, хіба тепер трави! (О. Довженко).

і ву́сом (брово́ю) не вести́ / не повести́. Зовсім не звертати уваги, не реагувати на що-небудь. (Остюк:) Вирішив я .. взяти полковника (фашистського) живим. Пустив коня на них. Їду і співаю: “Гоп, мої гречаники”. Фашисти спочатку наставили на мене автомати, я ж і вусом не веду, їду й співаю (О. Корнійчук); Коло них (дівчат) худа й довготелеса Текля Барилова вимахує руками, щось своє доказує. А вони й бровою не ведуть. Мов не чують (В. Кучер); — На хлопця це не справило ніякого враження. Він і бровою не повів (В. Нестайко).

і ву́сом не ру́шити. Ніяк не реагувати; не звертати уваги на кого-, що-небудь. Почнеться яка бесіда, а Марина .. зажартує, то дівки сміються, а парубок і вусом не рушить (Н. Кобринська).

(і) ву́хом не вести́ / не повести́. 1. перев. кого. Не виконувати наказу, прохання, волі кого-небудь; зовсім не слухати. — Та й між рідними розладдя пішло .. Дочка матері ухом не веде (Панас Мирний); Сестра навчає — він (Антін) не слухає; я навчаю, говорю — він і вухом не веде (І. Нечуй-Левицький); — Козаки судді і ухом не ведуть, а тебе і без пірнача послухають (П. Куліш); — Е, пішли тепер діти, та тільки не такі, як раніше, що батька та матір слухали, а інші, розумні та дрюковані, що рідних і вухом не ведуть, бокаса від них ходять (Григорій Тютюнник). переста́ти і ву́хом ве́сти. Нерідко син ворогував з батьком, .. кидав рідну оселю.. За братами потяглися й сестри: перестали й ухом вести батька-матері (Панас Мирний). 2. Зовсім не звертати уваги, не реагувати, не зважати на що-небудь. — Скільки часу стою та кричу, а вони й вухом не ведуть (С. Васильченко); — І це гроші,— байдуже цьвохнув чиїмось батіжком Лесь Якубенко, придивляючись, як ремінчик обкручується навколо пужална. Чи не чортів Лесь? З ним про таку ціну говорять, а він забавку найшов і вухом не веде (М. Стельмах); Послали телеграму миколаївському антрепренерові М. А. Максимову про вчинений проступок, але той, як кажуть, і вухом не повів (Збірник про М. Кропивницького). і ву́хом не звести́. Як засяду, браття, коло чари, Як засяду, браття, на меду, То най прийдуть турки і татари, А я собі й вухом не зведу (Пісні та романси..). і за ву́хом не вести́. Ярмола попереджав Сидора: кобила норовиста, веде досхочу, батога й за вухом не веде. З дороги нікому не зминає, а стане десь щипати траву, далі вже не піде... (М. Рудь).

і га́дки (ду́мки) нема́ (нема́є, не було́) у кого, рідше кому і без додатка. Хто-небудь і не думає про когось, про щось, не має намірів, не збирається щось робити. — В інших радгоспах чабанам уже газові плити збираються ставити, а нашому начальству про це й гадки нема (О. Гончар); Про те, щоб пускатись в дорогу у таку пітьму в невідомій стороні, не було й гадки. Треба було дочекатися світу (М. Коцюбинський); І Гризельда, і усі двірські панки ходили, як неприкаяні. Ні в кого й думки не було сісти за роботу (І. Нечуй-Левицький).

(і) га́дки не да́ти. Не зрозуміти, не збагнути. Що б це сталося з моїми добрими та щирими земляками? Міркую, міркую і гадки не дам, що воно таке! (Т. Шевченко).

(і) га́дки не ма́ти. 1. Бути усім задоволеним, ні про що не турбуватися; не журитися, не переживати. (Трохим:) Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ’яненко); Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький); Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не має… (С. Васильченко). й га́дки не ма́ти ні про що. — Нам, панам, треба збільшувати своє двірське військо. Тоді король нас боятиметься.. Тоді ми, усі пани, й гадки не матимемо ні про що! Будемо королями (І. Нечуй-Левицький); — Поки в мене в таборі козаки да (та) гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш). і га́дки-га́доньки не ма́ти. І гадки-гадоньки не має (чабан), Пасе, і доїть, і стриже Свою худобу та співає (Т. Шевченко). ду́мки-га́дки (ду́мки-га́доньки) не ма́ти. Повбирані, заквічані (заквітчані) Та з таланом заручені, Думки-гадки не мають (Т. Шевченко); А калина з ялиною.. Думки-гадоньки не мають, В’ються-гнуться та співають (Т. Шевченко). не ма́ти собі́ нія́кої га́дки. — Прокурор викликає Гузиря до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (С. Чорнобривець). 2. про кого—що. Зовсім, ніколи не думати про кого-, що-небудь. — Князю! Що вийде з нашого кохання? Ви, князі, про це й гадки не маєте (І.Нечуй-Левицький); І гадки не мала (Тоня) про якогось там Віталика (О. Гончар). й га́дки нія́кої не ма́ти. Про такі ж речі, як доля або недоля, щастя або безталання, вона й гадки ніякої не мала (Панас Мирний). і га́дки й ду́мки не ма́ти. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом (І.Нечуй-Левицький); // Не задумуватися над чим-небудь, не здогадуватись про щось. Куліш був певний, що робить велику честь Тарасові, запрошуючи його бути боярином на своєму весіллі, а Тарас про це й гадки не мав! (О. Іваненко); Вони (молоді референтки) й гадки не мали, що за краснобайством залицяльника ховалася дрібна душа (В. Большак); // Не сподіватися на що-небудь. Ніколи й гадки не мала, що їй доведеться працювати разом з ним (О. Донченко); // Не уявляти, не могти уявити чогось. Чимало прочитала такого в газетах, але чомусь і гадки не мала, що воно може стосуватися й її (С. Голованівський); Ніхто навіть і гадки не мав, що командир вагається або хвилюється (Ю. Яновський); // Забути про щось. І гадки не має, що до хати треба принести води (М. Стельмах). 3. про що. Нічого не знати про щось. Андрій від несподіванки розкрив рота. Про санбат він гадки не мав (Ю. Бедзик); Теперішні молоді женяться та віддаються, а як то заведено — і гадки не мають. Хіба колись дівка ішла заміж і не знала, як то весілля грати? (Є. Гуцало); Він, малий Меркурій (хлопчик), ще й гадки не мав про політику, що так схожа на людоїдку (М. Стельмах); Циклотрон значно розширив можливості експерименту і дав змогу вивчати фізичні ефекти, про які досі науковці й гадки не мали (З журналу). 4. перев. з інфін. Не виявляти наміру, бажання, не збиратися щось робити. Пани постерегли (зрозуміли), що вони пошились в дурні, що Богдан і гадки не має миритись (І.Нечуй-Левицький); Сумні почуття (Сохацького) підігрівалися натяками й докорами матері та, зрештою, й повсякденною поведінкою дружини, яка й гадки не мала міняти свої звички та уподобання (Л. Дмитерко). і ду́мки не ма́ти. — Я й думки не маю тікати од тебе, коли я сама сюди прийшла (І. Нечуй-Левицький); Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину, ..прошу вас: коли вже загинув мій Василь за нове життя, поховайте його теж по-новому (О. Довженко).

(і) го́лки в ру́ки не бра́ти / не взя́ти. Нічого не робити (перев. про шиття). (Степанида:) Люде (люди) богобоязливі проти неділі або проти свята цілісінький день і голки в руки не візьмуть, а проти п’ятінки то й сирівцю не запарюють… (М. Кропивницький).

(і) го́лки не підто́чиш, зі сл. зроби́ти. Дуже якісно, так, щоб не було претензій. Мінери — народ спритний та меткий, зроблять — голки не підточиш (С. Голованівський).

(і) голови́ не підвести́. Стати фізично знесиленим, нездоровим, кволим і т. ін. Я захирів так, що й голови не підведу (П. Гулак-Артемовський).

(і) го́лосу не відтя́гне. Дуже слабий. Серце Насті розривалося, коли вона дивилася на свою дитину: бліде, голодне й голосу не відтягне (З журналу).

і горобе́ць у ро́ті не насліди́в у кого. Хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв. О. Василь .. щохвилини (повторював): — Люди добрі! .. дайте мені чистий спокій. Бо ви .. (їли), .. а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г. Хоткевич).

і дихну́ти не дава́ти / не да́ти кому і без додатка. 1. Дуже обтяжувати кого-небудь чимсь (обов’язками, роботою, опікою і т. ін.). Нікому так не гірко, як мені, бо стара .. й дихнути мені не дає: роби, та й роби, та й роби! (Марко Вовчок); П. Ольга і її родичі .. дуже сердечно мене приймають, але без тої галицько-польської гречності, що вже й дихнуть гостеві не дає (Леся Українка). 2. Неволити, гнітити. О, порвіться ті кайдани, Що й дихнуть не даєте; Вдруге, знайте, злі тирани, Їх уже не скуєте! (П. Грабовський).

(і) ду́ху не бу́де чийого, де. Уживається для вираження погрозливого запевнення в тому, що хто-небудь більше ніколи не прийде кудись. А він, виявляється, з тих, що тільки й уміють конфліктувати, озлоблювати проти нас… Духу ж тепер його не буде в нашому закладі! (О. Гончар).

(і) ду́ху не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться і т. ін.) від кого. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Ей, не впору... Якби вони припізнились на яку годину,— од них, проклятих, духу б не залишилось (М. Стельмах).

і ду́ху нема́ (нема́є, не було́, не чу́ти і т. ін.) кого, чого. Хто-небудь зник (що-небудь зникло) або його й зовсім не було. Почав (хазяїн) кликати Дениса, а Дениса й духу нема (Г. Квітка-Основ’яненко); Ведуть (некрутів) снідати каші з салом, а того сала — і духу нема (Панас Мирний); І хоч зачіплянських і близько нікого не було, не було й духу того дошкульника Баглаєнка, але виразно вчулося.., продзвеніло в повітрі: “Батькопродавець” (О. Гончар); Тим часом Бурко прибіг до липи, шукає, нюхає, порпає — нема ані каменя, ані глини, а ковбаси й духу не чути (І. Франко).

(і) за ву́ха не відтя́гнеш (не відтягну́ти, не відтягти́) кого, від чого. Хто-небудь дуже любить щось, захоплюється чимсь. Дай вам землю під селом, так вас од неї й за вуха не відтягнеш (А. Головко); Не турбінами єдиними людина жива... Бориса — того за вуха не відтягнути од віршів (І. Муратов). й за ву́ха не відтя́г би. Надолужуючи прогаяне в дорозі, Данько тьопав так, що й за вуха його не відтяг би: скучив за гарячою стравою (О. Гончар).

і за ву́хом не сверби́ть кому, у кого. Кому-небудь байдуже, однаково, нема діла до чогось; хтось не турбується ні про що. Мірошник спить та спить. Вода ж біжить… Хомі й за вухом не свербить (Л. Глібов); — Виходить, що цілісінька свиня зникла з свинарні серед білого дня, а нікому й за вухом не свербить (С. Добровольський); Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (І. Волошин). й не сверби́ть. — А отже громада каже, що буде жаліться — ще лукавіше додав писар.— Нехай! Мені те й не свербить (Б. Грінченко).

(і) з соба́ками не пійма́ти (не спійма́ти) кого і без додатка. Надійно сховатися. — Ну, по сій же мові та будьмо здорові! — каже Назар ..— Тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (Марко Вовчок).

і зу́би ви́збираєш грубо. Уживається як погроза кому-небудь дуже боляче, відчутно побити за щось. — Цить! а то як візьму кочергу, то й зуби визбираєш,— крикнула Кайдашиха й скочила з місця (І. Нечуй-Левицький). і зубі́в не ви́збираєш. — Ти що? — аж підвівся з стільця земський.— П’яний приїхав. Я такого дам тобі агітатора, що й зубів не визбираєш (М. Стельмах).

і зубі́в не позбира́ти, зі сл. уда́рити. Дуже сильно. — В Черешні (корови) вдача норовлива, хвицнути може ратицею так, що й зубів не позбираєш (Є. Гуцало).

і калаче́м не ви́манити кого. Не можна вмовити кого-небудь піти звідкись. У могилу і дубцем не заженеш, а з могили і калачем не виманиш (Укр.. присл..).

(і) кі́стки живо́ї (ці́лої) не оста́вити (не зоста́вити, не лиши́ти і т. ін.). 1. зі сл. поби́ти, поні́вечити і т. ін. Дуже сильно, надмірно, жорстоко і т. ін. — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили?..— сказала вона, з жалем дивлячись на його блідий вид (Панас Мирний). 2. зі сл. обмо́вити, обсуди́ти і под. До найменших дрібниць; повністю. З ніг до голови обсудили: сказано, й кістки живої не оставили (М. Номис).

і кісто́к (свої́х) не позбира́ти. 1. Уживається як погроза і виражає побажання жорстоко розправитися з ким-небудь, вчинити помсту. — Зась, пани, до нашої землі! Зась, бо й кісток своїх не позбираєте! — підіймає (Гончар) кулака (М. Стельмах). й кісточо́к не позбира́ти. (Орина:) А як зловлять .. (Петро:) Хай ловлять, нас таких уже сотня в лісі є. Так зустрінемо, що й кісточок не позбирають (В. Собко). 2. Загинути. — Хіба ж оця яма від бомби врятує?.. Як торохне, то й кісток не позбираємо. Справжня домовина! (Д. Ткач). кісто́к не позбира́ти. Вже скоро фашисти не позбирають кісток! (К. Гордієнко).

(і) кома́р но́са не підто́чить. Не буде до чого причепитися, прискіпатися. — Я з своїм активом зроблю все так, що комар носа не підточить (В. Речмедін); — Не в тім питання, що з ним (Давидом) зробити, а як зробити? Щоб і комар носа не підточив (А. Головко); Документи різні підготуйте, щоб і комар носа не підточив (М. Стельмах).

(і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь. — От несподіванка! Видно, справді-таки судженої конем не об’їдеш! (А. Головко); Долі й конем не об’їдеш (Укр. присл..); — Доля химерна, мої панове! Її й конем не об’їдеш (Б. Лепкий); Долі й на коні не об’їдеш, не знаєш, звідки й що впаде на тебе (Є. Гуцало). 2. жарт. Дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину). Зловили сома великого та товстого, і конем не об’їдеш (З газети). таки́й, що й коне́м за день не об’ї́деш. — Сам (батько), як гачок, слабосилий, сухенький. А бабу собі роздобув — років сорока, огрядну, таку, що й конем за день не об’їдеш (Ю. Збанацький); // Великий (перев. про щось). во́зом не об’ї́деш. Пика — возом не об’їдеш. Солодка така й нахабна водночас (А. Крижанівський).

(і) коне́м не дожене́ш. 1. зі сл. тіка́ти, бі́гти і т. ін. Дуже швидко. Біжать літа й конем не доженеш (Легенди..). коне́м не догна́ти. Тікає (фашист) — конем не догнати (О. Гончар). 2. кого. Хто-небудь дуже швидкий, прудкий, швидко бігає. Сина держать коло неї (вдови), щоб не влизнув, бо знало все село, що його й конем не доженеш (П. Куліш); Він (Балабуха) почував, що й Горацій кудись утік, Аристотеля й конем не доженеш (І. Нечуй-Левицький).

(і) кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.). Дуже мало. — В них там орної землі і котові на сльози нема, єдиний заробіток біля колії (І. Муратов).

(і) кри́хти (рі́ски, роси́нки і т. ін.) в ро́ті не було́ у кого. Хто-небудь дуже голодний; зовсім нічого не їв. Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу ж пішов з дому (А. Головко); (Старшина (дивиться у вікно):) Еге, вже сонечко височенько підбилося, а в мене ще й ріски в роті не було… (М. Кропивницький); — В мене ж сьогодні й росинки ще не було в роті,— сказала Галина Андріївна (Є. Кротевич); — Я не маю часу. Бійтеся Бога, люди добрі! Ви вже харчували, а у мене ще й дрібки у роті не було (Г. Хоткевич).

(і) кро́ку не (могти́) ступи́ти (зроби́ти). 1. де. Не мати свободи дій (через переслідування, терор і т. ін.). Батько був дуже суворим. У нього вільно не ступиш кроку, все роби та й роби. Мама була добрішою (З журналу). 2. без кого. Бути безпорадним, безініціативним, нерішучим і т. ін. Незабаром став я його (отамана) правицею, бо без мене не міг він кроку ступити (З. Тулуб).

(і) ку́пи не трима́ється (не де́ржиться). Що-небудь позбавлене логічного змісту, послідовності і т. ін. (перев. про висловлювання). Таке написали, що й купи не тримається (О. Ковінька); Ігор пише, перечитує написане і зітхає. Не те… І як це в Остапа Вишні слово до слова тулиться і кожне — дошкульне, веселе, метке? А тут не тримається купи і сухе — аж горло дере (С. Журахович); — Як скажена собака бігає (Параска) по дворах .. та вигадує на мене таке, що й купи не держиться (І. Нечуй-Левицький); Про малого Івана говорили на селі: “Якесь воно дивне дитя, не таке, як у людей,— завжди торочить десь таке, що й купи не держиться” (П. Колесник).

(і) ку́ри не клюю́ть у кого, зі сл. гро́шей, а також зі словоспол. так, що. Дуже багато, велика кількість. В нього грошей кури не клюють (М. Стельмах); У нього оце тепер — несподівано й тимчасово — так багато грошей, що їх і кури не клюють... (Т. Масенко).

(і) льо́ду (кри́ги) се́ред (посере́д) зими́ не ви́просиш у кого, зневажл. Хто-небудь дуже скупий. — Ніно Митрівно, та в них льоду серед зими не випросиш! (А. Головко); — Подивіться, люди, на нього. Та кому не звісно, що в нього й посеред зими льоду не випросиш... (В. Речмедін); В отих кугуток хутірських .. і криги серед зими не випросиш! (О. Гончар).

(і) ми́ша не пролі́зе (не проско́чить, не пробіжи́ть і т. ін.), перев де. Ніхто не пройде; надійно (оберігається щось). — Одначе за Арабатську Стрілку ми теж спокійні..— Там і миша не пролізе,— прохрипів полковник Уолш (О. Гончар); — В мене тут миша не проскочить,— ображено відповів капітан. — А втім, можете обстежити (О. Гончар); Коли він стоїть на варті, миша не пробіжить… (І. Цюпа). ми́ші не пролі́зти. Замкнули браму, .. подвоїли вартових і ще кінних послали в роз’їзди… Ну. одно слово, — миші не пролізти (М. Старицький).

і мо́крого мі́сця не залиши́ти (не лиши́ти, не зоста́вити і т. ін.) від кого і без додатка. Вщент розгромити, знищити кого-небудь. Завтра, брат, знову двинем на гайдамаків. Та вже такою силою, що й мокрого місця не залишимо! (А. Іщук).

(і (на́віть)) па́льцем не кивну́ти (не ворухну́ти, не поворуши́ти і т. ін.). Зовсім нічого не зробити для здійснення чого-небудь. В коридорі її ждали Петрусеві батьки. — Що? Що нам робити?.. Їх же виключать зі школи..— Робіть, що знаєте,— вона прискорила ходу.— А я — пальцем не кивну (П. Дорошко); Удача привалила до рук Гайдукові. Сама привалила — не ворухнув навіть пальцем (А. Дімаров); (Поет:) Ти мусиш помагати! (Муза (байдужо):) Нічого не мушу і пальцем, знай, не рушу. Не я тобі служу, а ти мій раб (Леся Українка). й па́льцем ворухну́ти. Йому доручено порятувати цінні папери, але ніхто й пальцем ворухнути не хоче (Ю. Бедзик). хоч (на́віть) па́льцем кивну́ти (поворухну́ти). Оглянувся я й на власне життя. Чи мав я хоч одну чисту радість, .. хоч пальцем, наприклад, кивнув для того, аби в тій темній безодні .. хоч трохи розвиднілось? (М. Коцюбинський); Чумак полінувався навіть пальцем поворухнути. А ще й господарем величають його (М. Стельмах).

і на го́лову (на ву́ха) не налі́зе, зі сл. говори́ти, роби́ти і т. ін. Що-небудь нерозумне, несерйозне, недоречне або зовсім безглузде. — Верзе таке, що й на голову не налізе,— сказала вона збентежено (П. Панч); — Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе: вимагає завтра піти записатись у загсі (С. Васильченко); (Кость:) Стара якась не при умі: плела таке, що й на вуха не налізе (З. Мороз).

і на о́чі не пуска́ти / не пусти́ти кого. Не хотіти бачити когось, категорично відмовляючись спілкуватися з ким-небудь. Пішли — коваль, Цигуля, Невкипілий і ще душ кілька. Але князь і на очі до себе не пустив (А. Головко).

і на порі́г не пуска́ти / не пусти́ти кого. Забороняти кому-небудь приходити кудись, не хотіти бачити когось. — Я б і на поріг її (Марину) не пустив (Панас Мирний); — Колись нас сюди й на поріг не пустили б, а тепер тут, бачу, й закурити можна (О. Гончар).

(і) на порі́г не ступи́ти до кого. Не зайти кудись, не завітати до кого-небудь, не навідати когось (перев. через образу, неприємності від кого-небудь і т. ін.). Почервонів (дід), розсердився: — Я до тебе по-доброму, а ти так до мене? Як ти така, покладу гнів на тебе до самої смерті і на поріг до тебе не ступлю. Не ходи й ти до мене! (С. Васильченко).

(І) на світ (бі́лий (Бо́жий)) не диви́вся б. Життя не миле, не хочеться жити від туги, горя і т. ін. Часом так погано, що й на світ не дивився б (М. Коцюбинський). на світ бі́лий не хо́четься диви́тись. У мене .. недугує жінка на нерви, то таке горе та клопіт, що іноді і на світ білий не хочеться дивитись! (Панас Мирний).

і насі́ння не ли́шиться (не зали́шиться, не оста́неться і т. ін.) від кого. Хтось повністю зникне, пропаде, згине. (Коритний:) Гей, люди, чи ви подуріли? Як невинного чоловіка бити, то не боялися, а того гниддя боїтеся! Та ж ми всі як візьмемося, то й насіння не лишиться від них… (М. Тарновський).

і на (у) ду́мці не було́ у кого і без додатка. Хто-небудь не мав намірів робити щось, не припускав чогось. — Такого навигадують, чого зроду й на думці не було (Г. Квітка-Основ’яненко); // Хто-небудь навіть не уявляв чогось, не здогадувався про щось. — Чи, може, ви гадаєте, що відбудувати (парусник) так легко? — У мене і в думці не було, що це така глибока справа. А тепер… (Ю. Яновський).

(і) не бере́ться (до) голови́ в кого, кому і без додатка, безос. Хто-небудь не може усвідомити, зрозуміти, збагнути щось. Сторонський нарікав, що з Михасем зле — не вчиться; зате Андрусь пильний хлопець. А в Савки те й голови не бралося (О. Маковей); Не помічав (Тищенко), що вп’явся очима в Ірину .. Змарніла? Постаріла? Таке не бралося до голови (Ю. Мушкетик); Як різниться знахідка з розписами Київської Софії та Кирилівської церкви, теж датованими XII століттям!.. Просто не береться голови, що пам’ятки належать до однієї епохи (З журналу).

(і) не в голові́ кому, у кого. Хто-небудь не виявляє інтересу до когось, чогось. — Домні і не в голові наше гуляння. Знаю я добре, яка туга прийшла їй до серця (Марко Вовчок). у голові́. Не гулянки у Катрі в голові, та ходить — надія, бач, така: його там побачить (Марко Вовчок); — Клопіт з нею та й годі,— каже батько з невдоволенням… Хіба їй екзамени в голові? (О. Гончар).

і не ду́мати. Не мати наміру, не збиратися. Вдома і не думали подавати вечерю (М. Коцюбинський).

і не ночува́в. Зовсім немає і не було кого-, чого-небудь. (Ільченко:) Про культуру питаєте? І не ночувала. Культура, мабуть, теж не дура — любить жити там, де достатки є (М. Куліш); — Кундель! — А мені казали — сетер! — Значить, сетеркундель! — кидає дядя. — А як із ним далі?.. — Повісьте на простій шворці. Ні в його папи, ні в його мами сетер у крові й не ночував! Кундель! (Остап Вишня); Учений А. Хрдличка довів, що в Америці людиноподібна мавпа і не ночувала (З журналу).

(і) не ню́хати / не поню́хати по́роху. 1. Не бути на війні, не брати участі у воєнних діях. — Ваші жовніри, князю, вже вимуштровані, а наші ще й пороху не нюхали (І. Нечуй-Левицький); — Ха! Знайшов, де шукати наші війська! Змоталися всі. Нами дірку заткнули,— сердито сплюнув напарник.— Ти, я бачу, й пороху не нюхав? (А. Дімаров); Війна вже скінчилася: хто їхав у відпустку побачитися з кревними, хто зовсім повертався додому, так і не понюхавши пороху (Ю. Мокрієв); Старші (сини) порубані та постріляні з-під Конотопу вернулися, тільки наймолодший ще пороху не нюхав, хіба що на ловах (Б. Лепкий). 2. Не мати досвіду в чому-небудь. — Юнь, юнь! Завзята, беручка, але куди з ними — пороху ще ніхто з них не нюхав (О. Гончар); — Згодьтесь, що молодому спеціалістові, який, так би мовити, ще не нюхав пороху, але відчуває свою заборгованість перед народом за науку, так само незручно йти на все готове, як бідному женихові у прийми до багатої нареченої (С. Добровольський); — Ну й наробив Самійло руху! А він же ж пороху й не нюхав. Микиті закрутило в носі: життєвого не мав ще досвіду (С. Караванський).

і не огля́нуся (не огле́дишся, не огле́димося і т. ін.). Мине небагато часу, дуже швидко. Так мені якось час збігає по-дурному, що й не оглянуся, коли день минеться (М. Коцюбинський); — Се добрий тобі десь сон приснився,— каже свекруха.— Треба визирати Данила. І не огледимось, як притягнуть (Марко Вовчок).

(і) не пита́й (не пита́йте), розм. 1. чого, про що. Поготів, тим більше. Озиме увосени через засуху не сходило .. Видно.., що коли не помилує Господь милосердний, то не буде з нього пуття. А яровини й не питай!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Уживається для підтвердження, підсилення сказаного (перев. при відповіді). — І не питайте, пане, біда: від полісовщиків тікаємо,— прогугнів Левко (М. Стельмах).

і не поду́маю (не поду́мали). Не вважати за потрібне зробити щось. — Ти приходь до нас на свято. Баранину будемо їсти.— І не подумаю,— жартував Шевченко (З. Тулуб); (Невідомий:) Звичайно, ви арештованої не випустили? (Пані Люба:) І не подумали! (С. Васильченко).

і не приступа́йся (не приступа́й, не підхо́дь і т. ін.). 1. до кого і без додатка. Дуже гордий, сердитий і т. ін. Мотря думала теж про Галю. “Може, там така, що й не приступайся” (Панас Мирний); Гарна була дівка. А горда та пишна, що й не приступай (М. Коцюбинський). ані́ приступи́ти. Дивиться (Варка), наче зараз тебе з’їсть, не соливши, словами і січе, і руба, ані приступити… (Марко Вовчок). 2. до чого. Занедбаний, захаращений, майже непридатний. хоч і не приступа́йся. Колись новісінькі дощані ноші, тепер уквітчані недбайливими латками та наліпленими шарами цементу, лякали, хоч і не приступайся до них (Іван Ле).

і не тя́мка кому. Хто-небудь не здогадується про щось, не може зрозуміти чого-небудь. Аж знов чогось дзвякнула клямка. Хтось в сінях говорить з малим. Прислухалась… Їй і не тямка, що міг повернутися Клим (Л. Первомайський). не в тя́мок кому. — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову ..— Як же ти чуєш? Мені не в тямок,— нарешті спитала (Ярина) (М. Лазорський).

(і (ні, ані́)) копі́йки (зла́маної (мі́дної, щерба́тої)) (ше́ляга) нема́ (нема́є, не було́) за душе́ю у кого і без додатка. Хто-небудь не має грошей, дуже бідний. — Куди я піду, коли в мене копійки нема за душею,— сказала Василина (І. Нечуй-Левицький); — Та що ж ви візьмете, коли в мене й копійки зламаної нема за душею! (М. Коцюбинський); — Віддай хоч попереду те, що винні зосталися.— Копійки мідної за душею немає, батюшка (Панас Мирний); Навіть у 1921 році, коли в нас люди орудували мільйонами, в дядька Володимира, як він казав, не було за душею і щербатої копійки (М. Стельмах); — Не клясти я тебе прийшла, я за своїм прийшла. Зглянься ти на Бога… Празник святий іде… Ти ж будеш і їсти, і пити, а тут за душею шеляга немає (Панас Мирний).

і (ні, жо́дним і т. ін.) сло́вом не обмо́витися. 1. без додатка. Зовсім нічого не говорити, не сказати; мовчати. Закам’яніла на стільці Франка Данилівна, сидить, зітхає і словом не обмовиться (А. Хижняк); — Ти чого мою доньку габзуєш (неславиш)? — скипів Окунь..— Більше ні словом не обмовлюся, то я спересердя (М. Стельмах). сло́вом не обмо́в́итися. Не без хитрощів хлопець знає, де як повестися, зайвим словом не обмовиться (В. Дрозд). 2. до кого, з ким. Не розмовляти, не заговорити з кимсь. Павло чув, що жінка говорить нікчемне, тому більше не обмовився з нею й словом (Григорій Тютюнник); До Сергія так і не обмовилися (хлопці) ні словом, наче забули про його присутність (О. Гуреїв). 3. про кого—що. Нічого не сказати, не спитати і т. ін. про кого-, що-небудь. Про свій “сон” хлопець не обмовився й словом (І. Волошин); Потім Іван про все питав, тільки про Ярину й словом не обмовився (М. Зарудний); Коли Ніна підійшла до вогнища, ніхто й словом не обмовився, що вона відстала від усіх… (О. Донченко); Ковальчук .. лишився таким же простим і скромним, як і був, і тому ні словом не обмовився про свої успіхи (О. Гуреїв); Вона цікавилась всіма подіями в Кленах, але жодним словом не обмовилась про Василя Герберу (С. Скляренко); Видання .. УРЕ, подаючи загальну характеристику жуйних ссавців з родини бичачих, жодним словом не обмовилося, що є вони і в нашій республіці (Наука і культура..). слове́чком не обмо́витися. Сімейне життя не дуже витанцювалося, матері це видно аж надто ясно, та син навіть словечком не обмовиться про теє (О. Бердник).

(і (ні, жо́дної)) рі́ски (рі́сочки, ма́кової крапли́ни і т. ін.) в ро́ті не ма́ти, перев. відколи, скільки часу. Нічого не їсти, не пити; бути голодним. Старий бідкався, що вона (інженерка) зрання ріски в роті не мала (В. Минко); Й ріски в роті не мав від самого ранку (Василь Шевчук); З учорашнього дня не мав у роті ні ріски (П. Гуріненко); Уже два дні не має він у роті жодної ріски (О. Донченко); — З самого ранку рісочки в роті не мали… (О. Сизоненко); Він був дуже голодний, бо звечора в роті не мав і рісочки (Є. Гуцало); — Вже обідня пора, а ти ще ж ні рісочки в роті не мав сьогодні (М. Ю. Тарновський); — З учорашнього дня і макової краплини в роті не мав (Є. Гуцало); Рісоньки ж у роті не мав від самого ранку (З. Мороз); — Другий день росинки в роті не мали,— додав найстаріший і несміливо простяг руки (П. Панч).

(і (нія́ким)) калаче́м (ме́дом) не замани́ти кого і без додатка. Не можна вмовити, спонукати кого-небудь до чогось ніякими принадами, обіцянками і т. ін. Тепер мене на такий обід ніхто й калачем не заманить! — думав Леонід Семенович, годуючись димом папіроски (І. Нечуй-Левицький); — А я думав, що скаржишся й просишся до райцентру...— Калачем не заманиш, товаришу начальник! (Ю. Яновський); Знелюднів торг,.. покупців тепер і медом не заманиш (А. Хижняк); — .. Отак поморочиться-поморочиться дехто — та й маже п’яти у ту ж Городнявку або Шепетівку, чи ще куди далі. І вже його назад ніяким калачем не заманиш (З журналу).

(і) ного́ю не ступи́ти куди. Не зайти кудись, не завітати до кого-небудь. — У попа ж три шафи книг.— Хай і двадцять три, а я, Григорію Михайловичу, до нього й ногою не ступлю (М. Стельмах); // Ніколи не бувати де-небудь, у кого-небудь. — А Матвій Боцюн і ногою не ступив на Морозенкове подвір’я (М. Стельмах).

і но́са (оче́й) не наверта́ти / не наверну́ти. 1. Не з’являтися десь, не приходити куди-небудь. (Грива:) Сюди ніхто і носа не наверне! Одно — далеко від двора,.. а друге — пустка (І. Карпенко-Карий); — Мотора встановили, а механік і носа не навернув,— бурчав Никанор Павлович (О. Сизоненко). 2. до чого. Не братися за щось, не приступати до якої-небудь роботи. — Зовсім відбилась від рук моя Сова. Певно, вже ви з неї виучите вчительку, бо все читає та й читає. А то раніше до книги й носа, бувало, не навертала (Ю. Збанацький).

і́ншим (не тим) ві́тром пові́яло. Відчутно змінилися обставини, настрої, погляди і т. ін. Всі (в Кухтиній сім’ї) повірили, що іншим вітром повіяло і що жде їх щось нове, цікаве, нечуване досі (А. Іщук); — А ви ж торік казали, що Заруба такий, як всі…— Всі казали, а тепер бачу, що не тим вітром повіяло (В. Кучер).

і́ншої (не тіє́ї) заспіва́ти. Думати, поводитися, говорити за певних обставин не так, як раніше. — Одружитесь, Іване Олександровичу, розживетесь на діток — іншої заспіваєте, бо в роти треба щось кидати. А поки що зривайте квіти кохання! (М. Стельмах); — Хіба б мені руки повсихали, щоб я не витягла тебе (Настю) за коси прилюдно з моєї хати! Тоді ти не тієї заспіваєш, голубко! — думала Олександра (М. Коцюбинський).

(і) о́ком (ву́сом) не моргне́ш. Дуже швидко, миттю. Ніч у Севастополі коротка, пролетить, і оком не моргнеш (В. Кучер); — Я повернусь — оком не моргнеш! (Ю. Шовкопляс); — Попомни (запам’ятай) моє слово — і вусом не моргнеш, як Микита всіх обжене (Ю. Збанацький).

і (о́ком) не мигну́ти. Дивитися на кого-, що-небудь дуже уважно, пильно, не відриваючись. Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, дивиться; і час мине, А він і оком не мигне (Т. Шевченко); Застигла Ганна й не мигне (П. Дорошко).

і о́ком не прогля́нути чого, куди. Дуже густий, темний, високий (про хащі, зарості і т. ін.). А он і гуси: їм колись у нас Жилося нічогенько. В таких пищали комишах Їх виводки, що й оком не проглянуть (М. Рильський).

і о́ком не ски́нути чого, що. Надзвичайно багато чого-небудь; не осягнути. — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю, ще й левада така здорова (І. Нечуй-Левицький).

і па́льцем не торка́тися / не торкну́тися чого, до чого. Зовсім нічого не робити для здійснення чого-небудь. До кузні цієї бригади підтягнуто для ремонту кукурудзяну сівалку. Та до неї ніхто й пальцем не торкався (З газети); І ось Захар вперед помчав, знов перед ним дорога. Щастить! І пальцем не торкнувсь, сама прийшла удача (П. Дорошко).

і па́льцем не торкну́ти (не ткну́ти, не зачепи́ти) / не торка́ти кого. Не заподіяти кому-небудь ні найменшої кривди, образи. — А як вже поважатиму вас, ніколи й пальцем не торкну (М. Коцюбинський); Та хоч виглядом він як хмара, з торчкуватим вусом, з поглядом суворим, що незнайомого аж відлякне, а проте нікого з дітей Заболотний і пальцем не торкнув (О. Гончар); — Я тебе ніколи і пальцем не ткнув (М. Яцків); — Я б нікого й пальцем не зачепила, аби мене ніхто не зачіпав (І. Нечуй-Левицький). і пу́чкою не торкну́ти. Панів, правда, грабує (Кармелюк), а убогих людей — ніколи; і пучкою не торкне (С. Васильченко).

(і) па́льцем (пу́чкою) не доторка́тися / не доторкну́тися до кого і без додатка. Не зачіпати, не кривдити кого-небудь. Який би сердитий не був (батько), ніколи і пальцем не доторкувався до Василька (Григорій Тютюнник); — Таке диво,— говорить сусіда.., забачать (розбійники) — ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був — і пучкою не доторкнуться (Марко Вовчок).

(і) па́ски́ не посвя́тяться без кого. Ніщо не обійдеться без когось. (Голос:) І сюди вскочила (Парасковія)! (Другий:) Аякже! Без неї й паски не посвятяться (М. Куліш).

(і) поро́га (порі́г) не переступа́ти / не переступи́ти чого, чийого. Зовсім не бути, не бувати де-небудь, у когось і т. ін. — Не наважувалася сказати вголос, що про себе вже вирішила ніколи не переступати порога цього дому (А. Дімаров); — Останній раз нога моя в твоїй хаті,— промовила Ганна.— Не переступлю я, Марино, твого порога! (І. Нечуй-Левицький); Познаходилися й такі, які начебто бачили, як я вчащав до Христі, хоча, правду кажучи, я раніше ніколи й порога її хати не переступив (Є. Гуцало).

і (рі́дна) ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без додатка. Хтоcь дуже змінився на вигляд, зовні. В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Моди всякої повигадує… Та обріже косу, накрутить на голові таку фурделю, кури лякаються (Ю. Мокрієв).

(і) рі́ски (кри́хти) в рот не бра́ти / не взя́ти. Зовсім нічого не їсти. День уже кінчався, а Забара як поснідав вранці, так з тих пір і ріски в рот не брав (П. Рєзніков); — Ти ж учора й крихти в рот не брала (М. Руденко); — Оце лише тепер захотілося їсти, а в поїзді, повірте, ріски в рот не могла взяти… (М. Чабанівський).

(і) ро́та ((і) вуст) не розтули́ти. Промовчати, нічого не сказати. — А чому так? Чому хлопець вибирає (дівчину), га? — казала з запалом, наче я сперечався з нею, хоч я й рота не розтулив.— А чому дівчина не має права? (Є. Гуцало); І все в ній (Роксолані) кричали ці слова зневаги, але дружинонька не розтулила й вуст (О. Ільченко). ро́та розтули́ти. І не встиг Калинка рота розтулити, як наглядач спритним ударом упхнув його до камери (А. Дімаров).

(і) ро́та не розкрива́ти (не роззявля́ти) / не розкри́ти (не роззя́вити). Мовчати, нічого не говорити. Після цього баба вже й рота не роззявляла (Грицько Григоренко); — Стояли, кажуть, всі — як один, зціпивши зуби, і навіть рота ніхто не розкрив (О. Гончар); — Хоч голову скрути, Про мене!.. Я тепер і не роззявлю рота (П. Гулак-Артемовський).

(і) (сам) чорт (біс) не розбере́ (не пізна́є), грубо. Зовсім нічого не зрозуміло або не відомо. Ведмідь реве, і корова реве, а хто кого дере — і сам чорт не розбере (Укр.. присл..); Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця (М. Номис); (Горлов:) Ти, браток, поменше б говорив, Сиплеш, наче горохом, біс не розбере (О. Корнійчук).

і слі́ду не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.). 1. чого, від чого. Щось безслідно зникло, назавжди забулося і т. ін. За один день викопали нові котловани, а від старих і сліду не лишилося (Іван Ле); В золотому труді віддамо ми Вітчизні всі сили, щоб і сліду руїн не лишилось на нашій землі (В. Сосюра); — З хатою нашою — зараз від неї й сліду не лишилось — пов’язаний у мене перший спогад про Григорія Тютюнника (Григір Тютюнник); Усі гілля (дерева) стерло і зм’яло, так що і сліду їх не зосталось (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. від кого. Хтось безслідно зник, загинув, пропав. Ось самотня хата. Чи повернеться до неї син або онук? ..Чи розлетяться прахом на грізних мінах і сліду від них не лишиться? (О. Довженко); Не піду, доки в дворі не лишиться й сліду від шептух (Іван Ле); Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне, й сліду не зостанеться од комашинки-хлопчика (В. Винниченко).

(і) сло́ва не почу́єш (не почу́єте, не чу́ють і т. ін.) від кого. Хто-небудь мовчазний, сором’язливий, неговіркий і т. ін. (Гебрей:) Я мушу знать, що я тут раб рабів, що він мені чужий, сей край неволі, що тут мені товаришів нема. Більш ти від мене й слова не почуєш! (Леся Українка).

(і) сло́вом не обзива́тися (не озива́тися) / не обізва́тися (не озва́тися) до кого і без додатка. Не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. За цілий день або вечір ні до кого й словом не обзивався (Панас Мирний); — Чого се ти усе думаєш? .. Він (Павло) і словом не озветься, а наче од сну прокинеться (Марко Вовчок).

і сло́вом не переки́нутися. Зовсім не розмовляти, не говорити з ким-небудь; мовчати. Часом мине цілий тиждень, а вони й словом не перекинуться, як німі (М. Коцюбинський); Чому так неприязно відповів шофер, з яким він ще не перекинувся й словом? (А. Хорунжий); Тимофій аж тремтів за Свиридом, але ніде й ніколи, навіть за доброю чаркою, не перекинувся й словом про це зі своїм другом (М. Стельмах).

і сло́вом не прохопи́тися. Не видати якої-небудь таємниці, утаїти, не сказати чогось. Сьогодні він і словом не прохопиться про те, що приїхав додому лише на кілька днів, що в кишені його гімнастерки лежить суворий припис до першого квітня прибути на місце подальшої служби (Б. Гуріненко).

(і) соба́ка не га́вкне (не зага́вкає). 1. Ніхто зовсім не згадає або не помітить. — Еге, поки гладкий схудне — худого на цвинтар понесуть, і собака не гавкне (М. Стельмах); Пропав — і собаки не загавкали (Укр.. присл..). 2. Ніде нікого немає. — Ферми одна на одну схожі… Глухо, пусто, і собака не гавкне (О. Гончар).

(і) соба́ка не переско́чить, перев. зі словоспол. таки́й що. Великий за розмірами. Павло з’їв паляницю хліба і такий горделей борщу, що собака не перескочить, поліз на піч відсипатися (Григорій Тютюнник); // Дуже високий. В який бік не розженись — мур тебе зустріне, мур такий, що його й собака не перескочить (О. Гончар).

(і) соба́ки не їдя́ть чого. Дуже, надзвичайно багато. Оратор винувато посміхнувся: — Землі у нас хіба що під нігтями… А тут ось у пана її собаки не їдять (П. Панч).

(і) соба́ку не вде́ржиш, зі сл. (так,) що. Дуже, нестерпно холодно. Холодно в хаті, що й собаку не вдержиш (Укр.. присл..).

і спаси́бі не сказа́ти кому. Виявити невдячність, зневаживши, образивши кого-небудь. — Не буде нам ні слова, ні пам’яті; хто нас поховає, хто нас пом’яне? Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Г. Квітка-Основ’яненко).

і (уві́ (у) сні) не присни́ться (не присни́лось) кому, що. Щось дуже дивне, незвичайне, таке, чого не можна й уявити. — А що, панове, вам і не присниться там бути, де я побував (Г. Квітка-Основ’яненко); — Моя душа сміє і зможе таке, що іншому й не присниться… (П. Куліш); — Заходьте до мене. Я щось таке надумав, що вам і не приснилось! (П. Панч).

(і) хлі́бом не году́й, а… кого. Уживається для вираження чиєї-небудь пристрасті до чогось. Почали з батьком про кавалерію говорити, бо старого Кирила хлібом не годуй, а дай пригадати, як він… на Варшаву ходив (М. Зарудний); Завжди знайдеться людина, яку хлібом не годуй, а дай повчити когось (З газети).

(і) ціни́ нема́ (нема́є, не було́) кому, чому. Хто-небудь (або що-небудь) має дуже високу вартість за своїми якостями, властивостями, особливостями. Вся (Маруся) в золоті, в шовках. Там одна плахта .. пар двох волів чумацьких стояла (коштувала), а коралям і ціни нема (П. Куліш); Хоч мало коштує хлібина, Насправді ж їй ціни нема! (М. Гірник); В тебе, Луко, голова — то й ціни їй немає! (Панас Мирний); Коли б .. коню не лисинка, і ціни б йому не було (Укр.. присл..).

(і) ціни́ не (мо́жна) скла́сти (не складе́ш) кому, чому. Хто-, що-небудь надзвичайно цінний, важливий (цінне, важливе) своїми особливостями, властивостями, якостями. — На шиї в мене було намисто з таких здорових та дорогих діамантів, що їм і ціни не скласти (І. Нечуй-Левицький); Ця мандрівка для мене — втіха і багатство, якому не скласти ціни! (Т. Масенко); — Та ж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки — ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас — і до плуга, і до рала (І. Драч); Дівчина була така горда, що й ціни не могла собі скласти (З усн. мови).

(і) ці́пом (дрючко́м) не нажене́ш кого, куди. Хто-небудь ні за яких умов не буде жити десь. — Тебе в село і ціпом не наженеш. Ти будеш тертися біля вчених, де-небудь у великому місті (Григорій Тютюнник).

(і) че́рез губу́ не плю́не. Хто-небудь дуже гордовитий, пишний, зарозумілий. Він думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне (П. Куліш); Із палати гордо суне (цар), через губу вже не плюне. Руки в пах вгородив (І. Франко).

(і) через тин не перегне́ться. Дуже ледачий. — Та він такий, що й через тин не перегнеться (Сл. В. Ужченка); Батько і через тин не перегнеться, зовсім не дбає про заробітки для своєї багатодітної сім’ї, яка невідомо, як існує і з чого живе (З журналу).

(і) чорт із сві́чкою не знайде́ кого, що, ірон. Не можна розшукати, навіть докладаючи великих зусиль. — Я мрію працювати на селі.— Не бреши! Багато з вас таких, що повивчались, а на селі працюють? Порозбігалися, що й чорт із свічкою не знайде (Григорій Тютюнник). і чорт із сві́чкою не знайшо́в. — Корабель,— продовжував Богдан,— на якому я очуняв, належав старому малайцеві з острова Тао — десь на північ від Яви. Цього острова і чорт із свічкою не знайшов серед безлічі тих островів (Ю. Яновський).

(і) чо́ртові не брат. Дуже сміливий, незалежний у діях, вчинках і т. ін. Любов к отчизні де героїть, Там сила вража не устоїть, Там грудь сильніша од гармат, .. Там рицар — всякий парубійка, Козак там чортові не брат (І. Котляревський).

і ша́пка не гори́ть на кому. Хто-небудь не має совісті, діє безсоромно. Хіба мало таких, що люблять умочити руку в гречану муку, що з-перед очей візьмуть — і шапка на такому не горітиме! (Є. Гуцало).

(і (ще й)) до́вбнею (полі́ном) не доб’є́ш кого, ірон. Хто-небудь має міцне здоров’я; живучий. — Вас ще, тату, довбнею не доб’єш, а ви про Божу дорогу торочите (М. Стельмах); (Іван Степанович:) Пропадаю. Се моя (смерть) за мною прийшла! (Захарченко:) Та не бреши, тебе ще й поліном не доб’єш (М. Кропивницький). чорт до́вбнею не доб’є́. — Такого діда й чорт довбнею не доб’є,— і Данилко сам дивується — отаким він прадіда ніколи не бачив (Ю. Яновський).

і (ще й) кіт не валя́вся у кого. Хто-небудь ще нічого не робив. Он люди вже городи копають та орють, а в нас ще й кіт не валявся...— бубоніла стара Кухтиха (А. Іщук).

(і (що)) світ (ніко́ли) не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко). 2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера (тепер) здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка). 3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був (перекладач) такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); (Батько) її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів (бачив) (Г. Хоткевич).

їдя́ть (його́) му́хи (з комара́ми) кого, що. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, роздратування, досади і т. ін. А, їдять вас мухи! (Укр.. присл..); А та грамота, їдять її мухи, не подається колишньому панському пастухові, хоч голову об стінку!.. (В. Бабляк); — Без мене ви тут, хлопці, нічого не зробите, їдять його мухи з комарами (М. Зарудний). ї́ли б му́хи. — Самі винуваті, їли б нас мухи! (Є. Гуцало). не їдя́ть його́ му́хи. Він .. скоріше почув, ніж побачив у сірій імлі, як орачі погейкували на своїх пругах. — Та не їдять його мухи,— ображено ляпнув він по штанях і ще більше напосів на трактористів: — Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (П. Панч). 2. жарт. Уживається для вираження захоплення чим-небудь. — Рахубиста товаряка (верблюд),— засміявся Кузь.— Їсть і п’є раз на місяць. Отаку б, їдять його мухи, до нас у артіль! (Григорій Тютюнник); Мої думи заклопотаними горобцями, — за сніжинками, за летючими… Ех, їдять його мухи з комарями!.. (В. Сосюра).

ї́сти не про́сить. Що-небудь комусь не заважає, не завдає турбот. Нехай лежить: воно їсти не просить (М. Номис); Ліда слухала докори .. і відказувала: — Чого викидатиму, коли та макітра ціла? Хай стоїть, їсти не просить. А тільки борщ у горщику смачніший, ніж у каструлі (Є. Гуцало); Всі речі, що (діду Марку) вірно служили, або акуратно на гвіздках розвішані, або складені на полицях. Он і хомут від коня .. приберіг (“Хай висить, їсти не просить”) (А. Дімаров).

(й) го́лосу не відво́дити / не відвести́. Втрачати здатність говорити, розмовляти. Часом так груди заложить, що й голосу не одведу (О. Стороженко).

й доло́ню проти́снути не мо́жна. Дуже тісно. Й одразу ж пролунало вимогливе: — Ваш білет!.. Ваш білет!.. Ага, ревізори. Як завжди, заходилися ловити “зайців” саме тоді, коли й долоню протиснути не можна. Вгвинчуються в натовп, огризаються (А. Дімаров).

(й) на по́дзвін не дба́ти. Ні про що не думати, не турбуватися про своє майбутнє. Коло вогню старий циган з люлькою куняє. Позирає на приблуду й на подзвін не дбає (Т. Шевченко).

й не сказа́ти (слова́ми), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чого-небудь. Вже давненько панночки приїжджі переносили, що який-то вже там лікар полковий хороший: і брови йому чорні, й уста рум’яні, і станом високий,— така вже краса, що й не сказати! (Марко Вовчок); Максим Бобровник любив ліси — і не сказати… (Ю. Збанацький). (й) сказа́ти не мо́жна (не могти́) (слова́ми). На душі така пала туга, така печаль, що й сказати не можна! (П. Куліш); Вся біда якраз у тім, що сили не маю робити щось поза службовою працею. І так мені гірко, що й сказати не можу, бо все ж життя моє в літературі (М. Коцюбинський); Нарешті вона могла сказати бабці, що ніби… ніби чує щось під серцем. Радості бабці не можна словами сказати (Г. Хоткевич).

й ноги́ не су́не куди, зневажл. Ніколи не з’явиться хто-небудь десь. Макуха запевняв, що .. німчура й ноги не суне (Ю. Бедзик).

каламу́тити / скаламу́тити во́ду кому і без додатка. Вносити розлад, неспокій у що-небудь. — Та я ж тебе до хати покликав! .. Думав, зрозумієш, не будеш воду каламутити (Є. Гуцало). не закаламу́тити води́. Мій батько не довго пожиє (поживе), а хоч і пожиє, то .. нікому води не закаламутить (І. Франко); // Підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось протиправних, незаконних дій. (Галина (до Шпиці):) Ви ж раніше самі обіцяли клуб збудувати!.. (Шпиця:) Зараз не збори. Негайно всі в поле! (до Сокола) — А ти води не каламуть (М. Зарудний); — Не раз доводилося показувати їм дорогу з нашої фабрики. Вони вже й тут воду каламутять. Отаманщину відстоюють, Червону Армію готові б поділити (О. Гончар).

ка́меня на ка́мені не лиши́лося (не залиши́лося, не зоста́лося і т. ін.) від чого і без додатка. Щось зникло зовсім, повністю загинуло, зруйноване, вщент знищене і т. ін. Все місто в руїнах. Каменя на камені не лишилося (В. Вільний); Фортеця була зруйнована, не лишилось, як кажуть, каменя на камені (З журналу); Від неї (теорії) не лишилося каменя на камені (З газети); — Я сюди ще прийду. Тоді не буде вам пощади, каменя на камені не зостанеться (Легенди..).

ка́меня на ка́мені не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) / не лиша́ти (не залиша́ти, не оставляти і т. ін.) від чого. 1. Розбити щось ущент, перетворити в руїни; знищити. Фашистські орди буквально не залишили від міста (Варшави) каменя на камені (З журналу). 2. Гостро, нещадно критикувати що-небудь. — Звичайно,— Микола Ілліч хитро посміхнувся,— в цьому дискусійному клубі ми каменя на камені не лишаємо від програм (інших партій) (Ю. Смолич); Він (оратор) каменя на камені не залишив від .. теорій, що заперечують вирішальну роль народу в історії (З журналу).

ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) з ким. Не домовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь. — Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Панас Мирний); — Він, — каже (Гриць до Івана), — гордий. З ним не звариш каші (Л. Костенко); З дурнем пива не звариш (Укр.. присл..); (Копач:) З вами каші не навариш. Піду краще до криниці (І. Карпенко-Карий). звари́ти ка́шу. Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна буде зварити кашу (М. Стельмах).

кише́ня не схо́диться, зі сл. гроше́й. Дуже багато. Грошей — і кишеня не сходиться (Укр.. присл..).

кінці́ (з кінця́ми) не схо́дяться / не зійшли́ся. Важко справлятися з труднощами, нестатками, не вистачає коштів. Мене дуже тягне на Різдво поїхати на Русь, та якось не сходяться кінці (В. Стефаник).

кому́ (ті́льки) не лінь (рідше лі́ньки), перев. зі сл. усі́, уся́кий і т. ін. Хто хоче, хто може; будь-хто, кожен. Нехай не грабують його (мужика) всі, кому не лінь (М. Стельмах); Обивателя смикав усякий, кому не лінь. Смикали.. більше без потреби, щоб вселити повагу до себе, а то й просто, щоб одвести душу (О. Слісаренко); Зібралися усі кому не ліньки. — Весело було? — Ні, трохи сумно (З газети).

куди́ (рідше де) о́ко (зір) сяга́є (дістає́, сягне́ і т. ін.). На всьому видимому просторі, скрізь, до самого обрію. Широкою панорамою — куди око сягає — сади. Кілька сот гектарів (А. Головко); Оглянувся навколо. В полі, куди й око сягало, лежали глибокі сніги (Ю. Збанацький); Навколо, куди сягає зір,— все степ і степ, рівний, далекий, неосяжний (З газети); // Скільки можна побачити, розгледіти; далеко. І видно: аж-аж-аж ген до того ліска, куди око дістає, дорогою вози потяглися… (Остап Вишня); Перед нею наче сизіла якась далечінь, де око сягає без краю (І. Нечуй-Левицький). як дале́ко о́ко сяга́є. Як далеко око сягало, стрічало найбільше спустошення, а .. нагота вершин будила жаль у серці (О. Кобилянська). куди́ о́ко не сягне́. Десь далі там, куди око звідси не сягне, на всіх напрямах ця суперпробка з кожною хвилиною тільки росте й росте (О. Гончар).

куди́ і во́рон кісто́к (ко́сті) не зано́сить. Дуже далеко, в найвіддаленіше місце. Навколо дрімуча тайга. Це найвіддаленіші нетрі, не схожі ні на що на світі, звірині заповідники, ті місця, куди, як говорили в старі часи, і ворон кісток не заносить (О. Довженко). куди́ й во́рон не занесе́ ко́сті чиї. — Ти, Гризельдо, не думай, що ми оце заїхали аж на край світу, куди й ворон не занесе кості твоїх знайомих (І. Нечуй-Левицький). куди́ во́рон і кісто́к не зано́сить. — Ой, бійся скуки (нудьги), Нінко!.. Вона, як необ’їжджений кінь, може завести тебе в такі нетрі, куди ворон і кісток не заносить (С. Добровольський).

куди́ не глянь. Скрізь, усюди. І куди не глянь, все було всипане росою, неначе жаринками, що вночі міняться і ворушаться над нами, тримаючися вітром на небі до самого ранку (Т. Осьмачка).

куди́ не кинь (не глянь). У всіх відношеннях, з усіх боків, у всьому. І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь був Турн царьок (І. Котляревський); — Городок наш — так собі городок, нічого. Мій батько казав, що колись по ньому проходили полковники та сотники,— так куди не глянь, славне військо, як той мак червоний (Марко Вовчок).

куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком. Кругом, скрізь, усюди, де тільки видно. Куди не кинь оком — степ, голий, дзвінкий і вітряний (М. Чабанівський); — Оце й Московщина починається,— сказав хтось.— Оце?! Та й невесела ж яка вона!.. все ліси та бори, куди оком не скинь (Панас Мирний); І куди не глянеш оком, біло все кругом (В. Сосюра); Веселяться гори, аж лунають від співаночок, аж мліються, куди оком не окинеш, маковим цвітом — запасками, фустками (хустками) жінок та дівчат, білими сорочками косарів (Г. Хоткевич).

куди́ не ки́нься. У кожному місці, всюди. До самого вечора бігала Марія в клопотах. Куди не кинься — скрізь треба просити, позичати, благати (І. Цюпа).

куди́ не пода́йся. Скрізь, з усіх боків. — І чеберяв би далі, та, куди не подайся — усюди стіни заважають (на печі)! (М. Стельмах).

куди́ (ті́льки (лиш)) (не) гля́не о́ко. Скрізь, усюди. Про великий трагічний відхід наших армій з України буде написано багато томів історичних книг. Як горіло жито, куди око гляне, і толочилося людьми, машинами і мільйонами бездомних коней і корів (О. Довженко); Довелося (опришкам) лежати на чистій полонині, де куди око лиш гляне — все трава, трава, Ні горбочка, ні корчика (Г. Хоткевич); Розбила щука лід у ріках, і крига пливла в море. Все, куди тільки не гляне око, рухалось, пливло, летіло (О. Довженко).

ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу). 2. Хтось наполегливо трудиться, не заспокоюється на досягнутому, весь час у роботі, прагне до чогось. Лаври не давали спати, хотілось досягти більшого (З газети); // чого. Хтось захоплюється чим-небудь, перебуває під впливом чого-небудь. Маруся каже: “Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою… Пороть треба” (М. Хвильовий). 3. чиї, чого. Хтось заздрить чужим успіхам, чиїйсь славі. Писав він (князь) і на старості літ значно краще, ніж Валуєв, якому не давали спокою лаври романіста (В. Канівець); Корабелам і судновласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М. Номис); — Воно, звісно, дурне діло заклад, але ж не ламати слова (М. Стельмах); Сахно не хотіла ні порушувати свого слова, ні рискувати (ризикувати) своєю персоною (Ю. Смолич); — Царю Латине неправдивий! Ти слово царськеє зламав (І. Котляревський); — Кажуть, що вже пообіцяв він видати свою дочку Інгігерду за норвезького короля Олафа Товстого. Але хай поламає своє слово, раз до нього засилає послів руський князь (П. Загребельний); Вона, Ївга, мусить порушити слово, яке дала подрузі (О. Донченко). не перелама́ти сло́ва. (Панас:) Я вже поблагословив, то слова не переламаю, бо то гріх! (М. Кропивницький); // кому і без додатка. Зраджувати. — Тримайся мене, Анно,.. я тобі також слова не зломлю (не зламаю)! Скоро поверну, зробимо весілля! (О. Кобилянська); “Як слово зламає (коханий), нехай покарає Його Твоя сила святая!” (П. Куліш).

ли́ка (лик) не в’я́же. Неспроможний нормально, зрозуміло говорити (про п’яного). (Сестра Мархва:) Гляньте, що завів п’яний Гарасим. Нализався, що й лик не в’яже, та й заставив сліпця перед храмом Божим пісень співати (Панас Мирний).

лихи́й не ві́зьме кого, жарт. Нічого поганого не станеться з ким-небудь. — От, дурів, дурів, та таки й збіг на свою стежку! Тепер його (Чіпку) лихий не візьме! піде собі жити… (Панас Мирний). яки́й лихи́й ві́зьме? — Живий-здоровий? — А який мене лихий візьме, товаришу генерал? (Ю. Бедзик).

лиця́ нема́ (нема́є, не зна́ти, не було́) / не ста́ло на кому. Хто-небудь змінюється на виду, стає дуже блідим від раптового сильного хвилювання, приступу хвороби і т. ін. Глянула мати на сина — жахнулася! Глянув батько — розгубився! — Що сталося, сину? На тобі лиця нема! (З газети); Одімкнула скриню Марія. Яків порився в ній і .. щось на ходу сказав Марії. А на ній лиця немає, як із воску виліплене (А. Головко); Уляна стояла по один бік хати,.. лиця на ній не знати! (Панас Мирний); На скуйовдженому завгоспові лиця не було: — Біжіть до медпункту! Там… (В. Бабляк); Як почула таке Мотря, то й лиця на їй не стало: поблідла, як крейда, затряслась, як лист на осині (Панас Мирний).

лиша́ти / лиши́ти (за собо́ю) ни́точку. Давати можливість продовжити щось, налагодити зв’язок з чимсь, розібратися в чомусь і т. ін. Ясне діло, хтось із янковичан пристав до них (партизанів), повинен був пристати. Ну, а значить, і ниточку за собою лишити (І. Головченко і О. Мусієнко). не лиша́ти бода́й найто́ншої ни́точки. Він так і пішов, не зрозумівши нічого. ..Що ж, це, може, й краще. Рвати так рвати одразу, не лишаючи бодай найтоншої ниточки (А. Дімаров).

лі́зти не в своє́ ді́ло. Втручатися в що-небудь, не будучи компетентним або викликаючи чиєсь незадоволення. (Черепань (Лисенку):) Не лізь не в своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка знайдеться (Ю. Мокрієв). лі́зти не в своє́. Той же чабанський гонор не дозволяв йому бути причепливим, лізти не в своє (О. Гончар).

лі́зти у во́ду, не зна́ючи бро́ду. Робити щось без попереднього обмірковування, зважування; бути необачним. (Ніна:) Хіба ж таки можна лізти в воду, не знаючи броду? Під снігом валуни… (І. Гребенюк).

ло́жкою не пої́сти. Дуже багато, велика кількість чого-небудь. — То він справді стільки грошви приніс, що ложкою не поїсть, доки жити буде? — поцікавився Жменяк (М. Томчаній).

ма́ло крізь зе́млю не провали́вся. Хтось відчув великий сором, незручність у зв’язку з чимсь. Мало крізь землю не провалився хлопець, зиркнув на свої давно не миті, геть покраплені незаживаючими подряпинами ноги, постояв якусь мить остовпіло, а тоді враз чкурнув з сусідського городу (Ю. Збанацький). ма́ло крізь зе́млю провали́тися. (Галина:) Відчепись! Говорила я тобі. Бачиш, як незручно вийшло. Мало крізь землю провалитися (В. Собко).

ма́ло (ледь, ле́две і т. ін.) не ло́пнути (не покоти́тися (по́котом), не па́дати і т. ін.) від (зі) смі́ху (від ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Весь базар мало не покотився покотом зі сміху (О. Довженко); — І сам мало не падаю від реготу (П. Колесник). ма́ло не поло́пати зо смі́ху (про всіх або багатьох). З дядька Дем’яна в танці злетіла спідниця — мало не полопали зо сміху (Є. Кравченко).

ма́ло не з’ї́сти кого. Бути дуже лютим, розгніваним; накинутись на когось з лайкою, криком і т. ін. — Я її (Дарку) кликала, як добру, а вона мене мало не з’їла! (Леся Українка).

ма́ло не тру́пом ляга́ти. Дуже погано себе почувати; бути ледве живим. — Декому на морі від хитання зле робиться. Навіть дивувався: як то люди здорові й ситі мало не трупом лягають (І. Муратов).

ма́нна з не́ба (з небе́с) па́дає, перев. з запереч., жарт. Що-небудь дістається дуже легко, без особливих зусиль. — Ви повинні нам допомагати: тепер манна з неба не падає (Є. Куртяк). не па́дає з небе́с соло́дка ма́нна. Не падала з небес солодка манна.— Я подолав десятки тисяч миль в розбурханих морях і океанах (Д. Луценко).

ма́ти олі́ю (лій, рідше сма́лець і т. ін.) в голові́, жарт. Бути розумним, кмітливим, розсудливим і т. ін. От як може чоловік жити, коли має олію в голові! (М. Стельмах); Батько похвалив свого нащадка, що він має олію в голові, хоч син і не був у тому певен (В. Большак); Це ж треба мати в голові олію, щоб після цього вірити в святе (Л. Костенко); — Що ж там робиться? — хотів допитатись Мар’ян.— Коли маєш лій в голові, сам розчовпаєш,— відповів Лесь.— Іди, чоловіче (М. Стельмах). ма́ти олі́ї не тро́хи в голові́. Був він чоловік сердечний, у голові мав олії не трохи та й питущим не був (Є. Гуцало). ма́ти лій під чу́бом. — Не вчи ученого! — спогорда відповів Чорноволенко.— Самі під чубом лій маємо (М. Стельмах). ма́ти бага́то сма́льцю в голові́. Таке тоді (в революцію) в наших краях каламутилось, що багато смальцю в голові треба було мати, щоб щось розібрати (Л. Гроха). не ма́ти олі́ю в голові́ ані́ кри́хітки. — Ви такий старий чоловік, а в голові, бігме ж то, ну, ані крихітки олію не маєте (І. Франко).

мі́сця живо́го нема́ (нема́є, не було́ і т. ін.) на кому, в чому. Хто-небудь весь побитий, поранений. — Аж сусіди позбігались на мій вереск… геть мене потовк, місця живого нема,— скрізь синяки… гляньте… (М. Коцюбинський); Коли листоношу роздягли — на ньому не було живого місця, і п’явки купами поприсмоктувалися до тіла (Ю. Яновський); // Хто-небудь принижений, ображений. — А хто ж лічив, скільки панських стріл попало в серце діда Дуная? Надійсь, в тому серці живого місця нема (М. Стельмах); // де. Що-небудь вщерть заповнене. В камері стало трохи видніше, і, оглянувшись, я побачив, що тут місця не було живого — вся підлога, попритрушена перетертою чорною соломою, покрита людськими тілами (Ю. Збанацький).

мі́сця собі́ зігрі́ти не мо́же, жарт. Не затримується довго десь, на чомусь, у чомусь (про кого-небудь). З’ясуємо, що таке “невстояний” автор. Це такий автор, що в жодному жанрі місця собі зігріти не може (З газети).

мі́сця (собі́) не прибра́ти. Втратити душевну рівновагу, спокій, самовладання; переживати. Івашко нудиться, місця собі, сердешний, не прибере (О. Стороженко).

мо́крого мі́сця не зали́шиться (не ли́шиться, не зоста́неться) від кого і без додатка. Хтось буде вщент розбитий, знищений. — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (П. Загребельний). мо́кре мі́сце зоста́неться. — Згинь, маро,— стиснув кулаки Одноконь.— Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М. Олійник).

му́хи не зоби́дить (не скри́вдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. Передерій зроду-віку мухи не зобидив (З журналу); Тато був добряк-добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не підвищував, тільки на скрипці грав) (В. Нестайко). му́ху зоби́дить би не зміг. (Валерій:) Василько щастя людям хотів зробить. Він муху — й ту зобидить би не зміг (Є. Кротевич).

на весь (на по́вний, у по́вний і т. ін.) го́лос. 1. зі сл. крича́ти, співа́ти і т. ін. Дуже голосно, з усієї сили. Як крикнув десятник на весь голос: “На панщину!” (Марко Вовчок); Співали її всі — й ті, що знали пісню, і ті, що не знали її. На весь голос співали українці (Л. Первомайський); Спохопився я, коли почув, що птахи співають на повний голос (З журналу); Василько почав шморгати носом, потім згадав, що цей дядько придавив йому руку, і заплакав уже на весь голос (П. Панч). 2. Нічого не приховуючи, з усією повнотою, переконливістю. (Зіна:) Ви мене і так стільки часу в чорному тілі тримали. Дайте ж мені хоч раз заговорити на повний голос (Т. Фесенко). не на по́вний го́лос. Після смерті Драгоманова Кримський написав некролог, в якому гідно відзначив заслуги видатного вченого і публіциста, але з огляду на царську цензуру сказав про це не на повний голос (З журналу).

(на́віть) му́хи не заче́пить (мізи́нцем). Не завдасть нікому ні найменшої шкоди, неприємності, образи. За свій вік я навіть мухи не зачепив мізинцем (В. Логвиненко); Чудова людина. Роботу веде, як по нотах. Акуратист. А тихий — мухи не зачепить (А. Крижанівський).

на го́лова́х (на голові́) ходи́ти. 1. Дуже бешкетувати, чинити безладдя. Батько знову хапав за руку (Владика) й казав докірливо: — Ти на голові ходиш! Ану марш до дідуня (Є. Гуцало); — Узувши чоботи нові, хлопчак ходив на голові, Хоч дехто вжив би з тим же успіхом: Не знав хлопчина міри в пустощах (С. Караванський). тро́хи на го́лова́х (на голові́) не ходи́ти. Музика ріже..; п’яні чоловіки трохи на головах не ходять та вибивають гопака коло молодиць (Панас Мирний); (Хвенька:) То вона тут видає з себе тихоню, а там… Трохи на голові не ходила (Панас Мирний). 2. Бути необмеженим у своїй владі, у своїх діях. Над самими дахами з виттям проноситься літак. На череві чорні хрести. Такий, як 1941. Але тоді він ходив на головах, як пан. Тепер ніби тікає чимдуж від погоні (О. Гончар).

на доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́ється. Має неабияку вартість, позитивні якості, високо цінується і становить рідкість. — Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар); — Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні.— Чортзна-що — скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються... (М. Стельмах); // Може стати в пригоді, бути потрібним для чого-небудь. Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків (свататись) (М. Стельмах). по доро́зі не валя́ється. Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка).

над (по́над, че́рез, не в) мі́ру. Більше, ніж треба; багато, забагато. Їй начальник грізний роботи дав над міру (В. Сосюра); Щоби він коли засміявся, чи переступив корчемний поріг, або у людей випив понад міру — сього (цього) ніхто ніколи не бачив (Г. Хоткевич); Через міру і свиня не з’їсть (Укр.. присл..); — У мене так завжди буває, коли я покручуся не в міру (Панас Мирний); // Дуже, занадто і т. ін. (Антоніо:) Се (це) ж критика, а критика звичайно ускіплива часами то й над міру… (Леся Українка); — Ось, слава тобі, Господи! Хоч одного земляка бачу!..— над міру гучно пролунало по чайхані (Б. Антоненко-Давидович); Всі роз’ярились через міру (І. Котляревський); Все це з першого погляду здалося йому через міру надзвичайним (М. Хвильовий); Одні не в міру хвалили, другі не в міру ганили (Леся Українка); На подвір’ї управитель саме сідлає жереба і незлобно пересварюється зі своєю не в міру ревнивою дружиною (М. Стельмах).

на коні́ (на козі́) не під’ї́деш до кого. Хто-небудь дуже гордовитий, пихатий; до кого-небудь неможливо знайти підхід. Прочита вона, що її похвалили, .. уже до неї і на коні не під’їдеш (М. Старицький); (Красовська:) Поки ти у мене не будеш як слід пристроєна, не буде моя душа спокійна! .. Люди знайшлись би, звісно, коли б не пішла чутка про твою гордість, що до тебе і на козі не під’їдеш! (Олена Пчілка).

на стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти. 1. Бути дуже збудженим, неспокійно себе поводити, наполягаючи на чомусь. (Одарка:) Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла (Г. Квітка-Основ’яненко); — Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру.., а тепер співаєш щось зовсім іншої (З. Тулуб). 2. Доходити до стану одуріння, бути у відчаї; шаленіти. — Чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни поліземо? (Г. Квітка-Основ’яненко); — Нагодувати його солоним, а тоді не давати води. ..на стіну полізе, сказиться! (М. Старицький). тро́хи не лі́зти на сті́ни. Єремія репетував, кричав не своїм голосом. Голос його дійшов до найвищих нот. Він бігав по світлиці, трохи не ліз на стіни (І. Нечуй-Левицький).

натира́ти (набива́ти) мозо́лі́. Багато й наполегливо працювати. Важко людям обробляти свої городи.. Але треба працювати; може хоч якась картоплина буде. Набивати мозолі до полудня (В. Лисенко). нате́рти не о́дного мозоля́. — Такого таланту, як у Павла, ще не було в нашім роду. Проте нехай він не задається. Йому ще натерти не одного мозоля, доки видряпається на ту свою поетичну гору (Ю. Мушкетик).

на чім би не ста́ло. За будь-яких умов, незважаючи ні на які перепони, труднощі; обов’язково. — Задача наша бойова така — розшукати партизанів на чім би не стало (А. Головко).

не (ані́) під ша́пку кому. 1. Нескладний, неважкий, не обтяжливий; легкий. — Що то молоді та здорові. Їм усяка робота не під шапку… Хіба скажете, що вони ось зараз із поля вернулися? Ніколи в світі!.. (В. Кучер); З нею (сокирою) я так напрактикувався, що ніяка війна мені ані під шапку (О. Вишня). 2. Хто-небудь може легко справитися з кимсь. — А Наталка помінялася місцями з багатьма, полковники їй ані під шапку. Вона мати графа, графиня (В. Чумак).

не ба́чили дурни́х, ірон. Уживається для вираження відмови (що-небудь виконувати, робити і т. ін.). А тії, шовком вбрані Квіти, Сміються з них: — “Кому-кому — ще й вам годити,— Не бачили дурних” (Л. Глібов).

не ба́чити / рідше не поба́чити (і) у ві́чі. 1. кого. Не бути знайомим з ким-небудь, не знати когось. Колодуб був задумливий і якийсь відсторонений, зчужілий. Дізнався про батька, якого не бачив у вічі, і про матір, і про себе (Ю. Бедзик); // Не зустрічатися з ким-небудь. Другі .. казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний); — Сідай, Давиде, .. гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба, й у вічі не бачили один одного (А. Головко). 2. чого. Немає; не можна знайти. — У других на закуску ягоди або що солоденьке-ласеньке, а у нас ніколи його і в вічі не побачиш… (Панас Мирний); Учора був я в районі та у земвідділ заходив — нашого приговора й у вічі там не бачили. Ні у входящих, ні в ісходящих (А. Головко).

не ба́чити ві́льної хвили́ни. Бути дуже зайнятим роботою, заклопотаним. Минулу зиму вони всі .. не бачили вільної хвилини. Вони працювали як шалені (В. Собко).

не ба́чити да́лі свого́ (вла́сного) но́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона (Катря), мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́чити нічо́го, крім свого́ но́са і живота́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не ба́чити за дере́вами лі́су. Не помічати за дрібним, частковим важливого, основного. Критика на адресу деяких письменників, які надмірно згустили в своїх творах темні фарби в зображенні нашого життя.., справедливо відзначає перш за все те, що ці письменники за деревами не бачать лісу (М. Рильський).

не ба́чити сві́та. Не мати достатнього життєвого досвіду. Вона (Маруся) тільки що на ноги знялася... Світа ще не бачила (Панас Мирний).

не ба́чити сві́ту (сві́та) (бі́лого (Бо́жого)). 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́тка не ба́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня (мене) любиш, бо світка не бачу (Коломийки). 2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там (у неволі) кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́та-со́нця не ба́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник). 3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́чити сма́леного во́вка. Бути недосвідченим, не зазнавати труднощів, випробувань у житті. Молоді (фабзавучники) ще, зелені, не бачили смаленого вовка. Дома сидячи, загориться — поїду на шахту. Поїде, спробує, аж там не так легко, як гадалось, та й назад (Д. Ткач); — Ви ще не бачили смаленого вовка,— супиться Чигирич.— Бач, їм коржі не вгодили (М. Стельмах). не ба́чити сма́леної сови́. Ти ще не бачив смаленої сови (Укр.. присл..).

не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М. Лазорський); — Характерник, синку, такий собі запорожець,— казав дід, .. — такий собі запорожець, що вміє себе замолитвувати: тоді його не бере ворожа куля. От, приміром, куля летить просто тобі на характерника, долетіла, вдарила в груди і сплескалась (М. Лазорський).

не бий лежа́чого. 1. Який не потребує великої затрати праці, великого напруження. Покликали діда. Голова — до нього: — Діду, допоможіть… У вас все одно робота не бий лежачого (Є. Кравченко). 2. Безвідповідальний, лінивий і т. ін. — Ви ж знаєте, як це в нас: то кошторис не затверджено, то оліфи нема…— Бригадир — не бий лежачого,— підкинув Шурко (О. Гончар).

не близьки́й (дале́кий, таки́й) світ. Дуже далеко. (Прочанин:) Світ не близький мені додому йти. Я з Галілеї (Леся Українка); — Не близький світ,— озвалась Килина,— аж до столиці. Я питала панотця: каже: наказний гетьман Полуботок їхав берлиною аж чотири з половиною тижні. — Ото! — здивувався не на жарт пан Павло.— Далеченько… далі, як до Туреччини (М. Лазорський); — Баба Марійка усяк її (Поночівну) од тої мандрівки відговорювала: “Це ж не близький світ, не скраю живемо, а, вважай, через усе село пробиратися” (В. Дрозд); Небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці. Далекий світ, щоправда, але байдуже. Візьмеш моїх пару коней (С. Добровольський); (Христина:) А звідки ти, хлопчику? (Хлопчик:) Я з Головчинців. (Христина:) Бідне, такий світ перло проти ночі! (С. Васильченко). близе́нький світ. — Ох синочку ж, мій голубчику, чи близенький же світ? Аж півтораста верстов (Г. Квітка-Основ’яненко); (Іван:) Що ж, далеко був? (Семен:) Та занесло мене аж у Бассарабію (Бессарабію)! (Іван:) Еге, близенький світ! (М. Кропивницький).

не боя́тися / не побоя́тися гріха́ (Бо́га). Діяти всупереч моральним приписам, нормам. (Маруся:) Що се ви кажете таке? Як ви гріха не боїтеся? (І. Нечуй-Левицький); Хотіла було й сина привчити (Горпина), та як побачила, що він, Бога не боячися, проїжджих обміряє, .. так .. схаменулась, перестала йому волю давати (Г. Квітка-Основ’яненко).

не бра́тися / не взя́тися (і (ні, ані́)) за холо́дну во́ду, несхв. Нічого не робити; нічим не займатися. Поки бряжчали ще тітчині карбованці, було й за холодну воду не візьметься, думали, — навіки зледащіє людина (М. Коцюбинський);— Ну та нічого! — мріяла Стася,— ось тільки забагатіємо в Америці, я сама трьох наймичок матиму, за холодну воду не візьмусь (І. Муратов). і за холо́дну во́ду бра́тись. Її Катруся зросла білоручкою, мати не дозволяла їй і за холодну воду братись (Ю. Збанацький).

не ва́ртий (не варт) ви́їденого яйця́ (ви́шкварки, ді́рки з бу́блика, фу́нта кло́ччя і т. ін.). Якого можна не брати до уваги, яким можна знехтувати; який не має ніякого значення. — Агроном не мусить його цікавити. Плювать йому на агронома з його копійчаними таємницями, що, напевне, виїденого яйця не варті (О. Слісаренко); Уся Терехівка засміє Гуляйвітра. А взагалі, справа вишкварки не варта. Даремно він бідкався (В. Дрозд); Я був у Сосонці, розмовляв з народом, з товаришем Колядою, і знаю, що ця справа не варта дірки з бублика (М. Зарудний); — Ваша гвардія не варта фунта клоччя. Маєте гармати? Полковник здвигнув раменами (І. Франко). не ва́ртий і то́рби сі́чки. Коли вони (народовці) думають, що така самостійність неможлива, то тоді і ціла їх балаканка про всяку іншу самостійність не варта й торби січки (І. Франко).

не ва́ртий (не варт) до́брого (пу́тнього) сло́ва. 1. Який втратив свою цінність, перестав цікавити кого-небудь, не заслуговує на чию-небудь увагу. Кожен засватаний парубок, кожна дівчина, що подала рушники, втрачали раптом в її очах ціну, не варті були доброго слова (М. Коцюбинський); Не варт він (панич) слова путнього, не варт того, щоб ради його (нього) ми сьогодні, як дурні, цілий день бігали, нишпорили! (Панас Мирний). 2. Дуже поганий, непривабливий. — Там така школа, що просто тьфу! Доброго слова не варта (О. Кониський); — Хіба ж це дім для риболова? Він доброго не вартий слова (С. Караванський); Полонені (фашисти) являли картину, не варту путнього слова (О. Довженко).

не ва́ртий (не варт) (і) (ла́маного) гроша́ (карбо́ванця, (щерба́тої) копі́йки, шага́, ше́ляга, (мі́дного) п’ятака́) (в база́рний день). 1. Нікчемний, зовсім поганий, ні на що не здатний (перев. про людину). В здоровому тілі здорова душа, Та часто буває не варта гроша (І. Франко); Сам я — людина паскудна, ламаного гроша не варта в базарний день (В. Логвиненко); І все через того бахура, що й сам з шкурою не варт карбованця!.. (М. Коцюбинський); Хто не знає, не плекає, не береже мови своєї матері, — матері-українки, матері-росіянки, естонки, казашки, француженки, — той і ламаного шеляга не варт (З газети); Обурювало Карпа Сидоровича те, що якась там Варка,.. яка, на його компетентний погляд, мідного п’ятака не варта, так оця Варка задрипана насмілилася жити в покоях його зятя (М. Хвильовий). 2. Який не має ніякої цінності або втратив своє значення; який не заслуговує на увагу. Звичайно, всі дурниці про вплив дядька на племінницю і про використання Богдани ворогом не варті щербатої копійки (П. Загребельний); (Ганна Хмельницька:) Були вони колись князі, а тепер шага не вартий на Україні здрібнілий, та заниділий, та захуджений рід князів Соломирецьких (І. Нечуй-Левицький); — Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Олесь Досвітній); Твоя затія — п’ятака ламаного не варта (І. Рябокляч); // Несправжній, нещирий, неглибокий (про почуття). Коли ж посміє Каргат сказати про свої почуття вже завтра, то це означатиме, що й щербатої копійки ті почуття не варті (Ю. Шовкопляс).

не ва́ртий (не варт) (і) ні́гтя (мізи́нця) чийого, кого. Нікчемний, набагато гірший порівняно з іншим, недостойний кого-небудь. (Ганна:) Ховатимеш очі від людей та щоразу оглядатимешся, щоб яка-небудь мерзота, котра не варта твого нігтя, не осоромила тебе привселюдно! (М. Кропивницький); Хіба вона (Нюра) варта Ясногорської? Мізинця не варта... Ми з вогню не вилазимо, а Нюра наша більше за кавалерами бігає... (О. Гончар); — Кому ноги миєш? Якомусь босяку? Та він твого мізинця не вартий! (І. Григурко).

не в гу́морі. У поганому настрої, невеселий, сердитий, засмучений і т. ін. (Пан Маркел:) Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (С. Васильченко); Уважаю, що Мирон був не в гуморі, пишучи лист (У. Кравченко).

не вде́ржати (не втри́мати) (свого́) язика́. Не змогти промовчати, зберегти якусь таємницю. (Сидір Свиридович:) Цить, цить, цить! (Затуляє рота Євдокії Корніївні). Ніяк не вдержить свого язика! Ще й дочці розкаже (І. Нечуй-Левицький); Ну, нехай тепер сама на себе ремствує, коли ображена Соломія сказиться і не вдержить свого язика... (В. Кучер).

не в ду́сі. У поганому настрої; сердитий. Я засвоїв стару мудрість: якщо жінка не в дусі.., то тоді краще мовчати (Нар. опов.); — А що ж твій начальник? — Та сильно не в дусі, Бо справи прийнять довелося бабусі! (С. Олійник); — Жаль.., що наша Марися Павлівна сьогодні чомусь не в дусі (О. Гончар).

(не) взя́в би лихи́й кого, що. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Лихий узяв би таку ситуацію (З газети); А не взяв би лихий оті рекомендації та поради, які ні до чого доброго не привели (З журналу). 2. жарт. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь і т. ін.; хороший. —Ой, добра ж оця настоєчка, взяв би її лихий! (І. Нечуй-Левицький); —Такий розумник, не взяв би його лихий (З журналу).

не взяв во́рог (враг) кого, жарт. Уживається для вираження захоплення, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. — Там у Петра Лукина нова наймичка та ще, не взяв її ворог, крижаста така... (Панас Мирний); Обминають (богослови) мою хату або приїдуть, об’їдять, обіп’ють, понюхають та й поїдуть. А мої дочки сидять, хоч і гарні, враг їх не взяв (І. Нечуй-Левицький).

не взяв його́ (її́, їх і т. ін.) кат. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь. Та й сам Гава — не взяв його кат — догадливий удався (І. Франко); Вона, кат її не взяв, препишна молодиця (Марко Вовчок).

не ви́давиш сло́ва з кого. Хтось дуже мовчазний, небалакучий. Вони їздять мовчки з Турки в Бориню і назад. Туди і назад. Недарма кажуть, що з Данила Мармури слова не видавиш (С. Чорнобривець).

не ви́держить (не ви́тримає) кише́ня. Мало коштів для чого-небудь. Дуже б нам цікаво дістати од Вас оповідання про артистів, це якраз підходить до нашого збірника, та 12 аркушів трохи страшно, не видержить кишеня (М. Коцюбинський).

не ви́дне о́ко кому і без додатка. Не годиться, не можна. Казав же мені отой солдат з трудармії, що обмотки подарував: “Ти, синок, за фронтом іди…” Правильно казав! Так що вертати назад мені не видне око (Григір Тютюнник); Пробували обійняти її за плечі, а то й за стан, знаючи, що Палажечка нічия й тому гоноритися їй не видне око (Григір Тютюнник).

не ви́курити і ла́даном (сі́ркою) кого. Ніяк не можна вигнати кого-небудь звідкись. — Та часом і свій брат, запорожець, як було вбереться в хату, то й ладаном не викуриш (Панас Мирний); // Ніяк не можна змусити поступитися чим-небудь. Найздоровіші та найспритніші захоплювали верхні полиці і їх звідтіля вже, мабуть, не викурив би й сіркою (Ю. Збанацький).

не ви́пустити (не пусти́ти) (ні (ані́, і)) па́ри з вуст. Затято мовчати, не сказати нічого. Горецький терпеливо усе вислухав, не випустив пари з вуст (М. Ю. Тарновський); Оперезав (курінний) кийком злодія по плечах. Той тільки моторошно здригнувся і, убгавши голову в плечі, зціпив зуби, не випустивши й пари з уст (С. Добровольський); І знову всі мовчать. Дивна річ — як тільки скаже він, Анкулія, слово, відразу западає тиша, ніхто й пари з вуст не пустить (М. Чабанівський); Запанувала мовчанка. А Наталка... Боже мій! Впустивши оторочки і голку, вона стояла край столу, смертельно бліда, не пустила й пари з уст (І. Багряний).

не вистача́є (не стає́) ду́ху у кого і без додатка. Хто-небудь не наважується на щось. Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Тулуб); Так жити треба: якщо припала до серця — підійшов, взяв за руку й повів! На це без любові духу не вистачить! Тільки любов дає право на це! (О. Гончар); Шкода йому свого безталанного товариства.. А сказати їм Галину правду — не ставало духу (Панас Мирний).

не витри́мувати кри́тики. Виявлятися зовсім непридатним для чого-небудь, незадовільним за своїми якостями, властивостями і т. ін.; не відповідати певним вимогам. — Спочатку покажіть мені ваш садок. А по-друге, я вам наперед скажу: все це не витримує критики (О. Довженко); — І коли взяти до уваги точку зору Ірини Леопольдівни, то багато сільських десятикласників залишиться поза вузами. — Так, так. Теорія Ірини Леопольдівни не витримує... критики (Григорій Тютюнник).

не ви́тягнеш і копі́йки з кого. Хто-небудь надзвичайно скупий. Кажуть, майновита людина скупа, з неї й копійки не витягнеш (З газети).

не ви́тягнеш ((обце́ньками) не ви́рвеш) сло́ва з кого і без додатка. Хто-небудь не хоче або не любить говорити. (Ганна:) Спочатку все про війну розказував (Степан), про інші краї, а тепер зовсім замовк, слова не витягнеш (О. Корнійчук); Така вже вдача в чоловіка, і зайвого слова з нього не витягнеш (Л. Гроха); І, вона знає, вже більше нічого питати Андрія: обценьками не вирвеш зайвого слова (М. Стельмах).

не вихо́дити з рук. Перебувати у постійному вживанні, використанні. Уявлялося, як щодня, щороку рулетка чи рейсфедер не виходять з рук (Іван Ле).

не вихо́дити з ха́ти. Постійно бути вдома, не бувати серед людей. Давненько ми вже Марусю не бачили, то за горем своїм, то за сваркою тією межи старими, та й Маруся наче ховалася: з хати, сливе, не виходила (Марко Вовчок); Десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт, два дні не виходжу вже з хати (М. Коцюбинський).

не вихо́дити (не йти́) з па́м’яті у кого, кому. Ніяк не забуватися. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила (О. Кониський); Мені з пам’яті не йде “розмова” з паном лейтенантом. Чого він докопувавсь? (П. Колесник). не вихо́дити з па́мки. Уже пшеницю звезли і вимолотили, а Василя так і манило, так і тягло в поле. Той майовий день не виходив у його з памки (Панас Мирний).

не вихо́дить з голови́ (з ду́мки). 1. у кого, кого і без додатка. Хто-небудь постійно думає про когось, щось. Коли подруга повернулася — свіжа, сяюча, — вона сказала: — А в мене з голови не виходить поїздка (О. Гуреїв); З думки Яся не виходив вид смирної, тихої Гані, балакаючої з наймичками запанібрата (І. Нечуй-Левицький). 2. Бути предметом постійних роздумів. Револьвер системи “бравнінг” не виходив із голови (М. Хвильовий); Михайло Щерба не виходив з голови (Д. Бедзик).

не в і́грашку. Цілком серйозно, насправді. (Сербин:) А вона, здається, не в іграшку закохалась у мене (С. Васильченко).

не від ми́ру сього́, заст. Не такий, як усі; особливий, незвичайний, дивний і т. ін. — Людей і питайте, а я чоловік не от мира (не від миру) сього! (О. Кониський); У моїй юній селянській уяві письменник поставав не від миру сього. Малювався в образі не менше двокрилого ангела небесного (С. Ковалів).

не відрива́ти (не відво́дити) / не відірва́ти (не відвести́) оче́й (по́гляду) від кого—чого. Весь час, уважно, пильно дивитися на кого-, що-небудь, стежити за кимсь або чимсь. Він не відривав очей од лічильника (таксі).. Його зацікавила сама механіка (Ю. Збанацький); Під стіною, біля включателя стояв вже пикатий чоловік у чорному халаті і не відводив очей з того, що держав у руках годинника (Мирослав Ірчан); // Милуватися ким-, чим-небудь, дивлячись на когось, щось. Стоїть він у садочку з своєю милою й очей не відірве від її хорошого личенька (М. Старицький); Коли стемніло, на галявину прийшла Лукія. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура). не зру́шити оче́й з кого. З вас у думці очей я не зрушу: Краса ваша — се ті ідеали, Що на час озаряють нам душу... (П. Грабовський); З тебе, красо, очей не зрушу... (М. Старицький).

не відрива́ючи (не відво́дячи) оче́й (по́гляду), зі сл. диви́тися, сте́жити і под. Уважно, пильно, весь час. Марися Павлівна, не відводячи погляду, стежила за молодою матір’ю, знаходячи в ній схожість із сином (О. Гончар).

не від сві́ту цьо́го. Той, хто має незвичайні властивості або своєю поведінкою і вчинками викликає здивування. Кеша вирішив пробити собі шлях у велику науку, він зробив ставку на Розума. Той був трохи не від світу цього (М. Ю. Тарновський); А вона не боїться смерті — Душа її вже давно живе у квітах — Червоно, жовто, синьо, бузково, біло, солодко, дико — як не від світу цього (Г. Тарасюк); Усяких гіпнотизерів, телепатів, екстрасенсів, парапсихологів я завжди вважав людьми не від світу цього (З журналу).

не від то́го. 1. зі сл. бу́ти. Згодний з чим-небудь, охочий до чогось. — Ну, а тепер, Артеме, твоя черга. Розказуй ти про себе. Артем не від того був (А. Головко); Степанида Петрівна, яка ставилася до Бориса, як до рідного сина, і була не від того, щоб він взагалі переселився до них жити (В. Собко). 2. Не мати нічого проти; бути здатним на якісь дії. А коли у Георге настрій хороший, він не від того, щоб і поговорити (М. Чабанівський); Нічого гріха таїти: інколи наші редактори не від того, щоб підстригти майстрів слова на знайомий і звичний їм кшталт (М. Рильський).

не від учора́шу, зі сл. зна́ти. Давно, довгий час. — Товаришу старшина! Ви ж мене знаєте не від учорашу! — запевняє боєць (О. Гончар).

не ві́рити / не пові́рити (свої́м (вла́сним)) оча́м. Бути надзвичайно здивованим, враженим, побачивши що-небудь. Яким озирнувсь і не хотів вірити своїм очам. Перед ним стояли його коні, а на санях сидів Петро, наймит його брата (М. Коцюбинський); Ніколи ще так бурхливо не вривалася в її душу довгождана радість.— Блискавка... Блискавка! — вимовляє вона, не вірячи своїм очам (А. Шиян); — За звичкою підійшов до верб, що похилили своє віття аж до води,.. глянув на тиху заводь. І очам своїм не повірив — по воді голічерева пливла якась волохата тварина, схожа на копичку (А. Камінчук); — Стоп! Данько спочатку не повірив власним очам... Виграв!!! (О. Гончар).

не ві́рити / не пові́рити (свої́м (вла́сним)) ву́хам. Бути надзвичайно здивованим, почувши що-небудь. Віталій слухав і вухам не вірив (І. Муратов); — І от Нечипір, віч-на-віч зустрівшись із камердинером полковника Божича, почув і вухам своїм не повірив (Р. Чумак); — Я більше не буду. Поверніть мене до школи.. Я не повірив власним вухам. Невже це той самий шибайголова Васько Дягіль? (Ю. Збанацький).

не вклада́ється в голові́ у кого, кому. Хто-небудь не може усвідомити, збагнути щось або примиритися з чимсь. У неї ніяк не вкладається в голові те, що він от втратив чи втрачає свій талант (В. Козаченко); Славці не вкладалося в голові, що батько її зовсім не такий, яким вималювала в своїй уяві (С. Чорнобривець). не місти́ться в голові́. Мені не містилося в голові, щоб той Солонина, якого я досі звик бачити в товаристві провінціальної “золотої молоді”,.. опинивсь раптом на селі в ролі сільського крамаря! (М. Коцюбинський)

не в лад. 1. Погано, невдало, невправно і т. ін. Хвастун і дурень од природи, що ні робив, то все не в лад (І. Котляревський); І літом їм було не в лад, як ніч надійде.— “Страшно”,— кажуть (Леся Українка); Та що ж кохання? Лялечка, яку Знічев’я панькають і пестять, зване По-різному — і все не в лад (О. Мисик). 2. зі сл. співа́ти, вико́нувати і т. ін. Незлагоджено, фальшиво і т. ін. (1-й вартовий (співає грубим голосом і не в лад):) Понад берегом Кокіта ходять смутнії герої (Леся Українка). 3. зі сл. говори́ти, повто́рювати і т. ін. Недоречно, невпопад тощо. — А, всі ви скептики,— відмахнулась Вірунька Івановою примовкою, яку вона часто повторює — і в лад і не в лад (О. Гончар). 4. чому. Не відповідно до чогось, усупереч чомусь і т. ін. Дорош, горблячись у сідлі і гуцаючи тілом не в лад конячій ступі, проїхав мимо Оксена (Григорій Тютюнник); І він, як лис на виноград, залізши у сусідський сад, сказав думкам своїм не в лад: Зелене, скажем прямо (П. Дорошко). 5. що, кому і без додатка. Не годиться; поганий, недоладний і т. ін. (про що-небудь). Коли наше не в лад, то ми з своїм назад (Укр.. присл..); (Служебка:) Не доки ж панькатись мені з тобою! І се тобі не в лад, і те не в лад (Леся Українка).

не в лада́х з ким—чим і без додатка, зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. У поганих стосунках, не в злагоді і т. ін. — Чи ти думаєш, що я хочу бути не в ладах з тобов (з тобою)… — засміялася й додала тихо: — І з твоїми дітьми… і з цілим нашим краєм?.. (О. Кундзич); Та існує свій закон тяжіння І в страшному царстві зла: З небесами не в ладах пороки, Пекло ж люблять злі діла (Переклад М. Лукаша).

не в лоб, так по ло́бі (по ло́бу), жарт. Нема ніякої різниці; все одно, однаково. — Не з релігією кепсько, а з боротьбою проти релігійного впливу… — поправив Михайло.— Не в лоб, так по лобі… (П. Автомонов).

не (вмі́ти (могти́ і т. ін.)) зв’яза́ти двох слів (два сло́ва) (доку́пи). Бути неспроможним чітко, логічно, зв’язно висловлювати свої думки. Каландріно, виснажений .. втратив, як йому здавалось, своє щастя, негоден був і двох слів докупи зв’язати, щоб дати якусь відповідь товаришам (Переклад М. Лукаша); Сахно .. довго не могла опанувати свого хвилювання й зв’язати два слова для відповіді (Ю. Смолич).

не во гнів будь ска́зано, ірон. Уживається для вираження застереження від образи або як вибачення, коли співрозмовникові говорять щось неприємне. (Панько:) Тепер яку попав, та й жінка. Правду кажу? (Копистка:) Ні, братику, це не так. Це ти, не во гнів будь сказано, трошки брешеш… (М. Куліш). не во гнів се́є сло́во кому. — Тут і спереду брехня, і ззаду брехня, та ще брехня брехнею й покрита. Ось що! Не во гнів сеє слово вам, панове (Г. Квітка-Основ’яненко).

не впа́сти в гріх. Не припуститися чогось поганого, принизливого, осудливого з погляду загальноприйнятої моралі. — Ну, хоч подивіться.. Подивитися ж можна, у гріх не впадете (Панас Мирний); Коли б і заглянув, не впав би в гріх (М. Стельмах).

не в пра́вилах чиїх, що. Що-небудь не властиве комусь, не характерне для когось. (Андрій:) Доносити на вас я, звичайно, не збираюсь. Це не в моїх правилах (З. Мороз).

(не) в свої́й соро́чці (льо́лі), фам. Психічно хворий. (Василина:) Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко! (С. Васильченко).

не в свої́й тарі́лці, зі словоспол. почува́ти себе, відчува́ти себе, чу́тися і под. Незручно, невпевнено, зніяковіло і т. ін. Панки-християни, що тож (теж) були в тій купі, нараз помовкли і повідсувалися набік, чуючися не в своїй тарілці (І. Франко); З дівчатами, коли вони ніяковіють, або почувають себе не в своїй тарілці, чи й просто затнуться на своїй дівочій упертості — розбалакатись важко (Ю. Смолич); І може саме тому, що вже майже дорослий хлопець почував себе в класі серед малюків “не в своїй тарілці”, вчився він (Радивон) неохоче, зате на всілякі витівки був спритний і винахідливий (Д. Ткач).

не все (не за́вжди́, мину́ла і т. ін.) коту́ (кото́ві) ма́сниця, жарт. Закінчилось для когось безтурботне життя; не завжди комусь щастить. Не щодня бридня, не все коту масниця! (О. Стороженко); — Так їх, Вовче… Не все котові масниця,— з-за плеча тонкобрового гукнув Ховрах (І. Муратов); Не завжди коту масниця (Укр.. присл..); — Це тобі не за Перегуди, злодюго. Минула коту масниця (В. Кучер). не все ж кото́ві ма́сниці. — Треба і Варці скуштувати хоч трохи гіркого, не все ж котові масниці (І. Муратов). закінчи́лась коту́ ма́сляна. Кесар — от дивак — на курси кранових пішов, крутить тепер стрілу в небі… Закінчилась коту масляна (Ю. Збанацький).

не всі вдо́ма (до́ма) у кого. Хто-небудь дурний, недоумкуватий. (Андрій:) Факт той, що всі у мене вдома вважають, видно, що у мене не всі вдома! (З. Мороз); Вояк витріщеними очима видивився на Спориша, як на чоловіка, у якого не всі дома (І. Франко); — Ну, та то вже, мабуть, якийсь виродок з їхнього стану, самі ж бо про неї кажуть, що не всі дома (Дніпрова Чайка). (чи) всі вдо́ма (до́ма)? — Гайворон виступив на правлінні проти плану сівби, який затверджений для їхнього колгоспу. — У нього всі вдома? — зі злом спитав Бунчук (М. Зарудний); — Як він там у вас... Чи в нього всі дома? — покрутив пальцем становий коло чола. — Зайця, часом, в голові немає?.. (М. Коцюбинський).

не всти́гнути (не вспі́ти) (і) оберну́тися (огляну́тися, озирну́тися), перев. зі сл. як, аж. Миттю, дуже швидко. Не встигла обернутись, як Мосаковський нагнувся й поцілував її в руку (І. Нечуй-Левицький); Не раз він чув жалі та скарги на скороминущість людського життя. Промайнуло, як сон, пролетіло мигцем, не встиг і оглянутись... (О. Гончар); Не встигла я озирнутись, аж і Палажка Солов’їха стоїть тут коло дверей (І. Нечуй-Левицький); Не вспіла мати оглянутись, вже у Марусі і готов обід (Г. Квітка-Основ’яненко); Життя — що погода. Оце тихо й мирно, любо та мило... гульк! — не вспів і озирнутись, як повернуло на негоду... (Панас Мирний).

не всти́гнути (не вспі́ти) (і) о́ком моргну́ти (змигну́ти), перев. зі сл. як. Не змогти усвідомити, збагнути що-небудь через надзвичайно швидке, блискавичне здійснення його. Не встиг Василь і оком моргнуть, як Марусю одірвало від нього й понесло, мов хвилею, убік (Г. Хоткевич); Як побачив (Василь) свою Галю неживу, підняв косу та черк себе! Ніхто не вспів і оком змигнути... Тут коло неї і впав (Марко Вовчок); // Миттю, дуже швидко. — Тепер друге питання: буряк. Та не так він, як довгоносик. Не встигнеш оком моргнути, як його стільки нашелевкається, що “рятуйте” кричатимеш (Григорій Тютюнник); Як ухопить (Чіпка) горобеня, як крутне за головку... Не вспів оком моргнути, в одній руці зостався тулубець, а в другій головка (Панас Мирний). (і) о́ком не змигну́ти. Всі на його місці давно б завербували його і оком не змигнули (І. Багряний); Не змигнеш оком, як знову в поле (З газети).

не втече́ рук чиїх, кого. Хто-небудь обов’язково досягне чогось, матиме щось. Він аж мов повеселішав, як забалакали про земство. Він добре знав, що воно його рук не втече (Панас Мирний).

не в ті взу́тися, зневажл. Марно намагатися щось здійснити, зробити; нічого не вийде. (Феноген:) А хто при здачі буряків взяв з завода п’ятсот карбованців? (Ліхтаренко:) Я взяв. Та не докажеш, не в ті взувся! (І. Карпенко-Карий); І знову дід не в ті взувся. Молоде товариство вже забачило, як порають і доять череду один-два механізатори (М. Рудь).

не в ті воро́та заї́хати. Зробити, сказати не те, що треба, не так, як треба. Не в ті ворота заїхали. Пустіть! (А. Головко); — Ну що ви таке говорите! Щось не в ті ворота заїхали зі своїми висновками (З усн. мови).

не в ті две́рі попа́сти (попа́стися, втра́пити і т. ін.), жарт. Не те зробити, сказати і т. ін. Лагідніший тон намісника знов збудив деяку надію. Та бідолаха (Калинович) знов не в ті двері попався (І. Франко).

не в ті́м’я би́тий. Розумний, тямущий, кмітливий і т. ін. (Лікар:) До нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось (Леся Українка); Так же піп не в тім’я битий: його не обдуриш… (Л. Мартович). не гвіздко́м у ті́м’я би́тий. Хлопці наші, нівроку їм, не гвіздком у тім’я биті, а от гляди ж — немовби й діло не яке, баламутна дівка повелася з Михайликом так, наче він прийшов з мазницею по мед (О. Ільченко). не в поти́лицю би́тий. — Він беручкий… Хороший чоловік, правда?..— Авжеж… Він чоловік не в потилицю битий (Ю. Мушкетик).

не в ті ру́ки, зі сл. потрапля́ти, дава́ти і под. Не за призначенням. На засіданні суду відзначалось, що в Законі про вибори чітко не сформульоване положення про контроль видачі, одержання і погашення виборчих бюлетенів. Не секрет, що вони нерідко потрапляли не в ті руки (З газети).

не вто́впиться (пото́впиться) в две́рі (в шку́ру), зневажл. Дуже товстий. Часом така юрма їх (гостей) ужене, що дивуємось, яких-то вже між ними панів нема!.. Інша добродійка у двері не втовпиться (Марко Вовчок); — Шия в нього — хоч обіддя гни, пика — як не лусне, очі жиром запливають, сам у шкуру не втовпиться! — кажуть про нього дворові (Панас Мирний); Він (пан) такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться (І. Нечуй-Левицький).

не гла́дити / не погла́дити по голі́вці (по голові́) кого і без додатка. Не потурати кому-небудь, не залишати без покарання, притягати до відповідальності. (Косяк:) Ні, я заявочку в райком напишу, як комуністи сім’ї руйнують. За це у вас по голівці не гладять (М. Зарудний); За обман суду по голові не погладять, та й хуліганив ти (А. Хижняк).

не го́ден у слід ступи́ти чий. У порівнянні з ким-небудь набагато гірший. Я все зроблю, щоб довести, що він не годен у його слід ступити (З газети).

не гори́ть кому і без додатка. У кого-небудь немає потреби, причин поспішати з чимсь. — Нам не горить. Встигнемо (Григорій Тютюнник); — Через тиждень віддам (гроші), не раніше,— сказав Заруба.— Мені не горить, можна й пізніше,— знизав плечима Гнат (В. Кучер).

не горі́ти і не кури́тися до чого. Бути байдужим до чого-небудь. Одне слово, до науки не горів і не курився (Ю. Шовкопляс).

не гріх, перев. з інфін. Можна, варто, треба б і т. ін. “Не гріх і так,— ще находжу́ся колись по-бабськи”,— казала Дарка (Леся Українка); — Приходьте ж .. Неділя, то не гріх і посидіти (М. Зарудний); Бреслау вміє в усьому бути небанальною, .. щораз хоче придумати щось нове. Ось цього в неї і не гріх повчитися (М. Слабошпицький); — Ну, Маріє,— сказав тоді майстер Пилип Васюта,— ми тобі таку хату встругали, що й весілля у ній зіграти не гріх (І. Цюпа); — Знаєш, чоловіче,— каже жінка,— завтра якраз мине двадцять п’ять років, як ми поженилися. Не гріх було б свиню зарізати. — А її ж навіщо? — дивується чоловік.— Хіба ж свиня винувата? (Укр. анекдот); — За правду й почубитись не гріх,— посміхнувся він (М. Ю. Тарновський).

не гурт кого, чого. Небагато, мало. — В тебе не гурт було розуму й ззамолоду (І. Нечуй-Левицький); — Щось тут і хат не гурт видно,— сказав Кайдаш (І. Нечуй-Левицький); — В нас зараз не гурт грошей,— сказав тато (М. Стельмах); Не гурт їх (робітників) там було (З газети); // з інфін. Нема людей, немає кому і т. ін. — Он бачиш, скільки вас (дітей) у мене! Їсти є кому, а робити — не гурт-то (І. Нечуй-Левицький).

не дава́ти / не да́ти і вго́ру гля́нути кому. 1. Дуже завантажувати, обтяжувати кого-небудь якоюсь роботою, обов’язками, зовсім не залишаючи вільного часу. Савинський обіцяв мені принести свої переклади.., а на сім тижні йому п. Антоновичка не дала і вгору глянути (Леся Українка). 2. без додатка. Дуже швидко, відразу, не гаючись. У хату вскочили два лакеї і, схопивши Федора під руки, не дали, як кажуть, і вгору глянути — повели в двір (Панас Мирний).

не дава́ти / не да́ти (і) волоску́ (во́лосу, волоси́ні і т. ін.) впа́сти з голови́ чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони (Андріян та Мальва) тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися (варяги), що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

не дава́ти / не да́ти (і (ні, ані́)) кро́ку ступи́ти кому. Надмірно контролювати, опікати кого-небудь, позбавляючи свободи дій; постійно переслідувати когось, утримуючи в своїй залежності. Пригадалось мені, як я .. стратив “гарну” лекцію, полаявшись із псевдоінтелігентною родиною, бо там буквально не давали кроку мені ступити без цензорського підглядання (Г. Хоткевич). ступи́ти не да́ти. Почала братова знов мене допікати. Вже тепер і ступити мені не дасть..: та те не добре, та се не гаразд (Марко Вовчок).

не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Панч); — Хіба моя Марина мала? Хіба в неї руки чужі, щоб вона сина не виняньчила та не виносила?.. Не дала і порошині на нього впасти! (Панас Мирний). 2. на що. Дуже оберігати, захищаючи від кого-, чого-небудь; зберігати щось. Він порошинці не дав би впасти на її біле личко (Ю. Бедзик). і кра́плі не да́ти упа́сти. — Берегтиму (листа), як ока, і краплі не дам упасти (Панас Мирний).

не дава́ти / не да́ти і поню́хати кому чого. Зовсім не пригощати когось чим-небудь (перев. напоями). — Я думаю, архімандрит не давав вам і понюхати горілки (О. Довженко); Піткнувся було (писар), так йому і чарки понюхати не дали (Г. Квітка-Основ’яненко).

не дава́ти / не да́ти і ро́та роззя́вити (розтули́ти) кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь можливості висловитися. — Як же мені розказувати, — сердито озвався дід,— коли не даєте й рота роззявить (О. Стороженко); Як тут говорити, коли не дають і рота розтулити (Укр.. присл..).

не дава́ти / не да́ти на пота́лу кого. Не допускати кривди, знущання з кого-небудь; захищати когось. Ще малим він не раз бився з хлопцями за Марусю й не давав її на поталу (Г. Хоткевич); З першого знайомства вони знайшли спільну мову — Ткачук “не підводив начальства”, а начальство не давало на поталу Ткачука (Ю. Збанацький); Дарма, що він (батько) старий, а ще нікому не дасть на поталу дитини! (М. Коцюбинський); (Середа:) Я свого товариша на поталу не дам (І. Микитенко).

не дава́ти / не да́ти про́диху кому і без додатка. Постійно докучати, набридати кому-небудь. — Навіть сорочки на переміну немає. Нужда продиху не дає (С. Добровольський).

не дава́ти / не да́ти про́сві́тку кому і без додатка. 1. Створювати нестерпні умови життя, лайкою, доріканнями і т. ін., допікати комусь. (Одарка:) Бог його знає, може, я й винувата, що не попускала їй (дочці) ні в чім… Щодня гризла, просвітку не давала (Панас Мирний); — День настане — старі просвітку не дають .. і не там сяду, і не там стану, і руки б мені покорчило… (Григір Тютюнник). 2. Невідступно переслідувати кого-небудь (проханнями, питаннями і т. ін.). Я не хотіла за нього йти, а бачиш, пішла… просвітку не давав (М. Томчаній).

не дава́ти / не да́ти прохо́ду кому і без додатка. 1. Наполегливо, невідступно переслідувати кого-небудь (проханнями, розмовами, залицяннями і т. ін.). — Коли хочете знати,— проходу не дає (Наталка), щоб я написав до їхньої шкільної стінгазети спогади про громадянську війну (Ю. Яновський); Годиться з’ясувати стосунки, бо він мені проходу не даватиме (Є. Гуцало). 2. Виводити кого-небудь з терпіння, з рівноваги, досаждаючи словами, діями. Покойові їй проходу не дають: пройде вона — очима так і проводять, за спиною регочуть (Панас Мирний); Багачі своїми поглумками проходу не давали (О. Гончар); (Павло:) От же ні Панько, ні Клим, ні Терешко не тікають додому, а ми вернемось, і там, серед своїх людей, засміють, проходу не дадуть! (І. Карпенко-Карий).

не дава́ти / не да́ти собі́ по но́сі гра́ти. Не дозволяти нечемно чи зверхньо поводитися з собою. — Він до мене остро, знаєш, ставиться так, мов він тут пан .. Ну, сим разом я не дав собі по носі грати (І. Франко).

не дава́ти / не да́ти споко́ю (поко́ю, супоко́ю і под.) кому і без додатка. Спонукати до постійної діяльності. Ні собі, ні підлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навіть Сагайду і Черниша він тренував годинами (О. Гончар); Від рання до вечора копирсається (мати) в землі сама, не дає спокою й іншим (Ю. Мушкетик); Заховані на Кокосі коштовності не дають спокою багатьом шукачам наживи. Хто тільки не мріяв стати казковим графом Монте-Крісто (Цікава географія); // Спонукати до певних роздумів, дій; пам’ятати. Ось уже три роки корабелам і судовласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

не дава́ти / не да́ти спу́ску кому і без додатка. Бути надзвичайно вимогливим до кого-небудь, не прощати комусь провини, не залишати кого-небудь безкарним за непорядні дії, вчинки тощо. (Третій молодий ткач:) Ось ходіть лишень, дядьку, з нами! Ми їм спуску не даємо (Леся Українка); На фермі прискіпувався (Кирик) до всякої дрібниці — і за доярками стежив, і зоотехніку та ветеринару не давав спуску (Є. Гуцало); Найменше порушення трудової дисципліни (на машинобудівному виробничому об’єднанні) не лишається нерозглянутим. Ніколи не даємо спуску — ні робітникові, ні керівникові (З газети); Приїхав голова на поле, бо за всім має устежити, бо господар він справжній, тямковитий, нікому спуску не дасть (Ю. Бедзик).

не дава́ти / не да́ти хо́ду кому. Перешкоджати кому-небудь виявити свої здібності у навчанні, у просуванні по службі і т. ін. — Біда! — посміхнувся Остап.— Не дають нам ходу, дядьку Мусію, забивають (А. Головко); — А ходу мені не дають через дружину .. Вона, бачте, в мене попівна… (Ю. Збанацький).

не дава́ти (не дозволя́ти) / не да́ти (не дозво́лити) наплюва́ти (плю́нути) (собі́) в ка́шу (в борщ) кому і без додатка. Вміти відстоювати, захищати себе. Діти .. не дуже гарно обходилися з сиротою, а надто ще за те, що він не давав наплювати собі в кашу (М. Коцюбинський); (Кукса:) Я так думаю, що цей (отаман) не дасть у кашу наплювати, дарма що молодий! (М. Кропивницький); В Зарічному він не одного знав: народ тямущий! В кашу плюнути не дасть нікому (П. Рєзніков); Завадка серцем відчував, що Бронко не занехаяв справи. Не такий характер в його сина, щоб дозволити собі наплювати в кашу (Ірина Вільде); Звичайно, стосунки з молодим і недосвідченим парторгом треба налагоджувати, але плювати собі в борщ він не дозволить нікому (В. Собко).

не дава́ти (не подава́ти) / не да́ти (не пода́ти) знаку́ (взнаки́) про що. Не показувати, не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. І хоч серденько його (Юрасика) завмирало, він і взнаки не давав, як йому боязко (З. Тулуб); Впізнав царя селянин, тільки не подає про це знаку (І. Волошин); Боїться (Галя) поворухнутися, щоб не дати знаку, що вона ще жива, що вона все чує (Панас Мирний); Канцлер Замойський навіть і взнаки не дав, що помітив сотникову помилку (І. Ле).

не дава́тися (не здава́тися) / не да́тися на мо́ву, зневажл. Не бажати спілкуватися, вступати в розмову з ким-небудь. Ониська не заходила в хату і не давалася на мову ніяк (Л. Яновська); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Д. Косарик).

не дай Бо́же (Бог, Го́споди, Ма́ти Бо́жа) чого і без додатка, вставн. словоспол. Уживається для вираження бажання уникнути чого-небудь небажаного, застерегтися від чогось. Не дай Боже вмирати під тином (Укр.. присл..); — Тихше,— просить співрозмовників господарка,— він (фашистський офіцер) по-нашому насобачився, не дай Бог, підслухає (Ю. Яновський); Треба людей попитати, чи не лиха, чи робоча Соломія. Не дай Господи, як ще буде сердита, лінива та лиха (І. Нечуй-Левицький); Взяв він та й женився вдруге .. Випало йому на долю таке щастя, що й не дай Мати Божа хрещеному чоловікові (Г. Хоткевич).

не да́ти раху́би кому, чому. Не зарадити кому-, чому-небудь. Жив (сирота) у тітки — не любила: своїм рахуби не дасть, а ще й він зайвим ротом (А. Головко).

не день не годи́ну. Дуже довго. Плив корабель, роздираючи хвилі, не день не годину (Леся Українка).

не дійма́ти / не дійня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити комусь, чомусь. (Домаха:) Даруй мені, коли я тебе образила… Тільки серце моє болить і не діймає віри ніколи (М. Старицький); Сам собі віри не діймаю: ніколи я не сподівався знайти в цьому селюкові такої гарячої жаги до науки (С. Васильченко).

не ді́ло. Не варто, не годиться, не слід. Не діло багато говорити (Укр.. присл..); Так працювать не діло, пошкодиш і собі (В. Сосюра).

не доби́тися сло́ва від кого. Не можна, не вдається викликати на розмову кого-небудь, отримати відповідь від кого-небудь. (Ганна:) Ти ходиш сама, блукаєш, як сирітка, не доб’єшся від тебе слова… Скажи-бо, що з тобою? (М. Кропивницький).

не до́вго ду́маючи. Швидко, без вагань; відразу. Не довго думаючи, я пориваюсь до двору. За ворітьми чути скажене сюрчання .. вартового (П. Колесник).

не доведи́ (не приведи́) Го́споди (Бо́же, Бог, Госпо́дь). Уживається для вираження небажання чогось, застереження від чогось або жалю з приводу чого-небудь. “Що за історія? — думаю.— Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” — аж у серці похолонуло (Г. Хоткевич); — Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного (Панас Мирний); — Як оце вип’є (чоловік), то й не приведи Господи… Хоч тікай на край світа (М. Коцюбинський).

не дово́дити / не довести́ до добра́ кого і без додатка. 1. Бути, ставати причиною чиїх-небудь невдач, неприємностей. Баловство (пустощі) ніколи до добра не доводить (Укр.. присл..); (Хуса:) Сабіно! Гей, не будь така лукава! Не доведе тебе се до добра (Леся Українка); Супрун повчає: — Пропадеш, хлопче, як потягнешся за совістю свого тата. Не доведе він тебе до добра. Маму, маму свою слухай (М. Стельмах). 2. Не впорядковувати щось, не завершувати чого-небудь. не дове́дений до добра́. Колгосп .. у великім боргу перед колгоспниками. Що вродило, і те до добра не доведене (М. Рудь).

не до жа́ртів. 1. кому. Хто-небудь стурбований, засмучений і т. ін., потрапивши у скрутне становище; комусь скрутно, неспокійно. Не до жартів рибі, коли її під жабри зачепили (Укр.. присл..); Гаврилові було не до жартів. — Через його (Тимка) дурацькі (дурні) витребеньки на роботу не пішов і дома нічого не зроблю (Григорій Тютюнник). 2. Складна ситуація, яка вимагає відповідальності, пильності, обережності. — Тут не до жартів. Ти повинен до губернатора їхать... (М. Коцюбинський); — Тобі сапери будуватимуть мости. Ради тебе потягнуться обози всіма шляхами. А хто про тебе, рядового Ягідку, забуде в цей напружений час, то, чого доброго, ще й під трибунал піде... Тут не до жартів... (О. Гончар).

не до ла́ду́. 1. Погано, невправно, невдало і т. ін. Йти не хочу і зоставатись дома не хочу, і все не до ладу, і нічого мені не треба (Марко Вовчок); Був собі батько та й мати, та був у них син. Тільки що не зробить,— то все, по-їхньому, не до ладу (П. Тичина); Парубок ударив кресалом по кремню, .. а губка не жевріє. Чи зволожіла, чи вим’ята не до ладу (Д. Косарик). 2. зі сл. говори́ти, сказа́ти і под. Не те, що треба; недоречно, невпопад і т. ін. Говорила небіжка до самої смерті, а все не до ладу (М. Номис); (Прісцілла (стискає руку):) Вибачай! Я справді щось не до ладу сказала (Леся Українка); На людях молодий вчений був неуважний, відповідав не до ладу (О. Іваненко); Буду їй говорить не до ладу, що її так не любить ніхто… (В. Сосюра); На уроках він завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу,— як Пилип з конопель вистрибне (О. Іваненко). не до скла́ду — не до ла́ду. Може я й помилюсь або й поязичусь, не до складу — не до ладу.. — дарма! (Марко Вовчок). 3. Уживається для вираження незадоволення чимось; не таке як треба. — О бодай вас!.. Що то літа? Ні, вже не до ладу… Минулося (Т. Шевченко).

не до ми́слі кому і без додатка, заст. Не подобається комусь хто-, що-небудь. Було б не рубати Зеленої вишні. Було б не сватати, Коли не до мислі (Укр.. пісні); Бач… їм така невістка не до мислі… (Леся Українка); (Парубок:) Ну й що, що висватав? А як їй не до мислі? (О. Мисик). до ми́слі. “Тепер я стала тобі рідною духом і ніколи од тебе не одступлюсь: ти мені до мислі, ти мені й до серця”,— подумала Саня (І. Нечуй-Левицький); (Гапка:) Сватай її. Степанида найбільш мені до мислі (М. Кропивницький).

не до мі́сця. 1. Не годиться, не підходить що-небудь; недоречний. З твоїх листів я бачу, що ти тепло до мене ставишся. Мені здається, хоч слово — тепло — тут не до місця (Ю. Яновський). 2. з дієсл. Недоречно. — Вас не дивує, що я напросилась у супутниці? — не до місця веселим голосом спитала вона (Н. Тихий); На дверях було намальовано якимсь “братухою” похабне обличчя.., це було не до місця й різало очі (М. Хвильовий).

не до Петра́, а до Різдва́ кому. Хто-небудь немолодий, похилого віку. І ми з вами, Сергію Петровичу, не молодшаєм! Вже й нам, як то кажуть, не до Петра, а до Різдва! (Леся Українка).

не до смі́ху кому і без додатка. У кого-небудь скрутне становище. — Було нам тоді не до сміху. Ніч підняла завісу — .. біла симфонія снігу пливла над щоглами лісу (Л. Костенко).

не до со́лі кому і без додатка. 1. Кому-небудь байдуже до чогось, коли є інші, важливіші справи. А вже мені не до солі, коли грають на басолі (М. Номис). 2. Кому-небудь дуже скрутно. — А чортові, не до солі: Хвостиком киває, Ніс скопилив, мов гринджоли, І дверей шукає (П. Гулак-Артемовський); Робота у мене часами.. йшла не шпарко, бо такі були справи, що було “не до солі” (Леся Українка); — Мені тепер, як кажуть,— не до солі… Що то робить моя Одарочка? (О. Стороженко).

не до те́бе (не до ньо́го, не до не́ї і т. ін.) п’є́ться (п’ють). Це не стосується присутнього при розмові або того, до кого звертаються. — Чого ж ти мовчиш, неначе не до тебе п’ється? — говорила Навроцька до мужа.— Бо таки не до мене… — обізвався Навроцький (І. Нечуй-Левицький); (Пилип:) А тобі що? — Ні волика, ні корівки!.. Що ти за пашею бідкався, чи як?.. (Денис:) Не до тебе п’ють! (М. Кропивницький).

не до то́го кому. Хто-небудь не має можливості займатися ким-, чим-небудь, приділяти увагу комусь, чомусь і т. ін. через заклопотаність, нестатки, обмаль часу тощо. Добре мати діток Багатому, хвалить Бога В розкошах! А вбогій Вдові не до того, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Т. Шевченко); — Не пошкодило б Корнюші хоч показатись на хуторах. Ти таки, Павле Макаровичу, так йому й перекажи.— Переказати не штука, та який у цьому сенс! — знизав плечима Павло.— Не до того їм зараз (А. Головко).

не до шми́ги. 1. Не так, як слід, як повинно бути. До чого не кинеться (Маруся), усе не так, усе не до шмиги (Г. Квітка-Основ’яненко). до шми́ги. Вся та зарость, вкрита цвітом і квітками і до шмиги розставлена, здавалась зачарованим садом — раєм земним (О. Стороженко). 2. кому. Не до вподоби, не підходить кому-небудь. — Ні, се мені не до шмиги! Чого я піду до вас? (І. Франко); — Який же ти, Ісайку! І той тобі не до шмиги, і той (Є. Гуцало); Не подобається їм ваша дружба .. В цій дружбі сила народна розквітає!..— А тим байстрюкам це не до шмиги (М. Ю. Тарновський). 3. Недоречний або недоречно. Така замітка була б тепер не до шмиги (Л. Мартович).

не дріма́ти. Бути пильним, діяльним, уважним; постійно перебувати у стані готовності, діяти певним чином. Галя сама не дрімала, .. вона кинулась до матері і стала її сльозами благати, щоб не губила її краси, сили (Панас Мирний); Пан не дрімав. Маєток свій так укріпив, що й миша не прослизне туди (Легенди..).

не жалі́ти (не жалкува́ти) (свої́х) ніг. Дуже багато ходити, бігати, незважаючи на втому. Катря не жаліла своїх ніг: скільки хапало духу, мчалася, спотикалася об груду, падала у високі кучугури снігу (Панас Мирний); Попереду в’ється дорога, якою судилося йти, не жалкуючи ніг (М. Упеник).

не жалі́ти рук (сил). Працювати, робити що-небудь з великим напруженням, з найбільшою віддачею. Як вона (Пріська) рук не жаліла, обмазуючи та обліплюючи хату, щоб і холод не заходив зимою (Панас Мирний); Он уже помітили його роботу розумні люди, уже й молоком дарують, бо він таки рук не жаліє і не з лінивих (Григорій Тютюнник); П’єса пройшла з таким успіхом, що після завіси глядачі кинулись на сцену й почали, не жаліючи рук, качати своїх перших артистів (М. Стельмах).

не жарт; не жа́рти. 1. Нелегко, дуже складно, важко. Ковальство — тяжка робота, бити клевцем цілий день — то не жарт (Н. Кобринська); Василя Назаровича Боженка любили всі .. В п’ятдесят чотири роки починати з хлопчаками революцію та ще командувати полком, не знаючи навіть карти,— це не жарт (О. Довженко). 2. Дуже багато. (О. Ю. Есаулов:) Ну а потім загорівся графіт. Це вже ближче до вечора, заграва була, звичайно, ого-го. Там графіту стільки... Не жарт (Ю. Щербак); — А вона непогане діло мені радить: грошей чортма, в кишені ані шага. Десять тисяч — це не жарти! Надходить старість. Треба ж жити, треба чимсь живитись... (І. Нечуй-Левицький). 3. Серйозно, важливо, не дрібниці. Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотати. Кайдашиха побачила, що то не жарти, і спахнула (І. Нечуй-Левицький); Юрина заява мала ефект. З суворого тону, яким її було виголошено, всі зрозуміли, що це не жарти, і коли відмовити, то може бути скандал (Ю. Смолич).

не жиле́ць (не жите́ць) (на цьо́му сві́ті). Хтось довго не проживе через слабке здоров’я, хвороби і т. ін. — Учись! Ой, учись, Олег! — сказала (мати) гаряче, схвильовано, пильно дивлячись на нього.— Чує моє серце: не жилець уже я на цьому світі (І. Рябокляч); — Не жилець,— голосила,— батько наш на сьому світі, ой не жилець!.. (В. Чумак); — Доведеться ділитися з ними роботою. Щоправда, дід Омелько не робітник і навіть не житець на світі, зате Павло та Остап... (З. Тулуб); Курило скрипів зубами від болю і благально повторяв: — Добий мене, друже, я вже не житець... (Д. Бедзик).

не за адре́сою, перев. зі сл. зверта́тися. Не до того, до кого треба; не туди, куди слід. Продавець тільки плечима стенула: мовляв, не за адресою звертаються (З журналу).

не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). 2. На невеликій відстані; недалеко, близько. — Дзвеняче (село) хоч і не за горами, та все-таки за надцять кілометрів од Закриниччя (Є. Гуцало); Вже не за горами були передові сили німецької інтервенції (Л. Дмитерко). не за горо́ю. Питаю: — “Як ви доскочили такого огира?” — “Нам теє знати, батьку. Сідай да їдь собі з Богом: ляхи не за горою” (П. Куліш).

не за моря́ми. Недалеко, близько. Леонід насторожився.— Де це Шишаки? — Не за морями,— продовжував Сорока (О. Гончар). за моря́ми. Той блукає за морями, Світ перепливає, Шука долі (Т. Шевченко); Кузьмі здавалося, що Донбас за морями десь (Григір Тютюнник).

не зароста́ють / не заросту́ть стежки́ до кого—чого. Не забувається пам’ять про кого-небудь; відвідують когось, приходять кудись. Не заростають народні стежки до місць, де жив, творив, де був похований Тарас Шевченко (З газети).

не за страх, а за со́вість. Дуже сумлінно. — Чимало допомагав йому в цьому досвід сталевара і теоретичний багаж… Сенін навчався не за страх, а за совість (В. Попов); Він належав до тих рідкісних типів людей, які все роблять не поспішаючи і працюють, як кажуть, не за страх, а за совість (З газети).

не затя́гнеш во́локом (нали́гачем, на моту́зці і т. ін.) кого і без додатка. Хто-небудь неподатливий на умовляння бувати десь; дуже сором’язливий; упертий і т. ін. — От кому щастить! — підморгнув (Юхим). — Самі дівчата в хату приїздять! А тут і волоком не затягнеш... (М. Зарудний).

не збере́ш доку́пи. Немає зв’язку, логіки, порядку в чомусь. (Захарко:) Якась чудна у тебе сьогодні балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (М. Кропивницький).

не зво́дити по́гляду з кого—чого. Пильно дивитися на кого-, що-небудь; стежити, спостерігати за кимсь, чимсь. (Роман) не зводить погляду з картини, де з ніжних відтінків фарб прямо відслоюються (відшаровуються) береза і забутий стіжок сіна, ніби говорять, що вони теж живі (М. Стельмах); А красуня, кругловида і рум’яна, не зводила погляду з свого коханого (М. Чабанівський).

не з добра́. Через важкі умови, несприятливі життєві обставини. — Оце було, коли не з добра, а з лихої години заведеш пісню, то зараз і репетує: — .. Геть з оселі! (Ганна Барвінок); Бурлаки трохи помовчали, а Микола промовив: — .. Не з добра стали бурлакувать (І. Нечуй-Левицький); Оповіда мені твій помарнілий вид Про те, як не з добра ти занедбала стид (В. Самійленко).

не здригне́ться рука́ у кого і без додатка. Хто-небудь не відступить перед кимсь-чимсь, не злякається, ні перед чим не зупиниться. Бульдозеру на п’ять хвилин роботи було — кручу підрізать і прямий виїзд на полівку зробить. Ні, не додумались — через пшеничку (дорогу зробили), і рука не здригнулась! (В. Дрозд).

не з ду́ба впа́сти. Бути досить досвідченим, розумним або обізнаним у чомусь. — Отже, на шефа тягнуть Здирського,— сказав Сидоров.— А чим, скажімо, гірший я? — Я теж не з дуба впав,— насупився Саунський (А. Крижанівський).

не з дурно́го деся́тка. Розумний, кмітливий. — Ви, Іполіте Савичу, не відвертайтеся, я не з дурного десятка. В керівництво не обирався, але добре бачу, як не по-хазяйськи розтринькуємо народну копійку (В. Логвиненко).

не з за́ячого пу́ху. Небоязкий, хоробрий, сміливий. — Ну, от що. Ти мене не лякай. Я не з заячого пуху (Григорій Тютюнник).

не з кло́ччя. Який має сильну волю і вміє відстоювати щось; наполегливий, заповзятий (про риси характеру). Старшина розсердився. Вони затялися — і він не з клоччя. Най же копають окопи, коли охота, та ночують у “холодній” (М. Коцюбинський).

не з лопу́цька. Здатний до чогось серйозного, вартий уваги і т. ін. Сказано: кожна душа не з лопуцька, того ж хоче, що й людська (Марко Вовчок); — Ну та ми теж не з лопуцька (Ю. Мушкетик); Тільки дядьки теж не з лопуцька, дядьки теж навчилися дечому.. Навчилися, не забули (А. Дімаров).

не з люде́й. 1. Не такий, як усі; особливий. — Якийсь він у вас не з людей трохи (З газети). 2. кому. Не так, як іншим; погано (перев. у чиїй-небудь присутності). — Чи тобі, молодице, не з людей, що ти все мовчиш і до мене, старої, й словом не обізвешся? (Григорій Тютюнник).

не з ма́ком кому і без додатка, перев. зі сл. бу́ти, ста́ти. Тяжко, погано, сутужно і т. ін. Вони (люди) так і кажуть: — Ну що, пане капітане, не з маком було? (І. Микитенко).

не з ме́дом. 1. кому і без додатка. Нелегко, погано і т. ін. живеться комусь. Поневіряється (Марія) десь бідна, у наймах, і їй не з медом… (М. Коцюбинський); — Погано там? — Не з медом (М. Стельмах); — Ой, видно, там їй (Варці) не з медом у того Манжоса, та хіба признається тепер? (Є. Гуцало); — Йому не з медом, але й нам — це правда — дорога не килимами була вистелена (О. Гончар); — Чесній людині скрізь не з медом (Василь Шевчук). 2. з дієсл. живе́ться, дово́диться і т. ін. Скрутно, тяжко і т. ін. (Ларивон:) Скрізь, виходить, бідноті не з медом живеться? (М. Кропивницький); — Синові не з медом доводиться, оно й сюди не гуляти приїхав (Дніпрова Чайка); — Прогнали мене, старий став. Не з медом було мені (А. Хижняк); — Нащо вже дідові Йосьці було не з медом і під дев’ятий десяток підбиралося, а не хотів із цього світу іти, ой, не хотів! (В. Дрозд). 3. Щось неприємне, погане і т. ін. Не забувайте, що життя — найкращий вчитель. Якби вам щось трапилося не з медом, не бійтеся і не падайте духом (Р. Іваничук).

не змика́ти (не стуля́ти) / не зімкну́ти (не стули́ти) оче́й (пові́к). Зовсім не спати. Цієї ночі він не змикав повік і до самісінького ранку писав (Н. Рибак); Гафія до других півнів не зімкнула очей (В. Бабляк); В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей (Леся Українка).

не зна́ти, де посади́ти (посадови́ти) кого і без додатка. Шануючи, поважаючи, дуже люб’язно, прихильно приймати кого-небудь. Що вже раді були йому (Давидові) всі — не знали, де посадити, з чого почати розпитувати та з чого про свої новини розповідати (А. Головко); Пакришень не знав, де посадовити гостя, які знайти для нього найласкавіші слова, чим частувати (Ю. Збанацький).

не зна́ти, куди́ діва́ти / поді́ти (ді́ти) о́чі (від со́рому). Дуже соромитися, перебувати в незручному становищі перед ким-небудь у зв’язку з провиною, осудом і т. ін. Жартам і сміху не було кінця. Центром їх, розуміється, була Маруся; вона, бідна, буквально не знала, куди очі дівати (Г. Хоткевич); Він і не знав, куди йому очі діти: заморгав, поблід та швидше меж (між) народ... (Г. Квітка-Основ’яненко).

не зна́ти, на яки́й стіле́ць сі́сти. Бути нерішучим, розгубленим, відчувати сором. Харкевич був певен: Рудь через те й не знає, на який стілець сісти, що вважає себе неправим, але не має мужності визнати цього (С. Голованівський).

не знать і слі́ду кого, чого. Немає кого-, чого-небудь, не можна знайти когось, щось. Кругом бори та болота, Туман, туман і пустота. Людей не чуть, не знать і сліду Людської страшної ноги (Т. Шевченко); Свікліцький засміявся дрібним щиросердним сміхом. Білі рівні зуби блиснули з-під вусів, в веселих очах не було знать і сліду журби (І. Нечуй-Левицький).

не знахо́дити / не знайти́ по́пару, заст. Не мати спокою, перепочинку; уживається також для вираження інтенсивності якоїсь дії. В цій тиші Григорко виразно чув биття свого серця, що попару не знаходило в грудях, наче хлопцеві снився кошмар... (Ю. Яновський); (Риндичка:) Та за мною парубки, було, так мордуються, що аж попару не знайдуть, аж тини тріщать (М. Кропивницький).

не знахо́дити / не знайти́ (собі́) мі́сця. 1. Бути дуже схвильованим, втрачати душевну рівновагу, самовладання, спокій. Дорогий пане Володимире (Гнатюк)! Ваша звістка зовсім прибила мене, ходжу сам не свій, не знайду місця собі (М. Коцюбинський); Заборона “України в огні” сильно пригнобила мене. Ходжу засмучений і місця собі не знаходжу (О. Довженко). 2. без чого. Нудьгувати, ходити без діла. Кожного місяця листоноша приносив Кучугурі додому пенсійні гроші. Чого ще треба? Але... Без роботи, до якої звик за багато років, ні вдома, ні між людьми не знаходив собі місця (С. Чорнобривець). не прибра́ти собі́ мі́сця. Івашко нудиться, місця собі, сердешний, не прибере (О. Стороженко). 3. Фізично страждати від чого-небудь, тяжко переносити щось (спеку, біль і т. ін.). Хлопці не знаходили собі місця. Навіть в холодку не вдавалось сховатись від сонця, воно всюди дошкуляло, парило неймовірно (Ю. Збанацький); До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те така стояла спека, Що місця не знайти (Л. Глібов); Як тільки циганка сотворила теє ворожбитство, в баби лице почорніло, з рота виступила піна і стало її так трясти, що місця собі не знайде (Григорій Тютюнник).

не з на́шим но́сом. Неможливо через відсутність відповідних засобів, коштів, здібностей і т. ін. — Учителя,— сказав батько,— з тебе не вийде. Це не з нашим носом (Є. Кравченко).

не з на́шим пи́ском, фам. Недостойний братися за що-небудь, виконувати щось або робити що-небудь нижче чиєїсь гідності. — Не з нашим писком! — гордо одказав Василь.— Як йому прохати ..— і так як-небудь переб’ємося (Панас Мирний). з невми́тим пи́ском. — Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться (С. Журахович).

не (з) на́шої пара́фії. Який відрізняється від якого-небудь кола людей світоглядом, переконаннями і т. ін. Я чомусь відразу відчула, що це людина не з нашої парафії, як ото кажуть (Ірина Вільде).

не зноси́ти / не знести́ голови́ кому. Бути жорстоко покараним чи убитим. — Підв’яжи язика, жінко, бо не зносити тобі голови,— кинув Панас, підводячись з лави (З. Тулуб); — Іди,— каже (княгиня),— .. до Івана зараз же, і приведи його.., бо іначе (інакше) й тобі голови не знести (Легенди..).

не зогля́нешся (не згля́нешся), як (і)... Дуже швидко, непомітно (настане, відбудеться, почнеться щось). — Оце й не зоглянешся, Дмитре, як орати почнемо... (М. Стельмах); — Сухо, тепло, — умовляє далі водій, — чого ще треба? Дощ перейде, дорога протряхне, не зглянемось, як і доїдемо (Ю. Яновський).

не з полохли́вих (полохки́х). Сміливий, небоязкий. Парубок був не з полохливих. — Та що це таке .. Бить будете мене? — сміливо казав він (С. Васильченко); — Не з полохких я, пане мій, Ниць чолом не хилюсь… (П. Грабовський).

не (з) полохли́вого (лякли́вого, боязко́го і т. ін.) деся́тка (ро́ду). Хоробрий, сміливий, небоязкий. — Хлопець не полохливого десятка. А що поранило його, це ж не його провина (А. Головко); Видно, людина має свою думку і вдачею не з полохливого десятка (О. Гончар); Ми не лякливого десятка.., Є в нас міцна народна хватка (В. Іванович); — А ми не боїмось ..— Знаю, не полохливого роду (О. Гончар).

не з руки́ кому. 1. Незручно, невигідно, не можна. — Ніде правди діти, висапуємо щодня по дві норми,— наважилась чорнобрива молодиця,— не з руки нам вас обманювати (О. Сизоненко); Не з руки йому було .. княгиню просити, навіщо принижувати себе (А. Хижняк); У нещасті й розумний подурніє, а нам, Хомо, дурнішати не з руки, накладно обійдеться (Є. Гуцало). не рука́. (Явдоха:) Хіба нам тепер тут погано? Але через Женю нам якось ніби не рука тут зоставатись (М. Кропивницький); Воно, дійсно, письменникові не рука б, здавалось, поясняти (пояснювати) свою творчість, треба б його увільнити од цього, проте в деяких випадках це буває необхідне й потрібне (С. Васильченко). 2. перев. зі сл. іти́, ї́хати і под. Не по дорозі. Чапля щодня проходив повз Григорів двір, хоч йому було це й не з руки (П. Панч); Позаду заторохтіла підвода, на ній непорушно сидів Семен Магазаник..— Сідайте, батюшко, підвезу! — ще здалека гукнув він.— Тобі ж не з руки.— То й що? (М. Стельмах).

не з тако́го ті́ста. Особливий, зовсім інший; відрізняється від когось поглядами, вдачею, становищем. Та що це? Куди він (Павло) її (Оленку) штовхає? Тікати з Ковалівки? О, ції Заруби не з такого тіста (В. Кучер). не того́ ті́ста книш. Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє .. Та Свирид Костолаха не того тіста книш (Марко Вовчок).

не з тих (з таки́х, з такі́вських). Який має сили протистояти чомусь, не здатний на недостойні вчинки; не схожий на когось. Помітивши, що хлопці присмутилися, дядько Іван знову усміхнувся: — Ну, та ми не з тих, щоб духом падати, нам це геть заборонено нашими інспекторськими правилами (О. Гончар); Куди б це подівся Андрій? Не придумаю. Забрали сонного в полон? Та не з таких Андрій (О. Довженко); — Соня не з таківських: вона серйозно цікавиться наукою й усякими ідеями (І. Нечуй-Левицький).

не з то́го деся́тка. Інакший, інший; не такий, як хтось. — Ні, дочко, обвести кругом пальця я не дам себе, не з того десятка,— .. роздумував батько (В. Сологуб).

не з того́ кінця́, зі сл. бра́ти, почина́ти і т. ін. Не так як слід, як потрібно. (Дудар:) Не з того кінця береш. Не розумієш української культури. (Книш:) Я? Не розумію? (Дудар:) Ані в зуб (І. Микитенко); — Ти думаєш, син Стадницького буде кращим від батька? Не з того кінця, хлопче, берешся, не з того.— З якого не берусь, а панові уже не жити (М. Стельмах).

не з хоро́брого деся́тка. Несміливий, боязкий. Олександр ІІІ був не з хороброго десятка, що всі помітили ще під час турецької війни. Вбивство терористами його батька ще більш посилило природне боягузтво (В. Канівець).

не і́грашки. Нелегко, дуже складно, тяжко. Не іграшки, не жарт — В зубах собачих побувати (Л. Глібов).

не ї́вшии, не пи́вши. Голодний. — Куди це так рано? Не ївши, не пивши (Ю. Мушкетик).

не йде в го́лову кому. Хто-небудь не засвоює, не сприймає, не запам’ятовує що-небудь. (Галя:) Не всякому, папочко (таточку), та наука дається. Інший, Бог знає, як трудиться, а воно не йде та й не йде в голову (Панас Мирний).

не йде з ду́мки (з голови́, з ума́) кому і без додатка. Хто-небудь не може забути, постійно думає, згадує про когось, щось. Веселим, з гостинцями, з жартівливими приспівками — таким зараз пригадався Данько і, пригадавшись, все чомусь не йшов з думки (О. Гончар); Дівчина з ума не йде. Перебув день Кармель з своїми думками важко і солодко; перебув другий день — ще важче, ще солодше; перебув третій день — зовсім вже несила (Марко Вовчок).

не йде на (в) ду́шу кому і без додатка. Хто-небудь не має бажання до чогось; комусь не хочеться чого-небудь, не подобається щось. (Кобзар:) Та воно коли на душу не йде, то ти й не силуй. (Герасим:) А що тобі жалко (горілки)? (Панас Мирний); — Чогось не їсться мені, брате...— А ти все-таки їж...— Не йде на душу... (М. Рудь); Сів сотник Костомара обідати, да й страва йому в душу не йде (П. Куліш). йде на ду́шу. Тихій та смирній дівчині йшла на душу пісня (І. Нечуй-Левицький).

не йде на ду́мку кому. Хто-небудь не думає, не хоче думати, згадувати про кого-, що-небудь. Рано звечора погасили світло син з матір’ю. Рано звечора вони полягали спати, натомлені денними пригодами. Отже сон не йшов обом їм на думку (Панас Мирний); Дівчатка поснули, чекаючи вечері: старі сумували, і їжа не йшла їм на думку (М. Коцюбинський). йде на ду́мку. Він милувався зеленим зіллям та квітками, і разом з тим йому на думку йшла молитва, бо він був дуже богомільний, як і його мати (І. Нечуй-Левицький).

не йня́ти / не пойня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити кому-, чому-небудь. — А ти не дуже йми віри людям. Я страшний тільки для ворогів (І. Нечуй-Левицький); Почав я поясняти бабам, по що я приїхав і що то за машина, але де там! Не ймуть віри, все своє плещуть (М. Коцюбинський). ві́роньки не йня́ти. У ворота хтось возом уїжджає. Глянула, та й очам своїм віроньки не йму. Се ж мій братічок ріднесенький! (Марко Вовчок). йня́ти / пойня́ти ві́ри. — Хі! Та я Грицькові йму віри більше, ніж собі! Коли мені вірите, то йому й поготів! — одказав він (Б. Грінченко); Василь пригадав слова Кабанцеві і пойняв йому віри (Панас Мирний).

не йти / не піти́ да́лі вух чиїх. Не ставати відомим багатьом, не поширюватися серед багатьох. Глядіть же, братчики, що я казатиму зараз, дак (так) щоб воно не йшло далі вух ваших,— промовив згодом Карпо (Б. Грінченко).

не кажи́ “гоп”. Не будь завчасно впевненим у здійсненні чого-небудь раніше наміченого. — Мине кілька днів і ви перестанете радіти. Я вам це гарантую... — Не кажіть “гоп”, товаришу Каргат (Ю. Шовкопляс); (Голос із мегафона:) Товариші! Шановні громадяни! В нас історичний похорон сьогодні. Від нас іде Сокирочка Іван. І ми його затримувать не будем... (Голос з юрби:) Іще хай піде. Не кажіть-бо “гоп” (О. Підсуха).

не ка́ркай. Уживається в розмові як застереження від чогось небажаного. — Ой, погосподарює він (пан) лозою по наших спинах. — Не каркай! — Минулось панське царство (М. Стельмах); — Тут усі мокрі, пане поручику, а як наб’ють морду, то ще мокріші будуть. — А ти не каркай (П. Панч).

не ки́дати слів на ві́тер. Не говорити що-небудь безпідставно, безвідповідально, необґрунтовано; бути обов’язковим. (Кембель (до Джонатана):) Не бійсь, я слів не кидаю на вітер (Леся Українка); Глухов добре знав секретаря обкому. Він слів на вітер не кидає (І. Рябокляч). випуска́ти слова́ на ві́тер. Відомо всім, що Пронька не звик випускати слова на вітер (О. Донченко).

не ки́єм (не кийко́м), то па́лицею. Все одно, все-таки; однаково. Як буду жениться, то покличу дивиться і віддячу не кийком, то палицею (Укр.. присл..).

не ли́ком ши́тий. Який уже набув певних знань, може виконувати щось, уміє поводитися належним чином. Він ділом зможе довести: не лише Заграва мастак зорі з неба хапати, він, Матвій, теж не ликом шитий (І. Головченко і О. Мусієнко); — О-о,— підвівся Панчишин, у його очах блиснули гнівні вогники,— ви, юначе, не ликом шиті. Це добре, будемо тримати лад на курсі (Р. Іваничук); — А так хотілося поговорити з манірним оцим молодиком. Показати йому, що й ми не ликом шиті, знаємо що й до чого, що таке земля, чия вона і як з нею поводитись (М. Олійник). не ли́чком ши́тий, ірон. — Що ж я? Я нічого. Не личком же, бач, шитий! — виправлявся він (Панас Мирний).

не лиша́тися (не залиша́тися, рідше не остава́тися і т. ін.) / не лиши́тися (не залиши́тися, не оста́тися і т. ін.) в боргу́. 1. Не поступатися кому-небудь у чомусь; вести себе так, як хтось інший. Задирався Валет, що відчував Юркову незалежність, гордовитість і навіть перевагу в знаннях. Юрко в боргу не лишався (П. Дорошко); І один поперед одним Не лишалися в боргу (І. Воскрекасенко). 2. Відповідати добром або злом кому-небудь за щось; віддячувати. — Вируч, у боргу не лишусь! (І. Головченко і О. Мусієнко); — Я теж у боргу не лишився; гостей вам повну хату накликав! (А. Головко); Якщо люди зарадять Андрієві, то він не залишиться у боргу, відробить (С. Чорнобривець).

не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) живо́го мі́сця на кому. Дуже побити кого-небудь. А мати Федькова так і спалахнула: .. Та батько ж з тебе три шкури здере, та він же на тобі живого місця не оставить (В. Винниченко); // Завдати непоправної шкоди чиємусь здоров’ю. — Частіше дають знати про себе фронтові рани. Адже війна не лишила на мені живого місця (З газети); // Завдати комусь душевного болю, горя, великих неприємностей і т. ін. Вона (панна Анеля)! вона! моя іржа — а я залізо. Вона мене всього сточила. Не лишила живого місця (М. Коцюбинський).

не лиши́ти (не залиши́ти, не оста́вити і т. ін.) / не лиша́ти (не залиша́ти, не оставля́ти і т. ін.) (і) на насі́ння. Знищити всіх повністю. Хома має завжди готову одповідь: — Як що робити? Бити. Не лишити і на насіння (М. Коцюбинський); — Що ж, ми так і дамо їм втекти? — вигукнув Яресько.. — По конях! Доженемо! Не зоставимо на насіння! (О. Гончар).

не лі́зе (не йде) в рот (у го́рло, грубо в пе́льку) кому і без додатка. 1. У когось зовсім немає апетиту, хтось не хоче їсти, кому-небудь не хочеться їсти, не їсться. (Микола:) Ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе (І. Франко); Принесли їй і хліба, і паляниці, і якої то страви не понаносили! Так нічого їй і в рот не йде! (Г. Квітка-Основ’яненко); Винесла нехитру вечерю, заходилася спроквола їсти. А воно чомусь і надворі їй не лізло в горло (Є. Гуцало); Маруся .. мовчки вертала кулешу Юрчикові.. — Не можу, голубчику. В горло не йде (Г. Хоткевич); Чим я тебе маю годувати, коли тобі навіть мій рис не лізе в пельку? (Ю. Збанацький); Черствий хліб не йшов йому в пельку (І. Нечуй-Левицький). не йде до го́рла. Обід не йде (Іванові) до горла (М. Коцюбинський). не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. Такий багатир, що й свої (гроші) в пельку йому не лізуть (В. Самійленко).

не лі́зе (не йде) з голови́ кому і без додатка. Хто-небудь весь час думає, згадує про когось, щось; постійно згадується, не забувається хто-, що-небудь. (Семен:) Одна думка не лізе мені з голови: якось чудно (Одарка) спитала: “А чи ж будемо ми щасливі?” (М. Кропивницький); Не йшла з голови та остання зустріч (З газети).

не лі́зе / не полі́зе в го́лову кому і без додатка. Хтось не може засвоїти, запам’ятати і т. ін. чого-небудь; не сприймається, не запам’ятовується і т. ін. щось. Місце, де їх (курсантів) кинув Гладун, було відкрите, спека палила нестерпно, і ніщо не лізло в голову (О. Гончар); Такий настрій.. Сьогодні ніщо не полізе в голову (З журналу).

не лі́чено (не злі́чено) кого, чого, нар.-поет. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. (Чабан:) А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Добре тому Башкиреві, на весь повіт добре! Земель у нього — не міряно, слуг у нього — не злічено (Панас Мирний). не лічи́ти (не злічи́ти). Розказували, що багато народу померзло; того вже й не лічити, хто ногу або руку, або ніс одморозив… (Панас Мирний); Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (М. Упеник).

(нема́ (не було́)) ані́ (ні, і) крови́нки в чому. Що-небудь дуже бліде (перев. про обличчя, губи і т. ін.). В губах не було ані кровинки, і вони тремтіли (І. Франко); Виснажлива хвороба зробила його якимось крихким, тендітним — в обличчі ні кровинки (О. Гончар); Двір наповнився дітьми з блідими лицями, в яких не було й кровинки (С. Чорнобривець). ні крови́ночки. Голівка спущена додолу, у лиці ні кровиночки, замість уст лиш чорна смужечка якась (Г. Хоткевич).

нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти кому і без додатка. У кого-небудь не вистачає розумових здібностей. Де ж пак! Такі очевидні речі, а витлумачити людям нема кебети (А. Головко); (Тірца:) Справді, коли бракує ватагам кебети, хай встане жінка, як нова Дебора, і скрикне: “Встань, Ізраїлю, повстань!” (Леся Українка); (Маруся:) І на се, мабуть, кебети не стало! І самі не знають, чого прийшли (М. Костомаров).

нема́ (нема́є, не було́) відбо́ю від кого. 1. Надто багато тих, хто чимсь цікавиться, чогось домагається. — Хорошіємо, Таню? Від наречених, мабуть, вже й одбою немає? (А. Дімаров); Старші (школярі), ті стояли осторонь, а від малюків не було відбою. Вони, як бджоли, обліплювали автогенний апарат, почервонілими очима дивилися на сліпучі спалахи електрозварки (М. Зарудний); — Ми не можемо його (вино) тут держати. Он, бачите, вже ходять, посвистують. Коли в підвалах стояло, то й тоді відбою від них (матросів) не було. А тепер і поготів (В. Кучер). 2. Не можна позбутися кого-небудь. — Ти бачив у нас дівку Марину?.. І — лиха її година знає: — підвернулася, брат, п’яному під руку..— А тепер одбою немає… (Панас Мирний); — Сам заїду послухати, як співає товариш Горобець. — Та й заїжджав? — Одбою не було. Приїдуть із старшиною, принесуть ящичок розморожених яєць, щоб я, значить, із голосу не звихнувся (Григорій Тютюнник).

нема́ (нема́є, не було́) зно́су чому. Що-небудь довго не рветься, не псується, не ламається і т. ін. Хай усі знають, що у нього тепер є такий добрий кожух, що йому й зносу не буде! (М. Чабанівський); Витираючи руки, Максим казав: — Машину любити треба! Обходься з нею, як з конем, їй зносу не буде (П. Автомонов).

нема́ (нема́є, не було́) зупи́ну (упи́ну, спи́ну і т. ін.) кому, чому і без додатка. Не можна спинити, стримати, угамувати і т. ін. кого-, що-небудь у діях, вчинках, вияві чогось. Біжать воркуючи струмки До повноводної ріки І там збивають жовту піну, — З гори струмкам нема зупину (М. Шпак); Нема впину вдовиному сину (М. Номис); Усі знали, що Єремії нема впину, нема закону.., коли він розлютується (І. Нечуй-Левицький); (Мар’яна:) Козаки не так люблять! Козак коли побачить, то нема йому спину на світі, на все готов для тієї, котору (котру) покохав (С. Васильченко); Летять огні у чорну путь, немає тим огням упину (В. Сосюра).

нема́ (нема́є, не було́) (і) про́сві́тку (просві́тлої годи́ни) кому. 1. Хто-небудь дуже зайнятий чимсь, у когось зовсім мало вільного часу. Левантині просвітку не було за роботою, за лайкою та за штурханцями (Б. Грінченко); Молодий господар будівництво гути й винокурні заходився на весну почати, то тепер і взимку не буде людям просвітку (П. Кочура). 2. Хто-небудь позбавлений спокійного життя, душевного спокою, перебуває в нестерпних умовах. Жінка напада, так що бідному Тихонові і просвітку нема (Г. Квітка-Онов’яненко); Баба свою дочку жалує, а ту дівчину зненавиділа так, що й просвітку їй нема (О. Іваненко); (Параска:) Нехай же тілько (тільки) Роман жениться на Пузирівні — не буде їй просвітлої години: я її заїм (І. Карпенко-Карий). 3. без додатка. Хто-небудь потрапив у скрутне, безвихідне становище. (Молодший лікар:) Гнила, каламутна задуха підступає до горла. Просвітку нема… (О. Левада); Думка її билася, ніби спійманий птах, і годі було знайти вихід, і здавалося, що просвітку немає (В. Собко).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно) (і) кінця́-кра́ю (ні кінця́ ні кра́ю, кінця́, кра́ю) чому. 1. Щось простягнулося дуже далеко або високо. Весна застелила степ зеленим несходимим килимом. Нема йому кінця-краю (Я. Качура); Він давно вже вскочив у його (ліс) і повинний би був перейти, а от йому кінця-краю немає (Панас Мирний); Золотисті лани пшениць такі, що їм кінця-краю не видно (В. Гжицький); Чорна буря йде, валує, і все небо від неї чорне, і здається, кінця немає у височінь цій куряві (О. Гончар). 2. Щось дуже довго триває, існує, не закінчується. Це якась ідіотська проблема, і їй нема ні кінця ні краю (М. Хвильовий); — Ніколи мені,— зітхнула Кульжан.— Стрижу, стрижу і кінця-краю не видно… Руки геть у мозолях (З. Тулуб); — Іване Семеновичу, припиняйте позачергові дебати, бо їм не буде ні кінця ні краю (М. Чабанівський); Злидні невсипущі: були вони і вчора, є й сьогодні, і завтра будуть, і нема їм краю (Леся Українка). і кра́ю нема́є. Все йде, все минає — і краю немає (Т. Шевченко). 3. Чого-небудь є дуже багато або щось виявляється великою мірою. У вдови два норови, а у вдівця нема й кінця (Укр.. присл..); Був у нас чоловік Петро і такий веселий та на вигадки здатний, що й краю нема (Україна сміється); — Немає краю моєму гніву! Немає сили знести муки серця! (І. Нечуй-Левицький); Варвара Сухорада клопочеться в хаті, у хліві, у городі, бо все просить її рук.. Шиє, пере, мете, копає, пече, смажить,— і краю не видно роботі (Є. Гуцало).

нема́ (нема́є, не було́, не ви́дно, не ста́ло і т. ін.) і слі́ду. 1. від кого—чого, рідше з кого—чого і без додатка. Хтось (щось) перестав (перестало) існувати, зник (зникло), пропав (пропало). І сліду вже нема з тої столярні на бориславськім тракті в Дрогобичі, де мені довелось пробути перші три роки .. міського життя (І. Франко); На другий день рано діти кинулись до пиріжків…— пиріжків і сліду немає… (М. Коцюбинський); Під горою стояла ще друга хата, але вона була засипана глиною тоді, як обвалився бік гори. Тепер не видно і сліду того провалля (І. Нечуй-Левицький); Оглянувся — Галайди немає…— Де Галайда? — Максим кличе. І сліду не стало… (Т. Шевченко). 2. кого, чого. Хтось (щось) абсолютно відсутній (відсутнє). В тих віршах нема й сліду поезії (І. Франко); Вже в душі зростає до нього (батька) недобре почуття, а вдячності нема й сліду (Моє життя в мист.); Пес виполохував лише із трави птахів і зайців, але людей ніде не було й сліду (О. Маковей).

нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) (одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)) кле́пки у голові́ у кого, кому, зневажл. Хто-небудь розумово обмежений, ненормальний. Він і справді трохи якийсь чудний, неначе в його (нього) нема однієї клепки в голові (І. Нечуй-Левицький); — Я ходив скаржитись на Лисицю, а сказали, що в мене нема клепки в голові (З газети); Немає третьої клепки в голові (Укр.. присл..). деся́тої кле́пки не вистача́є. — Як на що інше, так у нього десятої клепки не вистачає, а на це вистачило (О. Гончар).

нема́ (нема́є, не було́, не залиши́лося і т. ін.) (ні (і)) ни́тки сухо́ї (рубця́ сухо́го) на кому. Хто-небудь наскрізь промок. Лихо та й годі нашій Марусі! Нитки сухої на ній нема, а нігде (ніде) обсушитись (Г. Квітка-Основ’яненко); На ньому вже не було сухої нитки,.. ниючі плечі опали, розкисла шапка припала до чола й затуляла очі (А. Хорунжий); Поки Антон переніс через ріку свою дружину, на ній не залишилося й сухого рубця (С. Чорнобривець).

нема́ (нема́є, не було́, не ста́ло і т. ін.) життя́ перев. кому. 1. через кого, від кого. Хто-небудь дуже докучає, завдає великих неприємностей комусь, заважає нормальному плину життя. — Собаки й вівчарі твої, Усі ви — вороги мої, Од вас мені життя немає (Л. Глібов); Він сердито жалівся: і так од голоти життя не стало, а тут ще Гущу пустили (М. Коцюбинський). 2. перев. без кого—чого. Хто-небудь позбавлений душевного спокою; комусь дуже погано. А тепер я ходжу, світом нуджу, нема мені життя без Насті… Як не буду з нею жити, то буду в сирій землі гнити (М. Коцюбинський); — Так-так,— підхопили двораки,— без землі що?.. Без землі життя нема! (Панас Мирний); — Дотягну до осені, а там подамся на шахти або на заводи. Все рівно дома життя не буде (Григір Тютюнник).

нема́ (нема́є, не було́) ра́ди на що і без додатка. Відсутня будь-яка можливість виправити становище. З переляку Вмерла Катерина. А Максим на пожарище, Та на попелище Подивився. Нема ради! Тілько вітер свище. У димарі та в комині. Що на світі діять? (Т. Шевченко); До життя треба ідеалів, інакше чоловік худобіє. На те нема ради (Б. Лепкий).

нема́ (нема́є, не було́) рі́вного кому. Хто-небудь найкращий своїми якостями, властивостями і т. ін. Кожен козак обертався в .. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (З. Тулуб); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найперше — в розумі (З журналу).

не ма́ти Бо́га в душі́ (в се́рці, в животі́). Бути жорстоким, бездушним, несправедливим і т. ін. — Ну, де це так видано, Супруне?.. Хіба ми Бога в душі, а дітей в хаті не маємо? (М. Стельмах); Такі ж, як і він, злодії: .. весь той люд, що не має в душі Бога й не боїться ні тучі, ні грому (В. Винниченко); Тато його (діда) дуже не любив, називав босяком та волоцюгою і, що найстрашніше, казав, що він Бога не має в серці (А. Дімаров); — Бога в животі не мають, серця не мають (пани)! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний). не ма́ти Бо́га й се́рця в животі́. — Та й чув я, що в таборі одчайдушні люципери, не мають Бога й серця в животі (Ю. Яновський).

не ма́ти відбо́ю від кого—чого. Часто, багато разів бути, ставати об’єктом яких-небудь дій, домагань і т. ін. Йон не мав одбою од настирливих людей: вони.. вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (М. Коцюбинський); Не дивно, що Катря не мала одбою од улесливих речей та здивованих очей (Панас Мирний); Від женихів (молоді лаборантки) не мали відбою (З журналу).

не ма́ти гара́зду в голові́. Робити невиправдані вчинки; бути нерозумними, несерйозними. Тому занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму. — Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові (В. Стефаник).

не ма́ти де го́лову (голови́) прихили́ти. Бути самотнім, залишитися без рідних і близьких. Тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаний); Тітка Мотря оповідала, як їй було добре за покійником третім чоловіком і як вона тепер бідує, не маючи де голови прихилити на старості літ… (М. Коцюбинський). не ма́ти куди́ (до ко́го) прихили́тися (го́лову прихили́ти). На старості не мала до кого голову прихилити, куди прихилитися (З газети).

не ма́ти душі́. Бути непорядним, недоброзичливим, жорстоким і т. ін. Гей, а хто в кохання грає, Той приносить людям зло, Той душі, мабуть, не має (С. Воскрекасенко). нічо́го не ма́ти за душе́ю. Байдужий чиновник, холодна й пуста істота, яка нічого не має за душею (О. Полторацький).

не ма́ти життя́. 1. від кого, через кого—що і без додатка. Жити неспокійно, нервувати, зазнаючи великих неприємностей від когось, від чогось не бути спокійний. На Щуку хтось бомагу (бумагу) в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав (Л. Глібов). 2. без кого—чого. Тяжко переживати відсутність кого-, чого-небудь. Не мали вони життя без дітей, без щоденних батьківських клопотів (З газети).

не ма́ти (і) за Бо́же пошиття́ кого, зневажл. Вважати когось ні на що не здатним; зневажати. Його ображає згадка про те, що молодший брат, которого (якого) він не мав і за Боже пошиття, знищив усі його заміри (М. Коцюбинський); Спогорда дивився на оточення, декого не мав і за Боже пошиття, як мовиться (З газети).

не ма́ти (й) копі́йки (гроша́, нічо́го і т. ін.) за душе́ю. Бути бідним, без грошей, без засобів до існування. Ця компанія нагадала ті дні, коли він, не маючи копійки за душею, плавав з Казані до Астрахані на вакації (В. Канівець); Помітивши до себе увагу, старий скупо посміхнувся: — То й гроша не мав за душею, а тепер — двадцятьп’ятьтисячником (двадцятип’ятитисячником) став. Чув про таких? (П. Панч); — Ви знали, що я учитель, а не землевласник чи фабрикант, у мене тільки й всього, що ота нужденна місячна платня та борги, за душею гроша не маю про чорний день (О. Ткачук). не ма́ти гроша́ щерба́того в кише́ні. — Він трошки випив…— догадується з гурту хтось.— За що? Гроша щербатого в кишені не має! (В. Бабляк).

не ма́ти (й (на́віть, жо́дного і т. ін.)) поня́ття (уя́влення) про кого—що і без додатка. Зовсім нічого не знати про кого-, що-небудь. Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота (Леся Українка); Ставало трохи страшно, коли зачинала (Маруся) ближче гадати про втечу. Куди йти, скільки часу,— не мала поняття (Г. Хоткевич); Не мав Бородавка жодного уявлення про тактику і стратегію (З. Тулуб); Багато його товаришів бачили .. тисячі речей, про які Гриша й уявлення не мав (В. Собко); // Не бути обізнаним з чимсь. Навчити хоч би й “Господи помилуй” хлоп’ят, що не мають жодного поняття ні про ноти, ні про гуртовий спів, річ не легка (Леся Українка).

не ма́ти коли́ (й) уго́ру (на не́бо, на сте́лю і т. ін.) гля́нути. Бути дуже зайнятим, заклопотаним. — Я так і казав, що не там нечисту руку шукають,— знову обізвався тато якимось провинним, вибачливим голосом.— Та вони: “Ми не маємо коли й на стелю глянути, зовсім запарилися з тим комплексом, он просимо студентів на поміч” (З газети).

не ма́ти (не зна́ти) просві́тку. 1. перев. за ким—чим. Бути постійно зайнятим чим-, ким-небудь, заклопотаним. Варвара не мала просвітку за дітьми, сім’я зав’язала їй світ (К. Гордієнко); То він — Гнат — нероба, він, що так тяжко працював у своїм житті, що за роботою не знав просвітку! (М. Коцюбинський). 2. Бути позбавленим спокійного життя, душевного спокою; переживати, страждати. Все життя не мали (горяни) просвітку. Думалось: ось-ось стане спокійніше і легше. Та де там (З газети).

не ма́ти (не зна́ти) упи́ну. Бути нестримним у вияві чого-небудь, в якихось діях; не можна зупинити когось, чогось. Розходившися, Олдрідж, як дитина, вже не мав упину (О. Ільченко); Людська радість сильніша за повідь. Вона не знає упину (С. Чорнобривець).

не ма́ти (ні (ані́)) найме́ншого розумі́ння про що. Зовсім не розбиратися в чому-небудь; не бути обізнаним з чимсь; нічого не знати про щось. (Енн:) Ви не маєте найменшого розуміння про хороший тон і ввічливість (В. Собко).

не ма́ти ні кінця́ ні кра́ю (кінця́-кра́ю). Бути довгим, великим, тривалим, безконечним і т. ін. Карнавал не мав ні кінця ні краю. Радість не визнає часу. Вона сміливо і щедро витрачає його, бо знає, що час — найдешевша річ на світі, дається зовсім даром (П. Загребельний); Вузенька стежка, що вела до сусіднього села, пролягала між високим житом, вилася понад обміжками й, здавалося, кінця-краю не мала (Л. Яновська); — Я степовик, і моя стихія — вільний рух по відстані, що не має кінця-краю (Т. Масенко).

не ма́ти нічо́го про́ти кого, чого і без додатка. Бути згодним з ким-, чим-небудь; не заперечувати чогось. Я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити в люди “Серед степів”.. в збірникові (Панас Мирний); — То ви ж не проти? — Зрозумійте, я не маю нічого проти наших суперсучасних рок-груп, чи то пак “гуртів”. Кожному своє (З газети).

не ма́ти (нія́кого) ви́ходу. Бути в дуже скрутному становищі. Не маючи ніякого виходу, жінка звернулась до незнайомих людей із проханням допомогти їй (З журналу).

не ма́ти (нія́кого) ді́ла до кого—чого. Не цікавитися ким-, чим-небудь. Часом батьки не мають ніякого діла до того, чим займаються у вільний час їхні діти (З газети).

не ма́ти (одніє́ї (тре́тьої, дев’я́тої і т. ін.)) кле́пки (в голові́), жарт., зневажл. Бути нерозумним, діяти нерозсудливо, несерйозно і т. ін. Еге! та хоч наш пан сотник, Микита Уласович, і не мав дев’ятої клепки, та ще таки стільки глузду стало, щоб розібрати, що коли, каже, не піп, то й не микайся в ризи (Г. Квітка-Основ’яненко).

не ма́ти (своє́ї) во́лі (си́ли во́лі). Легко піддаватися різним впливам; бути нестійким, нерішучим, безвольним. Отже-таки вкінці послухав (Славко) просьби. Не мав своєї волі. Перед котрим чоловіком почував пошану, то не міг опертись його намові (Л. Мартович). ма́ти вели́ку си́лу ду́ха. (Матушка гуменя:) Треба, кажу, дуже берегтися, велику силу духа мати, щоб від його (лукавого) захиститися (Панас Мирний).

не ма́ти се́рця. 1. Бути жорстоким, непорядним і т. ін. — Серця не мають (пани)! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний). 2. до кого—чого. Не ображатися на когось; бути байдужим до когось, до чогось. Хоч бувало й обзивав мене пан Казимир “дурним бидлом”, а я на нього серця не мав (І. Муратов); Вона (Кобринська), певно, сердиться на мене за те, що я ухилялася від бібліотеки сеї (цієї), але щось я не маю серця до сього видання, і така се вже вузенька річечка, сі жіночі видання (Леся Українка).

не ма́ти собі́ рі́вного (рі́вних, поді́бних), перев. де. Виділятися за якимись показниками; бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх інших. (Гелен:) Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Леся Українка); Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк .. не має собі взагалі ніде рівного. Виходило так, що складається він всуціль з виняткових людей, з добірних героїв-богатирів (О. Гончар); За кількістю видань і тиражами Біблія не має собі рівних у світі (З журналу); А ось щодо верб, що ними уквітчане Бабине, то вони не мають собі подібних ніде в світі (П. Інгульський).

не ма́ти спо́ко́ю від кого—чого і без додатка. Постійно перебувати в стані тривоги, напруження і т. ін.; переживати. Маланка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям, укупі з ним розростались (М. Коцюбинський).

не ма́ти усі́х до́ма, жарт. Нерозумно себе поводити, бути дурнуватим. У однієї жінки був чоловік, та такий собі вахлакуватий та неповороткий, та ще і не мав усіх дома (Україна сміється).

не ма́ти царя́ в голові́, жарт., зневажл. Допускати невиправдані вчинки; діяти нерозумно, несерйозно і т. ін. Царя в голові, як мовиться, не мають, а туди ж, керувати (З газети). не ма́ти Бо́га в животі́, а царя́ в голові́. — Хай тільки (пан) одбере… Я йому такого пущу півня!..— грізно каже Чіпка. Дід аж не стямився.— Що це ти кажеш, сину? Чи ти не маєш Бога в животі, а царя в голові? (Панас Мирний).

не ма́ти ціни́. 1. Бути позбавленим будь-якої вартості, значення і т. ін.; вважатися нічого не вартим. Він (шейх) подумав: “Ся жінка ціни в нашім краю не має, Але безумнії джаври заплатять безумнії гроші” (Леся Українка); Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни: сам його вид, його ліниві рухи та його бурчання роблять йому більше шкоди, бо знеохочують других, заражають їх лінивством, бунтують їх (І. Франко); (Диякон:) З нас кожен певен, що ціни не має в твоїх (єпископа) очах життя наземне, марне, що дух твій поривається на волю в горішні високості (Леся Українка). 2. Бути важливим, дуже цінним, потрібним, значним, дорогим і т. ін. Лікарські сили, зосереджені навколо Свиридова, все нарощувались і нарощувались, немов життя цього веснянкуватого учня ремісничого училища не мало ціни (Ю. Яновський); Дружня допомога у скрутний час не має ціни (З газети).

не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти. Бути дуже бідним, погано одягненим; обноситися. Я не маю хребта чим прикрити (І. Франко); Не мають чим тіло прикрити, шматка хліба не мають — страшно, що й таким є в декого життя (З газети).

не мед. 1. Тяжкий, суворий і т. ін. — Служба в сина не мед. Та й часи пішли не мед (З газети). 2. кому і без додатка. Тяжко, погано і т. ін. комусь. Озлобилась шляхта, бачить, що не мед, офіцеру в п’ятки проситься душа (А. Малишко); Ось і цієї весни. Усім не мед, але ж не всі надголодь (В. Дрозд).

не мину́ти гріха́. Вчинити щось недозволене, що має погані наслідки. Мабуть, якби попалося що хлопцеві під руку, то й гріха не минути, все міг би зробити за таку тяжку образу… (О. Гончар).

не мину́ти ли́ха (біди́). Потрапити в скрутне, безвихідне становище. Не минули тоді лиха птахи, які не встигли відлетіти в теплі краї (З газети); // Загинути. Не минув лиха і Гуска. Підлетіли до нього четверо ляхів і підняли його на списи (О. Довженко); // Зазнати неприємностей. Не минув лиха автор статті (З газети).

не мину́ти рук чиїх, кого. 1. Бути схопленим ким-небудь, не уникнути когось, попастися комусь. Він (Роман) зовсім не сподівався, що Левантина буде така вперта .. Але хай не брикає! Його рук не мине (Б. Грінченко); — Ми вже розшукуємо його ..А коли він штучка, наших рук не мине (М. Стельмах); // Бути побитим кимсь. — Ну, щастя твоє, але ще наших рук не минеш! — посварився (Левко) кулаком на Юрка (М. Стельмах); Хоч так, бабо, сядь, хоч так,.. а моїх, мовляв, рук не минеш… (В. Винниченко). 2. Потрапити до кого-небудь (про предмети). Не минула рук пристава й книжка (М. Стельмах). не мина́ти рук. — Жодна путяща залізяка, що потрапила в село, не минала його рук (М. Стельмах).

не мі́ряно чого. Щось дуже велике, багато чого-небудь. — А ти ж звідки знаєш, що я сірома? А може, в мене лану не міряно, добра не лічено? (С. Васильченко); Там землі не міряно, а людей жменя. А де людей мало, там земля дешевша від грибів (М. Стельмах).

не мі́сце. 1. кому. Хто-небудь не повинен перебувати десь, серед когось. Йому тут не місце (З усн. мови). 2. для чого, чому. Не годиться, не можна (говорити, робити щось, перебувати десь і т. ін.) (Саня:) Гаразд, гаразд, тут не місце для таких розмов… (Леся Українка).

не могти́ відірва́ти оче́й від кого—чого. Пильно, з інтересом дивитися на кого-, що-небудь; милуватися кимсь, чимсь. І доки дівчина розмовляла з Герасимом, Ярема не міг відірвати від неї очей (П. Кочура); Не могла (Варвара) одірвати очей від гамірливої вулиці (В. Кучер).

не могти́ (й) ха́ти перейти́. Бути дуже слабим, хворим, немічним. Годі, я не можу й хати перейти (Олександр Олесь).

не мо́же бу́ти (й) мо́ви про що. Уживається для вираження неможливості здійснити, досягти і т. ін. чогось; не варто говорити і навіть думати про щось. — Про марш до первопрестольної (першопрестольної) поки що не може бути й мови. Ждіть (О. Гончар); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар); Здіймали (комарі) такий дзвін,.. що ні про який сон не могло бути й мови (Ю. Збанацький).

не (мо́жна) перелічи́ти чого. Дуже велика кількість; багато. Привіз Онисько молоду жінку у свій зимовник, тутечки у його (нього) була рублена хата на дві половини, усякої худоби не перелічити і наймитів, і наймичок (О. Стороженко).

не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) (о́ком (брово́ю)), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна.— Бо буде весело,— не моргнувши оком, відповів Володимир (В. Собко); — Брехні повірила! — не моргнувши оком, заперечив, щоправда не дуже упевнено, Грицько (А. Головко). 2. Не бентежачись, не ніяковіючи, не соромлячись; упевнено. — Та мені це все легше було зробити, ніж зайця на ходу підкувати,— не моргнувши оком, продовжував Харитон Макарович (Ю. Мокрієв); А він (Хома Хаєцький), бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку його, знав, з чого почати (О. Гончар); // Без почуття страху; спокійно, рішуче і т. ін. Дай же, Боже, так спокійно І мені в труну зійти… Знавши втіхи, знавши втрати,— Горе й радість заодно,— Не моргнувши споглядати На могильне полотно (П. Грабовський); — Прибити, чи що хочеш? — не рухаючись з місця, не зморгнувши оком, питала вона (Переклад С. Ковганюка та ін.).

не м’я́ти трави́ кому. Уже не довго жити комусь, хтось помирає, скоро помре. Навколо зеленню одягнуті гаї; Виспівують дзвінкі, чудові солов’ї; Мені ж не м’ять трави, не бачить вас, лани. О, як не хочеться так рано до труни! (П. Грабовський).

не на (в) жарт. 1. По-справжньому, цілком серйозно. Командир полку, зустрічаючи Сагайду, не на жарт сварився на нього своїм кулаком (О. Гончар); — Закохався він у мою Анну не в жарт (А. Хорунжий). 2. З великою інтенсивністю; дуже. Надвечір розвітрилося не на жарт (М. Павленко); Не на жарт стривожені обличчя зняли напівсонну грайливість (Б. Олійник); А за вікнами уже не в жарт бешкетує метелиця: безтямно виє, стелить замети, рве ніч (В. Логвиненко).

не на життя́, а на смерть. 1. Не шкодуючи власних сил, не боячись за своє існування. Здавалося, що весь ярмарок, від старого до малого, розділився надвоє — багаті за Грицька Святоху, а бідні з Андрієм Забарою,— і билися не на життя, а на смерть (П. Рєзніков). 2. Непримиренний, жорстокий, нещадний (про боротьбу, битву і т. ін.). Боротьба (з фашизмом) йде не на життя, а на смерть, і чимало вилетить, очевидно, з цього життя недоброго, дурнів і пошляків (О. Довженко); Це була небачена в історії самовіддана боротьба не на життя, а на смерть. Тільки в партизанські загони, що діяли на території Білорусії, вступило понад сорок тисяч мінчан (З журналу). на життя́ і смерть. Вона бачила, що тепер настала рішуча хвиля, що на тій вузькій кам’яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Все (в печі) тріщало, ламалось і бухало полум’ям, немов там на життя й смерть бились розпечені дракони (М. Коцюбинський).

не напасе́шся на кого, розм. Не можна настачити кого-небудь чимсь, задовольнити чиї-небудь потреби в чомусь. — Не знаю, як емаль, а штани ти стерююю На тебе не напасешся! (А. Крижанівський).

не на тако́го (то́го) напа́в (натра́пив, грубо нарва́вся). Хто-небудь не такий наївний, некмітливий, нерозумний і т. ін., як це здається. (Гиря:) Ну, йди, доню, до нього… Та гляди лишень, щоб не обдурив!.. (Лизя:) Пхи! Ще що вигадаєте! Не на таку напав… (М. Куліш); — Сеньйор Помідор кинувся хапати порушника, та не на такого натрапив, щоб дався в руки (О. Гончар); — Мовчить? — усміхнувся Сагайдак.— А ви хочете, щоб він одразу свої карти виклав на столі? Дзуськи! Не на такого нарвалися (В. Кучер).

не на тій козі́ під’їжджа́ти / під’їхати до кого. Не знаходити належного, потрібного підходу до кого-небудь. Хан винувато пошкріб за вухом.— Виховував (водія). А от, виходить, не на тій козі під’їжджав до нього (В. Дарда).

не на́шого пера́ (пі́р’я) птах (пта́шка). Людина іншого кола, іншої суспільної ваги. У дверях будинку показалась господиня. Ще була молода і хороша, тілько (тільки) бліднолика пані. Зараз було видно, що се не нашого пера пташка. Не та в неї хода, .. не та й постать, да й українська одежа якось їй не припадала (П. Куліш); — Забив: як ведмедя жолудь! — засокотів Кудлатий. — Зразу видно: не нашого пір’я птах! (О. Ільченко).

не оббере́шся (не обере́шся, не обібра́тися і т. ін.) ли́ха (біди́, кло́поту і т. ін.) з ким—чим і без додатка. Будеш мати багато турбот, неприємностей через когось, щось. — Ну що його робить? — Сказала Ведмедиха.— Пусти свиню за стіл, Не обберешся лиха (В. Іванович); Знали ж, кого покликати.. Тепер не обберешся лиха з ним (М. Стельмах); Потраплять ці сторінки до рук меткого на слова критика.., тоді не обберешся біди (В. Дрозд); Тільки пальцем торкни, біди не оберешся (Н. Рибак); — І нащо він пустив його в сад?.. Тепер клопоту не оберешся (В. Кучер). не обжене́шся біди́. — Будь обережний, бо не обженешся біди,— пошепки порадила Гафійка (Л. Юхвід).

НЕ ОБКИ́ДАЄШСЯ чого, зі сл. ді́ло, кло́піт і т. ін. Дуже багато. — У мене, може, свого діла не обкидаєшся: щодня за вас, чортів, у волость тягають (Панас Мирний).

(не оди́н (до́брий)) пуд со́лі з’ї́сти з ким. Довго жити з ким-небудь, зазнати чималих випробувань у спільних діях, пізнати, вивчити когось і т. ін. Мораль: раніш, як братися за роман, треба з’їсти з сучасними героями ще не один пуд солі (М. Хвильовий); Йому шкода стало старого узбека, з яким він із’їв уже не один пуд солі (С. Голованівський); Хлопець ходив сам не свій. Цього, може, й не помітив би Багрич, але майор Єфимов спостеріг відразу. Він таки з’їв з цими хлоп’ятами добрий пуд солі (Л. Дмитерко); — Буду наново малювати. А для цього, мабуть, доведеться пожити в селі та з’їсти з людьми пуд солі, та зробити чимало етюдів (І. Цюпа).

не оди́н (і не два (, не два)) кого, чого. Значна кількість кого-, чого-небудь; багато. Старезний самотній прадуб, що шумів віттям не один вік, похилився над Дніпром вже майде без гілля (О. Довженко); Ярослав Галан став героєм нашого народу, а його послідовників нині не один і не два (Ю. Мельничук).

не оста́вити ла́скою кого, перев. чиєю, заст. Виявити піклування про когось, прихильність до когось, підтримку комусь. Випив Кирило Тур горілки й каже: — Уже ж, пане вельмишановний, не остав твоєю ласкою і мого побратима (П. Куліш); Кланяюсь, прошу: — Не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів! (Марко Вовчок).

не оста́ння спи́ця в ко́лесі. Той, хто відіграє певну роль у чомусь, займає певне становище. Став він (Шавкун) не остання спиця в колесі .. Де взялася в людей шана і повага до його (нього)! (Панас Мирний); І Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі (О. Гончар); Товкучка був не останньою спицею в колесі: усі справи йшли через його руки (З журналу).

не па́ра кому. Не підходить, неоднаковий. — Е, добродію мій! — каже, зачервонівшись з сорому, Гвинтовка. Запорожець запорожцеві не пара (П. Куліш); Коло них (Соломії та Уляни) худа і довготелеса Текля Барилова, вимахує руками, щось своє доказує .. Одразу видно, що вона їм не пара (В. Кучер).

не перево́дитися / не перевести́ся. Бути завжди, ніколи не зникати. З того часу, як Єремія осадивсь на життя в Вишневеччині, гості ні на часинку не переводились (О. Стороженко); Ось уже видно журавель над тією криницею, де ніколи не переводилась вода (М. Стельмах); Ще, бачте, в нас інквізитори не перевелись! (Леся Українка).

не перево́дячи / не переві́вши ду́ху (дух, по́диху, по́дих), зі сл. випива́ти. Відразу, за один прийом; залпом. Григорію, що запізнився на гулянку, запропонували склянку горілки. Той, не переводячи духу, випив її до дна (З усн. мови).

не пе́рший день. Давно. Не перший день ми знаємо одне одного по роботі (З усн. мови).

не пе́рший рік. Давно, протягом тривалого часу. (Ткаля:) Не перший рік живе вона (принцеса) між нами (Леся Українка); — Чуєш, Омеляне, не перший рік ми знаємо один одного (М. Стельмах).

не пе́ршої мо́лодості, жарт. Не дуже молодий. Ця Парася Георгіївна — особа не першої молодості, мріє про шлюб, якого досі чомусь так і не звідала.., сидить, як мишка, у тім відгородженім благенькою ширмою закутку, поклацує на рахівниці… (О. Гончар); Вона була вже не першої молодості (З усн. мови).

не пе́ршої сві́жості. 1. Не дуже чистий, трохи заношений (про одяг). На ньому була сорочка не першої свіжості (З усн. мови). 2. Вже відомий, не новий (про новини, вісті і т. ін.). Прийшли Юхим з Мухою. Але нових ніяких не принесли вістей. Ото, що Дудка Панас із Митром виїздили, та й вже… Власне, і це вже не першої свіжості — ранішні вісті (А. Головко).

не по́вно ро́зуму (ума́) у кого. Хто-небудь розумово обмежений, не може правильно мислити, діяти, оцінювати щось. — Хіба ти не помітив по ній, що вона й здавну навіжена була?..— І справді,— вхопився пан за те слово,— не повно в неї ума було! (Марко Вовчок).

не подава́ти (не пока́зувати) / не пода́ти (не показа́ти) ви́гляду (ви́ду). Не виявляти своїх почуттів, думок, ставлення до чогось і т. ін. Вони хотіли б мати отаку проворну невістку .. Знає це й Дмитро, але, звісно, й вигляду не подає (М. Стельмах); — Натерпілася (Вутанька) від багачів. Виду не подавала, а скільки тих сліз потаємці ночами виплакала,— одна лиш подушка знає (О. Гончар); Він був злий і нарочито мовчав. Павло помітив це зразу, як тільки в хату зайшов, але не показував виду (В. Кучер); Виду не подала Тамара, що приємно їй було це почути (А. Хижняк).

не поділи́ли чого. Не дійшли згоди; посварилися. Дві молодички гарненько цокотять, а тут дітвора змагається — чогось не поділили (Марко Вовчок); — Чого ви такий злий на всіх, Мино Омельковичу? — раптом звертається вона (Надька) до нього. — Разом з нашим татом колись по заробітках ходили, а тепер… Ну що ви з ним не поділили? (Марко Вовчок).

не позича́ти чого. Є щось у кого-небудь. — Не в їх тільки робота, і в других є, а мені рук не позичати (Панас Мирний); Нашому народові не позичати талантів (З журналу).

не по зуба́х кому, чиїх. Не під силу кому-небудь; надмірно важкий для когось. — А ти як думав? Кажу, буду слухати, значить буду. — Та вона ж (лекція) для тебе непідходяща, не по твоїх, як то кажуть, зубах,— говорив глузливим тоном парубок (Г. Коцюба); Тільки без дурощів: не хапати здобич, що не по зубах (М. Стельмах). по зуба́х. — Гарний горішок, тільки шкода — не наш,— кивнув Потьомкін на острів...— Думаю, що Антонові Андрійовичу з його козаками цей горішок буде цілком по зубах (С. Добровольський).

не по його́ (її́). Не так, як хто-небудь бажає, хоче, планує і т. ін.; не подобається комусь. — А що, дідусю,— перервав я мовчанку.— .. А чи не траплялося вам, у лісі живучи, зі справжніми злодіями стяватися (стрічатися), з такими, що не пожалує й ножаку в спину встромити, як діло не по його? (Г. Хоткевич); Наталя стиха скаржилася, що їй жити важко у княгині, скучно. Ніяк вона тій княгині не догодить, ніяк не втрапить зробити по її (С. Васильченко). не по йому́. Еней похнюпивсь, дослухався, Сивіла що йому верзла, Стояв, за голову узявся, Не по йому ся річ була (І. Котляревський).

не пока́зувати на світ кого. Ховати кого-, що-небудь від сторонніх. На зиму в степ перевів (Улас Марину), у землянці цілу зиму держав, на світ не показував, поки в неї коси не одросли (Панас Мирний).

не пока́зувати / не показа́ти ноги́. Не приходити, не повертатися кудись, до кого-небудь. Вийшов (Василь) з подвір’я рішучо, з твердим бажанням ніколи сюди не показувати ноги (І. Чендей).

не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. — А Клава Бережкова носа не показувала? — намагаючись надати своєму голосу цілковитої байдужості, запитав Андрій (В. Собко); — Не розумію я тебе, що ти за людина. Рая за тобою сохне, а ти й носа не показуєш (П. Кочура); (Мальванов:) Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга).

не по кише́ні. 1. кому. Дуже дорогий, невідповідний заробіткам, прибуткам. (Реджі:) Ти втрачаєш посаду. Такий секретар тепер мені не по кишені (І. Кочерга); Артилеристам буфет був не по кишені (А. Головко). 2. зі сл. жи́ти, ірон. Невідповідно до своїх можливостей, достатків. Пан Г. дуже багато програє грошей в карти і взагалі живе не по кишені... (М. Кропивницький).

не поклада́ти рук. 1. зі сл. роби́ти, працюва́ти і т. ін. Дуже важко, завзято. Було у неї одно добро, задля котрого вона (Пріська) робила-працювала, рук не покладала (Панас Мирний); // Дуже старанно. Юруш розказував, як то він піклується та па́дкує коло князівського добра, .. рук не покладає (І. Нечуй-Левицький). 2. Працювати, трудитися. Ніхто її не побачить нігде (ніде) і ні з ким, усе за роботою по господарству, цілий день рук не поклада (Г. Квітка-Основ’яненко).

не поклада́ючи рук, зі сл. працюва́ти. Невтомно, з великим ентузіазмом. Робітники, інженери, вчені, академіки, майстри мистецтва і майстри плавок, забоїв, верстатів — всі працюють не покладаючи рук (О. Довженко); Євген Вікторович, не покладаючи рук, працює над великою науковою працею по хірургії (Іван Ле); Не покладаючи рук, трудяться (металурги) над здійсненням своїх планів (З журналу).

не по літа́х, перев. чиїх, кому. Не відповідно до чийогось віку. Олег жив у тривозі, в шуканні, в тяжких, не по літах йому думах (Д. Бедзик). по літа́х. Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота .. по його літах (Панас Мирний); // без додатка. Уживається для підсилення характеристики кого-небудь; надто, дуже. Йому сподобалась дівчина — отака не по літах серйозненька (А. Головко); — Головної проблеми передо мною вже нема. Я її не розв’язав. Не вистачило життя. Я розмахнувся не по літах. Але залишилась мрія… (О. Довженко).

не поме́ншає кого, жарт. Не трапиться нічого поганого з кимсь, не зазнає втрат хтось. Чому його називають Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім’я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише — Мишуня. Гаразд, нехай звуть, як хочуть, його од цього не поменшає (Ю. Яновський).

не помина́ти ли́хом (рідше лихи́м сло́вом) кого і без додатка.Згадуючи когось, не говорити про нього нічого поганого. — Жінко моя кохана! не поминай лихом мене, безщасного (Марко Вовчок); — Матір побачиш — кланяйся. Хай не поминає лихом дочку свою непутящу (О. Гончар).

не попуска́ти / не попусти́ти свого́. Домагатися здійснення якогось задуму, рішення і т. ін.; не поступатися. Марко хоче грати молодого й Терешко хоче, той свого не попускає, і другий не попускає… (С. Васильченко); — А ви, пане, вважайте, аби-сте голос (при голосуванні) не вкрали, бо як кара, то кара, як кримінал, то кримінал, а я свого не попущу! (Л. Мартович).

не поскупи́тися / не скупи́тися на фа́рби, книжн. Висвітлювати, зображувати кого-, що-небудь дуже виразно (перев. з перебільшенням). Ще тільки вчора Роман читав у газеті про нього захоплюючий нарис. Автор нарису не поскупився на фарби, використав усю свою палітру (В. Минко).

не по собі́ кому і без додатка. 1. Хто-небудь погано себе почуває; нездужається, нездоровиться комусь. Була темна осіння ніч .. Під таку годину завжди важко дишеться, .. кожному чогось не по собі (Панас Мирний); Як стало тепер холодніше, то щось мені від часу до часу робиться не по собі (Леся Українка). 2. Кому-небудь незручно, ніяково або неприємно. Давидові одразу, від самої інтонації його голосу, стало якось не по собі (А. Головко); Був мир. Був перший день, коли Ми відомстить за друга не могли. І через те не по собі було (О. Підсуха).

не потика́ти но́са, перев. куди, жарт. Не з’являтися, не бувати де-небудь; не заходити кудись. — А там ще зима: сніг, морози. І знову сиди в хаті, не потикай носа (Панас Мирний); — Хіба я влада? Так, заложник якийсь. Іще за дня сяк-так. А вночі й носа не потикай. От і доводиться хитрувати (П. Колесник). поткну́ти но́са. — Полізли, жевжики, у таку страшну печеру, що я, старий, побоявся б у неї носа поткнути,— пояснив учительці Харитон Макарович (Ю. Мокрієв).

не потика́тися на о́чі кому. Уникати зустрічі, не зустрічатися з кимсь, не з’являтися до когось, де-небудь. Я цілісінький день не їла і нікому на очі не потикалась (Ганна Барвінок); Може, вона ще стільки ж не потикалася їй на очі, коли б не трапилась щаслива нагода (Л. Юхвід); поткну́тися на о́чі. Поткнешся панові на очі: — Хто сіноків ізгарцював? (І. Манжура).

не потягну́ти ніг, перев. звідки. Не зрушити з місця; не вийти. — А бий тебе лиха година,— думаю,— зараз я покажу тобі дорогу, що й ніг не потягнеш з мого двору (Д. Ткач).

не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́ і т. ін.) щодо чого. Не знайти якогось певного рішення; не збагнути чогось. — Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан (І. Котляревський); (Дзюба:) Коли б ти знала, Лесечко, яке мене лихо спіткало. Розуму не приберу, що й робити (І. Кочерга); (Кіндрат Антонович:) Я вже й ума не приберу, як на це діло дивитись (М. Кропивницький).

не при па́м’яті (па́м’ятку), зі сл. бу́ти, перебува́ти і под. Непритомний. — Киньте його, одійдіть усі геть, бо він не при собі, він не при пам’ятку (Панас Мирний).

не при своє́му (при свої́м) ро́зумі (умі́). Розумово обмежений, не здатний правильно мислити, діяти, оцінювати щось. — А що поробляєш, чоловіче? — повторив. І знову мовчання. “А, та це дурний Тодосик,— догадався дід.— Від народження не при своєму розумі. Ох горе”! (О. Донченко); (Одарка:) Та що це ти плещеш таке? Мов не при своїм умі (Панас Мирний). не при умі́. Така вона (Горпина) стала якась не при умі (Марко Вовчок).

не при свої́х. Божевільний. Він був не при своїх. Всі його жаліли (З усн. мови). при свої́х. Катерина вже напустилась на Василя: — Чи ти, бува, не здурів зовсім, чи на тебе лиш памороки найшли? І чи ти при своїх? От мені втяв штуку! Соромся! Йди додому! (У. Самчук).

не продихну́ти, перев. зі сл. робо́та. Дуже багато. Степці тепер роботи було — не продихнеш. Прала бинти, чергувала ночами (Ю. Бедзик).

не про́мах. Кмітливий, спритний. (Виборний:) Наталка не промах!.. О, розумна і догадлива дівка! (І. Котляревський); Сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив (О. Ковінька); — А ти, видно, хлопче,— не промах. Це як коли,— відповів я так, як воно в мене виходило, а піп посміхнувся (М. Стельмах).

не пропуска́ти / не пропусти́ти свого́. Уміти скористатися з чого-небудь у власних інтересах. Павло з Катрею запросили Барила й Домну на весілля, посадовили на воза до музики. — От клятий Бариляка! І тут свого не пропустить. Таки напросився (В. Кучер).

не проспа́ти грушки́ (гру́шки) в по́пелі. Не пропустити чого-небудь, використати для себе все, що тільки можна. — Я .. не дуже приязно поглядаю на хитреньку й задерикувату тіточку, яка ніколи не проспить ні чужої, ні своєї грушки в попелі (М. Стельмах).

не раз (і не два). Часто, багатократно, протягом тривалого часу. Не раз і не два марила Хима над цією думкою та звикла до неї (М. Коцюбинський); — Пам’ятаєш, я не раз казав тобі перед війною про свою жадобу до життя? (О. Довженко); — Оповідаючи подумки не раз і не два цю химерну казочку малому Хомкові Хомовичу, я не втримувався від реготу, який гойдав моїм тілом, мов бадилиною, — на вулиці гойдав, на фермі (Є. Гуцало). не раз, не два. — Я в пекло стежку протоптала, Я там не раз, не два бувала (І. Котляревський).

не рік, не два. Тривалий відрізок часу, довго. Ми дивимось на стан речей сумніше і думаєм, що нам ще не рік, не два їсти біду, поки здобудемо яку-небудь, куди не ідеальну політичну волю (Леся Українка).

не ро́дить у черепку́ в кого, зневажл.Хто-небудь розумово відсталий, ненормальний. І в них (у дорослих) теж чогось вискакували клепки,.. не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мізків росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною (М. Стельмах).

не розгина́ти спи́ни, перев. зі сл. працюва́ти, роби́ти і т. ін. Дуже важко, багато, без перепочинку працювати. Від ночі до ночі чарував (Данило) на господарстві багача. Спини не розгинав (Казки Буковини..); — Може, погуляєш з Ганнусею? Бо вона цілий день примочки всілякі мені робила, то й натомилася.. Спини не розгинала (З газети); Приведено її малою до дядька Максима та дядини Софії і з того часу працює вона, не спочиваючи, не розгинаючи спини (Л. Яновська); Завжди було важко дивитися (Тарасові), як від зорі до зорі, не розгинаючи спини, працюють люди на ланах (О. Іваненко). не розгина́ючись. Сама (жінка) працювала не розгинаючись і других підганяла, щоб ґав не ловили, не байдикували (В. Кучер).

не розжене́шся перев. на чому. Неможливо що-небудь зробити, вдіяти за наявних обставин, умов. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (І. Цюпа).

не розмина́тися / не розмину́тися з ча́ркою, жарт. Зловживати спиртними напоями; випивати, пиячити. І справді, поки був (Микола) у селі, то не пив. А як бував у місті, то там не розминався з чаркою, та про те ніхто не знав — ні Параска, ні батько її (Б. Грінченко).

не розмину́тися з гріхо́м. Допуститися помилок, непорядних вчинків і т. ін. Ніякий чоловік з гріхом не розминеться,— І в селах так, і в городах (Л. Глібов).

не розмину́тися з ло́жкою, жарт. Прийняти запрошення до частування, погодитися щось з’їсти. (Василина:) Годуйся ж, чим Бог дав! (Яким:) Та вже з ложкою не розминуся, бо таки виголодався (Б. Грінченко).

не сві́тить кому. У кого-небудь немає надії, підстав сподіватися, розраховувати на що-небудь. — Після того, що ти наробив у коморі, тобі не світить у начальство вилізти (В. Кучер); Зневажливо осміхнувся (Іванчик) до мене, ніби сказав: “Бідолашний! І чого ти до неї пнешся? Адже тобі тут не світить!” (Я. Баш).

не своє́ю сме́ртю, зі сл. помира́ти, ги́нути і т. ін. Передчасно (від підступних дій, у бою, від нещасного випадку). Нікому не хочеться помирати не своєю смертю (З газети).

не свої́м (нелю́дським, несамови́тим і т. ін.) го́лосом, зі сл. крича́ти, вереща́ти і под. Дуже голосно, надривно. — О жах! — Раптом скрикнув не своїм голосом письменник.— Що я написав? Та це ж найсправжнісінька халтура (М. Хвильовий); Хлопець знітився, загорлав не своїм голосом (О. Довженко); Нелюдським голосом закричала жінка, заломивши руки, кинулась уперед (М. Стельмах).

не склепля́ти / не склепи́ти оче́й (о́чі). Не спати, не могти заснути. Дрімала лише куховарка, а Докія й очей не склепляла (В. Кучер); Розтривожений, він до самого ранку не склепив очей (П. Панч); Знає напевне він, що до самого ранку не склепить очі в тривозі (А. Головко).

не смі́ти (не могти́) диви́тися в о́чі кому. Відчувати перед кимсь велику гризоту, сором за яку-небудь провину. Перед панами мала (Зоня) упокорений вид, а тітці своїй не сміла в очі дивитись (Леся Українка); Його (Дороша) охопило почуття палючого сорому, і він довго не міг дивитися в очі людям (Григорій Тютюнник).

не спо́вна́ ро́зуму. Дурний. — Кому вони (військові заняття) потрібні? — скипів полковник, ще думаючи, що новоприбулий або насміхається над ними, або не сповна розуму (М. Стельмах).

не спуска́ти з ду́мки кого, що. Весь час думати, не забувати про кого-, що-небудь. Співаючи тих пісень, вони не спускали з думки тих молодих студентів, котрі так довго бігали слідком за ними (І. Нечуй-Левицький).

не спуска́ти / не спусти́ти о́ка (оче́й) з кого—чого. 1. Постійно пильно дивитися на кого-, що-небудь. Маруся їхала конем. Була змучена і фізично, і морально. Опришок не спускав з неї ока (Г. Хоткевич). 2. Милуватися ким-, чим-небудь, задивлятися на когось. За що вони (люди) тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? (Т. Шевченко); Маковей, сам того не помічаючи, весь час не спускав очей з Ясногорської (О. Гончар). оче́й не спусти́ти. Очей з неї (Галі) не спустить (офіцер), і що розказував Олексієві, забуде, замовчить; а коли Олексій що розказує, то він і не чує нічого (Г. Квітка-Основ’яненко). 3. Постійно наглядати, стежити, спостерігати за ким-, чим-небудь. Боячись, як би під впливом лихих чуток і розмов покоївка чогось не накоїла, Уляна Григорівна наказала Христині не спускати ока з Наталки (С. Добровольский); Я ступаю крок убік, але не спускаю ока з мого переслідувача: він такий самий крок — до останнього вагона (Р. Іваничук); — Бачу, не спускає з тебе очей,— вела своє мати,— за кожним ступнем стежить. Мабуть, цариця наказала так робити, ніби не радник, а, прости Боже, зрадник,.. недобра то людина, чує моє сердце (М. Лазорський); — З кузні треба не спускати очей, щоб наші плуги не останніми плентались у зведеннях (М. Стельмах). не спуска́ти з оче́й кого, рідше що. Немає Мотрі спокою й у церкві: і там її не спускають з очей (Панас Мирний); — Додому втрапиш відтіль, Олексієчку? — зітхнула мати.— Втраплю, мамо.— Чому не втрапити, втрапить,— прогув, як джміль, присадкуватий орач у доброму кожусі ..— Треба брати все по сонцю, а вночі не спускати з очей Чумацького Воза, тільки забирати все ліворуч (М. Лазорський). 4. Приділяти постійну увагу чому-небудь. Знаменно, що на всіх етапах свого творчого розвитку Рильський не спускав з ока питань краси і з неабиякою мужністю захищав свої погляди (С. Крижанівський).

не схили́ти / не схиля́ти голови́ (чола́, ши́ї і т. ін.) перед ким-, чим-небудь, рідко кому, чому. Не здатися, не підкоритися. Міста і села всієї України не схилили голови перед загарбниками. Партизани і підпільники вступають у жорстоку боротьбу з ворогом (Д. Бедзик); Вони не схилять перед катом чол, продажних шкур немає в їхнім стані (В. Сосюра); Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам, З рідними будемо жити людьми, З другом і братом! (М. Рильський).

не схиля́ти / не схили́ти пра́пора (збро́ї). Не здаватися, не капітулювати. Хоробрий зброї не схиля, Вперед іде на битв дороги (П. Усенко).

не схо́дити з-пе́ред оче́й кому і без додатка. Постійно з’являтися в чиїйсь уяві, поставати в пам’яті. — Думаю, а вона мені, оця Ольга, з-перед очей не сходить (Ганна Барвінок); Не сходили з-перед очей (Данила) картини знущання зі старого гуцула, з його жінки (В. Гжицький).

не схо́дити з ума́ кому і без додатка. Постійно уявлятися, поставати в думках, пам’яті, свідомості. — Мені він усе з ума не сходить, все перед очима,— хороший та красний, як сонце, любий, як щастя,— усміхається… (Панас Мирний).

не схо́дити з уст чиїх, кого і без додатка. Бути популярним, постійно згадуватися, обговорюватися і т. ін. Ім’я Кропивницького не сходило з уст навіть тих, хто ніколи не поважав театру (Збірник про М. Кропивницького); Будапешт! Це слово тепер не сходило з уст (О. Гончар).

не схо́дити / не зійти́ зі сце́ни. 1. Продовжувати виставлятися в театрі. П’єси (Г. Ф. Квітки-Основ’яненка) не сходять зі сцени театрів і в наші дні (З журналу). не полиша́ти сце́ни. Не полишають сцени українських театрів гостросюжетні п’єси М. Кропивницького (З газети). 2. Продовжувати діяльність в якій-небудь царині, сфері. не полиши́ти сце́ни. Я зобов’язаний .. пояснити її (руїни) корені, аби грядущі (ті, що будуть жити в майбутньому) хоча б не повторили моїх помилок. Щоб уже сьогодні знали, хто є хто, себто діючих осіб і виконавців, оскільки вони ще не полишили сцени (Б. Олійник); // Зберігати своє значення. Відігравши свою антропогенну роль, колективність не сходить зі сцени (З журналу).

не схо́дитися хара́ктерами. Не підходити один одному, не бути схожим в чому-небудь, не мати, не виявляти однакових поглядів на щось. Відчуження… Багато причин викликають його. Буває, не сходяться характерами, виявляються різні точки зору на подружнє життя (З газети).

не так (не тим ду́хом) ди́хати. Дивно, не так, як звичайно, поводитися. — Я давно помічаю, що він (фельдфебель) не так дише. Мені давно доводили, що він хвалився: коли б знайти яку заможну міщанку — оженився б (Панас Мирний).

не твій (не його́, не ваш і т. ін.) кло́піт. Не стосується кого-небудь, не повинно турбувати когось. — Бачу я, що кортить вам їх (сорочки) пропити, дурні все (завжди) нещасні.. — Це вже не твій клопіт (З. Тулуб).

не твого́ (мого́, його́ і т. ін.) ро́зуму (ума́, но́са) ді́ло. Хто-небудь не повинен втручатися; кого-небудь не стосується щось. Коли дівчина зрозуміла, що то з торгу продають її молодість, ускочила в хату з плачем.— Тату .. Нікуди я не піду від вас…— А це не твого розуму діло! (М. Стельмах); — Послано тебе орати, так ори.— Ти розумний вказувати, а попробуй сам. Норми такі попридумували, що доки віл виконає, сам ляже в борозну.— Не твого розуму діло (Григорій Тютюнник); — Доки вже вони (багатії) будуть і драти? — Не нашого то ума діло .. Сказано — дай, то й віддай (Панас Мирний); (Семен:) Ти даремно ображаєш Оксану. (Андрій:) Не твого носа це діло (З. Мороз); // Хто-небудь не розуміє, не здатний розібратися в чомусь. — Ет, одчепись! Не твого розуму діло. Неблагочестиво для мене голитись та чепуритись,— одказував Соломії Роман (І. Нечуй-Левицький).

не того́ ті́ста книш. Не такий, як хтось, не схожий на інших. Знав я і таких, що в живії очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув, вражий син! Та Свирид Костомаха не того тіста книш (Марко Вовчок).

не то ж бо й що. Уживається для підтвердження чиєї-небудь думки, висловленої раніше. — Та, мабуть…— починає вагатися Христя,— це, мабуть, правда. Там таки (у брата) нам важко буде веселитися .. (Мар’яна:) Не то ж бо й що.— То можна до Килини. Вона ж так кликала (І. Вирган).

не то що. Уживається для підсилення важливості якого-небудь повідомлення, підкреслення високої якості чогось і т. ін. Там така добра земля, що дитину посади, то виросла б, не то що (Укр.. присл..); — Не в жмурки граємося, а голову колгоспу обираємо, а не то що (Ю. Збанацький).

не туди́. 1. Не звертати уваги на що-небудь; забувати про щось. (Химка:) Що ж се я? Забалакалася з вами, та й не туди, що самовар зовсім погас (Панас Мирний); — Батеньку! — аж руками сплеснув Чистогоров.— А я й не туди, хто це з тобою.— І вся його увага одразу ж перейшла на Надію (Я. Баш). 2. зі сл. ду́мати, говори́ти і под. Не те, що слід. — Не гармоніст — шахтар мені, шахтар потрібен з тебе.— Я думав…— Думав не туди (П. Дорошко).

не уба́виться кого. Хто-небудь нічого не втратить; з ким-небудь нічого не станеться. В клубі хай співає… Від того її (Катрі) не убавиться, а на людях прославиться (В. Кучер).

не уда́рити лице́м (обли́ччям) у грязь (у боло́то) перед ким і без додатка. Показати себе в чому-небудь з кращого боку; не осоромитися. Чумак ловко сів у сідло. (“Хоч тут не вдарив лицем у грязь!” — майнула думка) (А. Головко); Природний артист, дотепний співрозмовник, до того ще й бандурист і непоганий співак, він мобілізував усі свої мистецькі здібності, щоб не вдарити обличчям у грязь перед високими панами (С. Добровольський); (Тиберій:) Давайте ж не вдарим лицем в болото і заспіваємо яку-небудь кантату (М. Кропивницький).

не ука́з для кого, кому. Хто-, що-небудь не користується авторитетом, не має впливу на когось. — Слова твої для твого .. народу не указ (І. Франко); Хлопцеві б промовчати, а він відгризнувся: — Ви мені не указ (О. Гончар); // Хто-небудь може діяти так, як хоче, не зважаючи ні на кого і ні на що. Сама собі господиня! що схотіла, те й зробила — ..ніхто мені не указ (Ганна Барвінок).

не ці́пом маха́ти. Треба вміти, непросто (робити, виконувати щось). — Ото, яка наука страшна, то не ціпом махати (В. Стефаник); — Іване, а ти мастак брехати? — несподівано запитав я Кульбабенка.— Умію,— збентежився він, а потім, подумавши, що це треба в розвідницьких справах, веселіше відповів: — Брехати — не ціпом махати (М. Стельмах).

не чу́ти (не відчува́ти) землі́ (під собо́ю (під нога́ми)). 1. Бути у надзвичайно піднесеному стані. Ходить мій братик на танець, ходжу і я, та гуляємо, як ті соколи межи соколами, землі під собою не чуємо (Ю. Федькович); — Як він живе з Соломією? — Душа в душу. Соломія тепер землі не чує під собою (М. Стельмах); Михасеву статтю прочитав редактор і сказав — молодець! Від похвали він не чув під ногами землі! (С. Чорнобривець). 2. з дієсл. руху.Уживається для підкреслення швидкого, енергійного бігу або ходи; дуже, надзвичайно швидко. Вона біжить, не чуючи під ногами землі (В. Речмедін); Ілько ступав за батьком, не відчуваючи під собою землі (П. Панч); Не чуючи під собою землі,.. хутко-хутко пішла, потім побігла на сільський майдан (О. Довженко); Він (Архип) біг день, біг ніч, не чуючи землі під ногами! Аж поки сили не вичерпались. А потім впав ниць на плаю... (Легенди..). 3. Переживати сильний страх. А годі .. начальник розпорядився кинути мене в погріб, щоб розстріляти вночі. А під тим домом був погріб. Він і тепер є. Буває, інший раз як проходжу повз нього та як згадаю, то й землі під собою не чую (Нар. опов.).

не чу́ти (не відчува́ти) ніг (під собо́ю). 1. з дієсл. руху. Уживається для підкреслення швидкого, енергійного бігу або ходи; дуже, надзвичайно швидко. Назад вертались неохочі, всі бігли, аж не чули ніг (І. Котляревський); Данило пішов не чуючи ніг, в очах зосталася довга біла Шведова шабля і двір, повний квітів (Ю. Яновський); Відпустив Степку. Побігла не чуючи під собою ніг (Ю. Бедзик). 2. Відчувати сильну втому від надмірного, швидкого бігання, ходіння і т. ін. Так намориться Терень, що не чує під собою ніг (А. Шиян); — Вже ось ніг не чую, так бігав по всіх артілях і майстернях (В. Кучер); Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (С. Голованівський). аж не чу́ти підошо́в. Швиденько поспішала (Сивилла), Еней не чув аж підошов, Хватаючися за ягою (І. Котляревський). 3. Бути надзвичайно енергійним, піднесеним. А Палажка, там хвастуха така, не чує вже ніг під собою (А. Тесленко); Миня теж носив книги, не чуючи під собою ніг від гордості (В. Канівець).

не чу́ти себе́. 1. Бути у надзвичайно піднесеному стані. — Так, Галочко, так,— сказав Семен Іванович, не чуючи себе з радості (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. Бути схвильованим, стурбованим. Ілонка стояла, не чуючи себе, приголомшена незвичайним виглядом сержанта (О. Гончар).

не ши́ти не поро́ти. Не мати життєвого досвіду. — Так слухай, небого, ви ще молоді та дурні, вам у голові ще треньки-бреньки. Бо ви ще не шили не пороли .. А я вже з усякої печі хліба пробував!.. (І. Чендей).

не шко́дить, з дієсл. Варто, слід би. А ви записуйте, не шкодить Такую річ і записать. Бо се не казка, а билиця. Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко).

не шту́ка. Не вимагає великих зусиль, великої праці; не важко. — То не штука,— каже той,— Шити ми зуміємо (В. Самійленко); Не штука книжку видати ..— треба видати так, щоб книжка приносила дійсну користь нашій літературі (І. Огієнко); Кинути роботу — не штука. Та цього тільки й чекають підприємці,— до їх послуг скільки хочеш дешевих рук (П. Колесник). невели́ка шту́ка. Я вже наломився до їх бесіди. Невелика це штука, отже, привикнути треба (Л. Мартович). хіба́ шту́ка. Ну, та ми спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Г. Хоткевич).

не я бу́ду. Уживається для вираження рішучого наміру та запевнення зробити що-небудь. Борошенця, не я буду, Як у тиждень не добуду (І. Манжура); — Кляті кури не несуться. Гніздо порожнє й порожнє. Чи, мо’ (може), тхір який унадився? — Ну нічого,— заспокоїв її дідусь,— не я буду, а вистежу того тхора (З газети).

ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ((не) списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. — Там є така чудесна дитяча кімната, що ні в казці розказати, ні пером описати (Ф. Бурлака). (і) не (ні) сказа́ти (розказа́ти), (і) не (ні) списа́ти (ні написа́ти). Козак Чайченко, та такий вже хороший, та такий вже гарний — і не сказати, і не списати (Марко Вовчок). 2. Уживається для підкреслення високого ступеня вияву чого-небудь (перев. незвичайного). Що вже Ганна Антонівна мороки з ним (учнем) колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Ю. Яновський); Ані в казці сказати, ні пером не списати, .. яка там знялась буча, на тій раді (О. Ільченко).

ні в я́кі воро́та (две́рі) не лі́зе. Зовсім безглузде, нелогічне, непристойне і т. ін. що-небудь. Розмова дістала інший напрямок .. Курат почав патякати таке, що аж ні в які ворота не лізло (Переклад С. Масляка); // Не годиться; негарно, неприємно, непристойно і т. ін. Ти ще й смієшся?.. Ні, ти жартуєш! Це ні в які двері не лізе (М. Стельмах).

ні з чим не розмине́ться. Вчасно скористається будь-якою слушною нагодою, нічого не упустить. У Нечипора була уся батькова натура. Злодіяка такий, що ні з чим не розминеться: і цигана обдурить, і старця обікраде (І. Квітка-Основ’яненко).

(ні (і)) му́шка (рідше му́ха) не забрини́ть де. 1. Нема ніяких звуків, дуже тихо; тиша. В хаті ні мушка не забринить (О. Кобилянська); Тихо-тихо. Ніде й мушка не забринить (З газети). 2. зі сл. ти́ша, тишина́ і под. Уживається для підсилення зазначеного слова; абсолютна, повна тиша. В хаті тишина, мушка не забринить (О. Кобилянська).

(ні (і)) рук (ні (і)) ніг не чу́ти (не відчува́ти). Бути надзвичайно втомленим. Петрусь співав їй, розповідав цікаві казки, підманював, що ліс близько, а сам теж не чув ні рук ні ніг (Ю. Яновський); — Жінки старалися. Працювали на совість. Хоча під кінець зміни не чули ні рук ні ніг (В. Вільний); Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо… Куди ж там: такий шмат утяли! (І. Муратов); // Уживається для підкреслення сильної втоми; дуже, надзвичайно. З шляху ми повернули надвечір, чомусь значно раніш, ніж завжди. Були такі стомлені, що вже не відчували ні рук, ні ніг (В. Козаченко). ні ру́чок, ні пу́чок не чу́ти. Бувало, так за день навихається біля великої роботи, що ні ручок, ні пучок не чує (М. Стельмах).

ні (не) кува́ти, ні (не) моло́ти. Нічого не робити, не вживати ніяких заходів. — А ти знаєш, що твій чоловік і досі не додав мені за вінчання три рублі .. А ось восьме літо йде, а він ні кує, ні меле (Панас Мирний); — Звечора домовилися: удосвіта за карасями. На світ благословилося, давай я свою рибалку будити. Еге, куди там! Не кує, не меле. Муркоче собі щось під ніс, а вставати й не думає (В. Москалець).

(ні) перо́м не списа́ти (описа́ти) (ні сло́вом не сказа́ти) чого, фольк. 1. Хтось не може визначити, висловити надзвичайної вроди, краси кого-, чого-небудь. А що ті зачіси на голові, то й не списати пером які (Марко Вовчок); Ні пером не списати, ні словом не сказати тії несподіваної краси, якою до вас усміхнулася долина! (Панас Мирний). 2. який. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий. Дочка у неї була дуже вродлива — ні пером не списати, ні словом не сказати (З усн. мови). ні перо́м списа́ть, ні змалюва́ть. Ти в порі розквітлій, як картина, Ні пером списать, ні змалювать (М. Шеремет). не мо́жна сло́вом розказа́ти, а́ні перо́м описа́ти. Така була краса його (отамана) невиписанна.., що не можна словом розказати, ані пером описати (Марко Вовчок).

нічо́го (бі́льше) не лиша́ється (не залиша́ється, рідше не остає́ться і т. ін.) / не лиши́лося (не залиши́лося, рідше не оста́лося і т. ін.) (, як) кому, перев. з інфін. Немає іншого виходу; треба, слід. Павлові нічого більше не лишалось, як потиснути руку дівчині, вклонитись господині й піти (А. Головко); Їм нічого не лишалося, як тільки погодитися (І. Головченко і О. Мусієнко); І нічого тобі не лишається, як іти отак одиноко вулицею (О. Гончар); Таки він піде. Нічого більше не лишається (З газети); Наполеон розумів, що.. Барклаєві нічого не залишиться, як одмовитись від подальшої боротьби (П. Кочура).

нічо́го і в ду́мці не ма́ти до кого і без додатка. Добре, нормально ставитися до кого-небудь, не висувати ніяких претензій. Ні до кого нічого і в думці не мати (З газети); // Не виявляти серйозних намирів щодо когось, не збиратися одружуватися з ким-небудь. Ще в Криничках вони якось тяглися одне до одного, хоч нічого, крім жартів, і в думці до неї не мав Данько (О. Гончар).

нічо́го не ска́жеш. Уживається для підтвердження правдивості, правильності чогось, згоди; безперечно, справді. — А з Данила парубок був хоч куди! Високий, ставний, тонкий в талії та широкий в плечах; ніс мав крутий, а погляд — нічого не скажеш — орлиний! (Ю. Смолич); Таки славну дівчину викохала Гордієнчиха, нічого не скажеш (М. Стельмах); Вдома .. після відставки сидіти (Курінний) не захотів, .. сам попросився в майстерню: я, каже, люблю токарювати… І таки любить, нічого не скажеш (О. Гончар).

нія́кий грець не бере́ / не ві́зьме кого, що, жарт. Нічого не трапляється з ким-, чим-небудь. Такі вже ми, видно, .. що нас ніякий грець не бере — ні радіонукліди, ні нітрати (З журналу). грець ві́зьме. …І в пані Роксолани серце тьохнуло, бо їй здалося, буцім чоловіка грець візьме… (О. Ільченко).

нога́ людська́ не ступа́ла перев. де. Ніхто ніколи не ходив, не бував, не жив і т. ін. десь, нікого не було де-небудь. — Смішно говорити — це біла пляма! — Еге ж, нога людська не ступала,— загув громоподібним басом високий геолог (О. Донченко); Здається, що від того часу, коли весною на косогорах і видолинках відгуркотіли трактори й сівалки, тут більше й нога людська не ступала (Ю. Збанацький).

нога́ (ніко́ли (бі́льше)) не сту́пить (не бу́де) чия. Хто-небудь більше не прийде до когось або кудись (уживається перев. при погрозі). — Весною житиму без вікон і дверей, а до того шкуродера нога моя не ступить (М. Стельмах); Віддавши ті гроші, що старий зоставив Йосипові, заклявся (Яків), що його нога ніколи не буде у невістчиному дворі! (Панас Мирний); Він того (насмішок) не дозволить, він зараз же забере своє манаття, і нога його більше не буде між отих насмішкуватих людей (Ю. Збанацький).

ноги́ не бу́де чиєї, де. Уживається для вираження погрозливого запевнення у тому, що хто-небудь ніколи не прийде до когось або кудись. — Ось заява .. Ноги моєї більше у вашому цеху не буде (В. Собко); Максим із жалем одірвав погляд від обрію, глянув на хату: — А чим вона тобі погана? Побілимо, приберем — буде не гірша, ніж у людей. Зате оно криниця внизу! Вода як мед. — Пий її сам, оту воду! Ноги моєї у дворі цьому не буде (А. Дімаров).

но́ги не слу́хають (не слу́хаються) кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально рухатися або стояти через утому, виснаження, старість, переживання і т. ін. За столом тупо пропиває свою данину з куркулів Кузьма Василенко. Він теж дивується, побачивши Супруна, хоче підвестися, щось розумне сказати, але вже ні язик, ні ноги не слухають його (М. Стельмах); Йшли під дощем, по роз’їждженій, грузькій дорозі, а все ж було краще, ніж у тих клятих вагонах. Хоч і не слухалися ноги, але вільно можна дихати (А. Хижняк).

носи́ти на рука́х кого. Дуже добре ставитися, виявляти велику прихильність, увагу до кого-небудь; потурати комусь у його бажаннях і примхах. Коли б тебе, Полінашко, Як я, знали люди, коли б знали хист і сили Розуму й серденька, На руках тебе б носили (П. Гулак-Артемовський); — Може, краще майнути до Надійки, яку на руках носить чоловік? (М. Стельмах). тро́хи (ма́ло) на рука́х не носи́ти. Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять (Панас Мирний); — Коли б воно так було, як тоді до весілля, коли Княжевичі мало на руках її не носили (В. Кучер).

обіру́ч не піднести́. Дуже багато, велика кількість чогось. Вони хитрі жінки, і мати, і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести (Марко Вовчок). й не піднесе́ш. — Дурний би я був виступати .. Відразу пришиють тобі стільки гріхів, що й не піднесеш!.. (О. Копиленко).

облива́ти (рідше обмива́ти) / обли́ти (рідше обми́ти) (гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми і т. ін.)) слі́зьми́ (сльоза́ми) що, рідше кого. Плакати над ким-, чим-небудь; через щось. — Припала я до ніг того пана, цілую їх та обливаю слізьми.— Годі,— каже він,— годі! (Панас Мирний); “Буду в руки златоглави, Китайки хапати, І знаки твої криваві Слізьми обливати...” (П. Куліш); Татко ручку доні цілував і гіркими сльозами обливав (Леся Українка); Раптом убіг до кімнати Поет Тарас Григорович Шевченко, Стискає Олдріджа в міцних обіймах, Гарячими сльозами обливає (М. Рильський). облива́ти рясни́ми слізьми́ (не ті́льки) лице́. Живий жаль брав дівчину за серце, рясними слізьми обливала вона не тільки лице (М. Коцюбинський). обли́ти свою́ ду́шу слі́зьми́. — Я ж облила свою душу слізьми.., тебе шукаючи! Я ж виплакала очі, тебе виглядаючи! (І. Нечуй-Левицький). обми́ти слі́зоньками. Хотіла — не хотіла Мелася, а відпустила братика, обмивши слізоньками (Г. Квітка-Основ’яненко). обли́тий гаря́чими слі́зьми́. То лист від милої, облитий Колись гарячими слізьми (Я. Щоголів).

оди́н без о́дного дихну́ти не мо́жуть (не мо́же), жарт. Багато часу проводять разом; дружать, нерозлучні. А вже школа, навчання так зблизили хлопців, що стали вони, як то кажуть, нерозлийводою, дихнути один без одного не могли (І. Власенко).

о́ко не дріма́є (не спить і т. ін.) чиє, у кого і без додатка. Хтось уважний, дбайливий, спостережливий і т. ін. Кожна з гектарниць без нагадувань знає, коли й що і як їй робити, бо шкілка на те й шкілка, щоб око тут не дрімало, найніжніший сорт повинен у цих пісках прийнятися, вкоренитись (О. Гончар).

оче́й не відведе́ш (не віді́рвеш) від кого—чого і без додатка. Хто-небудь гарний, вродливий або що-небудь привабливе зовні. (Галя:) Я знаю деяких дівчат... Обличчя в них — очей не відірвеш, а душа — плюскла, крихітна, сіра (О. Левада); — Ех, як висиплять (словачки та мадярочки) з костьолу, та як попливуть вулицею — очей не відірвеш!.. Хустки на них яскраві, спідниці короткі та круглі, як обручами напнуті... (О. Гончар). оче́й не мо́жна відвести́ (відірва́ти). Яблука й груші, справді, були такі манливі, що від них очей не можна було відвести (Ю. Збанацький); — В Ганни Іванівни он яка чорнобурка! І рушниці нема, і собак нема,— а чорнобурка — очей одірвать не можна (Остап Вишня).

оче́й не пока́зувати / не показа́ти. Не приходити, не з’являтися і т. ін. куди-небудь, до когось. Часом цілі дні й тижні Єремія не показував очей в своїй господі, їздячи по своїх маєтностях (І. Нечуй-Левицький); (Пріська:) Ну й сусідочки кругом обсіли. Тут такі тобі .. обсудливі, що хоч у свій двір очей не показуй (С. Васильченко); Не можна Мотрі нікуди очей показати, щоб на неї пальцями не тикали (Панас Мирний).

о́чі ма́ло (як) не ви́скочать (не виска́кують) з голови́ (з орбі́т, з ло́ба і т. ін.) у кого, кому і без додатка. Хтось дуже пильно, напружено, збуджено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому (ведмедеві) просто під ліву лопатку (І. Франко); — Солдат!..— рявкає, схоплюючись, лейтенант, і очі мало не вискакують йому з орбіт (П. Колесник).

о́чі не висиха́ють (не просиха́ють) (від сліз) чиї, у кого, рідко кому. Хтось часто, постійно плаче. Очі їй (Юзі) днів три не висихали від сліз перед Зониним від’їздом (Леся Українка); — На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав — очі б не просихали (Григорій Тютюнник). о́чі не завжди́ бува́ють сухи́ми. Відвертався, щоб не бачила Докія, що і в нього (у старого) очі не завжди бувають сухими… (М. Стельмах).

па́лець об па́лець не уда́рити. Зовсім нічого не зробити, перев. для досягнення чого-небудь. На душі у Марусі тяжко, вона не знаходить собі місця.. “Ах, я ще палець об палець не ударила, щоб організувати друкарню!” — шугає думка (Ф. Бурлака).

па́льцем (ки́єм) не проткну́ти; проткну́ти па́льцем не мо́жна. 1. Дуже тісно. Кругом народу — проткнути пальцем не можна (Панас Мирний). 2. зі словоспол. таки́й, що́. Уживається для підкреслення високого ступеня ознаки або вияву чогось; дуже великий. Тут (на грядках) і жито, і картопля, і квасоля — така тіснота, що й києм не проткнеш (І. Муратов).

па́льця в рот не клади́ кому і без додатка. 1. Хто-небудь кмітливий, дотепний, тямущий: такий, з яким слід бути обережним, бо може скористатися помилкою, промахом іншого. Гострий розум у Кузьми Харитоновича: пальця в рот не клади. Не кожний отак швидко зметикує, що й до чого (Я. Гримайло). не клади́ па́льця на зу́би. Піп у мене — я думав перше — так собі пришелепуватий чоловічок, коли, здається, я помилився — не клади йому пальця на зуби (С. Васильченко). 2. Хто-небудь уміє обстоювати свою думку, позицію, свій погляд, захистити свої інтереси і т. ін. “Зубата тітка,— подумав (Сагайдак),— цій пальця в рот не клади” (С. Добровольський); (Заболотний:) Де ж це Ярошенко? (Віктор:) Заява на нього надійшла. Серйозні справи викриваються. (Заболотний:) Он воно що!.. І все ж ти йому пальця в рот не клади. Він брат,— ого! Я його знаю... (О. Левада).

по́роху не ви́гадає (не ви́думає). Який не може додуматися до чогось, здогадатися про щось; некмітливий. Командував нами капітан, з тих, що пороху не вигадає, колишній солдафон з унтер-офіцерів (З журналу); — Так, ти пороху не видумаєш: коли ти чогось не знаєш, завжди плетеш усякі дурниці, чим винагороджуєш себе за свою обмеженість і нездогадливість (З газети).

почу́хатися (почу́хати), де (й) не сверби́ть, жарт. Пережити несподівану невдачу, прикрість, неприємність і т. ін. Почухався (чоловік), де й не свербить (М. Номис).

птах (пти́ця) не на́шого польо́ту. Той, хто не належить до певного кола. І тут же раду давав Павлові щодо Людмили — плюнути й ногою розітерти. “Раз те, що не нашого польоту птиця, та й нарешті — не в цьому щастя” (А. Головко).

ро́зуму не позича́ти кому. Хто-небудь дуже розумний, тямущий. Ще рік і вона закінчить текстильний інститут, буде працювати на фабриці. Видно й тепер дочці не позичати розуму (П. Автомонов).

рука́ не підніма́ється (не здійма́ється) / не підні́меться (не здійме́ться). 1. у кого і без додатка. Не вистачає рішучості; сумління не дозволяє щось зробити. Ви так по- лицарськи говорите про жінок-критиків, що після сього якось рука не здіймається писати щось критичного проти Вас (Маковея) (Леся Українка); Вчитель хай не побоюється доносів, молодий батюшка на нього не писатиме, на таке рука не підніметься (М. Стельмах); — А де ж її подіти? — розводив я руками, хоч шафу ту, казати відверто, якось і шкода було. ..Поламати? Руки не піднімаються (З журналу). 2. на кого—що і без додатка. Не вистачає рішучості побити, покарати, убити когось. (Зінько:) Давно вже кортить мені віддубасить тебе, та рука не здіймається… (М. Кропивницький); — Щоб ви знали, ні на яку іншу птицю, крім качок, у Тихона не піднімалася рука (О. Довженко). рука́ не піднесла́сь. Та весь час він, молячися, чув, як муха, мов дитя, сіпалась у павутині, і пищала, і квилила. Серце в старця тріпоталось, та рука не піднеслась (І. Франко). 3. до чого. Не вистачає сил щось робити (від утоми, хвороби і т. ін.). Сама не знаю, чого я тепер так втомилась… днів три навіть рука до листів не здіймалась (Леся Українка).

ру́ки не дохо́дять / не дійшли́ у кого і без додатка. Хто-небудь не може займатися чимсь, зробити щось, перев. через велику зайнятість, брак часу і т. ін. Олена Левківна .. подалась до ставу, бо вже чимало назбиралося в неї непраної білизни, за різними клопотами все не доходили руки (Є. Гуцало); До сніданку порався (Приходько) по хазяйству: відкидав сніг, чистив у корівнику, навісив нові двері, що їх змайстрував іще з осені, а повісити все не доходили руки (А. Дімаров); Болгарська медична промисловість почала випускати домашню аптечку з 32 трав, які в різних сполученнях дають 140 рецептів від різних хвороб. Чому ж у нас руки не доходять до всього цього? (З газети); От ми все життя змінили, такі заводи, такі палаци збудували, а тут (у духовній сфері) нічого й не винайшли? Мабуть, тому, що не подумав про це ніхто, як то кажуть, руки не дійшли. А треба, щоб дійшли (В. Собко).

ру́ки не підійма́ються (не підніма́ються, не здійма́ються і т. ін.). 1. до чого і без додатка. Кому-небудь не хочеться нічого робити (від поганого настрою, втоми і т. ін.). Треба їй (Олені) поспішати, щоб вспіти, так щось руки не підіймаються (Г. Квітка-Основ’яненко); Їй (Марії) і не хочеться ні до чого прийматися; руки не здіймаються (Панас Мирний); Вечорами, коли (Надія) поверталася з роботи, в неї ні до чого не знімалися руки (С. Чорнобривець). 2. Уживається для вираження безвихідного становища, безпорадності і т. ін. Бився, бився він отак, а чим далі, лиш гірше. Таке безголів’я, що й руки не піднімаються. Взяв він та й женився удруге (Г. Хоткевич).

ру́ки не слу́хаються у кого і без додатка. Хто-небудь не в змозі щось зробити (від старості, кволості, втоми і т. ін.). (Кобзар:) А поможи мені, синашу, кобзу пересунути, а то старий уже став, руки не слухаються (Б. Грінченко). не слу́хають ні ру́ки, ні но́ги. Як зачула я це,— і не знаю, що зо мною сталось. Ридати захотілося, вискочити до них усіх, кинутись..— і… не можу. Не слухають ні руки, ні ноги… і голосу немає… (Г. Хоткевич).

ру́ки не туди́ стоя́ть у кого і без додатка. Хто-небудь невправно щось робить, не вміє робити чогось і т. ін. (Надія:) Куди ж його приткнуть? Нездатний ні до якої роботи. У нього й руки не туди стоять (О. Підсуха); — Баба, вона таки — баба! Тільки й почуєш — то те, то се, то не туди руки стоять (О. Ковінька).

рук не ви́стачить. Дуже багато. — У неї, мабуть, і своїх речей, що й рук не вистачить, а тут ще й ми (В. Кучер).

рук не чу́ти за чим, від чого і без додатка. Дуже втомлюватися, перенапружуватися від надмірної роботи (перев. руками). Рук не чула, несучи дитину, ноги дуже боліли від ходьби (Г. Квітка-Основ’янко); — А поки довезе усе куповане, то й рук не чує за тими клунками й корзинами (В. Кучер); Помахаєш лопатою — до кінця зміни рук не чуєш (З газети).

рук (ру́ки) не пога́нити об кого—що. Не зачіпати когось, не встрявати у неприємну історію. — Не погань руки об те падло. Слиззю гадючою забруднишся (М. Стельмах).

(сам (і)) чорт не брат кому. Хто-небудь сміливий, відважний, нічого не боїться, все може перебороти. — Та що! навіть самі поляки вже будуть за нами, — то тепер нам уже й “сам чорт не брат” (Леся Українка); Кулеметники порозвалювались на тачанках, і здавалося, що їм і чорт не брат (Ю. Яновський). сам чорт за бра́та. Кашкет на правому вусі, на лівому — копиця закучерявленого чуба, на широких грудях — вишита сорочка, сам чорт йому за брата (Я. Гримайло).

сам не при собі́. 1. Хто-небудь перебуває в стані сильного душевного потрясіння; дуже схвильований чимсь. Увійшла та й стою сама не при собі. Чую, що стара за мене одповіщає (відповідає) (Марко Вовчок). сам як не при собі́. Люди прибігли, говорять, вмовляють. Вона мов і не чує, і не одірвуть од дитини. Чоловік ходить сам як не при собі, свекор аж занедужав (Марко Вовчок). не при собі́. Вона на когось наштовхнулася, хтось сердито зиркнув на неї, але решта, бачачи, що жінка не при собі, відступилася з дороги (В. Речмедін). 2. Не такий як завжди. — А той бідолаха зовсім сторопів від такого доброго дива, і — додому приїхав сам не при собі, і привіз капшук грошей (Марко Вовчок).

(сам (сама́)) себе́ не тя́мить (не пам’ята́є). Перебуває в стані дуже сильного збудження, хвилювання; діє несвідомо. Ходить (Денис), перебіга з-під одного дерева під друге, руки ломить, сам себе не тямить (Г. Квітка-Основ’яненко); (Орест:) Тоді було таке щастя, воно зрушило тебе, нерви не витримали, я сам теж не тямив себе тоді (Леся Українка); Олександра дико скрикнула. Той крик ще більше розлютив Гната. Не тямлячи себе, кинувся він на Олександру (М. Коцюбинський); — Жінка є в мене .. Чуєш, дівчино? Знатимеш…— Стенулась од його бігти, сама себе не пам’ятаючи (Марко Вовчок).

сві́та не вида́ти, фольк. 1. кому. Хто-небудь помер. Все ж не гляне він на мене,— Дарма виглядати! Вже ж моєму миленькому Світа не видати! (Леся Українка). 2. Через непосильну працю, надмірні клопоти і т. ін. не мати відпочинку, нормального життя; тяжко жити. А у свекра гірше пекла; Світа не видати (І. Нечуй-Левицький).

світ не ми́лий (не лю́бий) кому. Хто-небудь зневірився, відчув байдужість, відразу до життя. Одного часу став мені світ не милий. Так мені тяжко, так мені було важко, наче ота скеля лягла на мої груди (І. Нечуй-Левицький); Видно, Устим Сидорович за ним, за Степанком, сумує, от йому й світ не милий (Ю. Збанацький); І звідки батько завжди знав, чого тобі хочеться? Не питаючи, зробить саме те, без чого тобі світ не милий саме цієї миті (О. Сизоненко); світ не мил. Тепер мені світ не мил без нього!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). життя́ не ми́ле. Обізвався побратим.., промовляє,— мов ножами крає: “Що минуло, те вже не вернеться.. Вже мені тепер життя не миле, чи в темниці, чи на вільній волі” (Леся Українка).

сві́ту (сві́та) (бі́лого (Бо́жого)) не ви́дно. 1. Стає або стало темно (від сильної зливи, хуртовини, туману, пилу і т. ін.). — Снігів тих понамітає, що тільки комини з-під них стирчать, морози такі лютують, що птиця на льоту замерзає, хуртовини бували — світу не видно (М. Олійник); Якось він недобре прикрив лантух, кури повилазили і давай літати по хаті, битись у вікна, кудкудакати. Збили таку пилюку, що світа не видно (Григорій Тютюнник); Як от інколи схопиться заверюха (завірюха) — громом гримить, вітром бурхає, світу Божого не видно (П. Куліш). сві́та не ви́дко. Хуга замітає снігом дорогу, Мов пекло у полі — світа не видко! (М. Коцюбинський). 2. за ким—чим. Кого-, чого-небудь дуже багато. У нашому селі за Савлуками світу не видно: що хата, то й Савлук (Марко Вовчок).

се́рце як (ле́две, ма́ло, тро́хи і т. ін.) не ви́скочить (з груде́й) у кого, чиє і без додатка. Хто-небудь відчуває сильне серцебиття від хвилювання, страху і т. ін. Лежать груші — тут, там, ждуть, а в кожного з нас серце як не вискочить. Господар, сам .. дає.., нікого .. не промине (О. Гончар); Хтось пройшов біля плоту, торкнувся рукою воріт, і серце Христини мало не вискочило з грудей: це ж він, Роман, повернув на її вулицю (М. Стельмах); (Оленка:) Ой, як ви мене злякали, що я й не стямилась! Серце моє трохи не вискочить з грудей (І. Нечуй-Левицький). се́рденько тро́хи з гру́дей не ви́скочить. Яким .. давай рити. А Ольга непритомна, .. а серденько трохи з грудей не вискочить (Григорій Тютюнник). се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей. Половчиха, вирядивши в море чоловіка, виглядала його шаланду, .. її серце ладне було вискочити з грудей, а з моря йшли холод та гуркіт (Ю. Яновський).

сиді́ти, (і) не ри́патися. 1. Нікуди не виходити; перебувати де-небудь безвідлучно. Хто забрався, .. у гори або яри, то вже сидітиме увечері тихо і не рипатиметься (Леся Українка). 2. Не втручатися в що-небудь, бути бездіяльним. О, вона бачить його наскрізь, всі його думки і бажання, то нехай він сидить, не рипається (М. Коцюбинський); — Сидіти — не рипатись і краще працювати (М. Стельмах). і не ри́патися і не сми́катися. Оце .. божевільне бажання: все і вся поставити “у фронт!” Підлеглі мають знати своє місце в посадовій обоймі — і не рипатися, і не смикатися (З газети).

сіда́ти / сі́сти (влі́зти) не в (на) свої́ (чужі́) са́ни. Братися не за свою справу; займати невідповідне місце на роботі, в суспільстві тощо. (Василь (сумно):) Ех! сіла ти, Марусе, на чужі сани, ускочила, рибонько, в ятерину, б’єшся, тріпаєшся там — немає тобі виходу! (Панас Мирний).

сло́во не розхо́диться з ді́лом у кого, чиє. Хто-небудь завжди виконує обіцяне або діями підтверджує сказане. У Бізона слово ніколи не розходилося з ділом і переінакшувати планів він не любив (О. Слісаренко); Хоробрий начальник донців .. Його слова не розходилися з ділом (С. Добровольський). слова́ розхо́дяться з ді́лом. Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться (Укр.. присл..).

сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Нечуй-Левицький); — Це б попросити (Шуряка), щоб дав (коня) поїздити, але хіба дасть? У нього снігу посеред зими не дістанеш (Є. Гуцало).

соба́ці не проско́чити. Такі перепони, що ніко́му не пройти, не пробратися куди-небудь. Цілі села оточували москалями, собаці не можна проскочить, а Хома Прядка переодягнеться собі за пана, розляжеться в кареті й гайда.. Пропустять (В. Винниченко).

сон не бере́ / не взяв кого і без додатка. Кому-небудь не спиться. “І спати хочеться, а і чогось мене сон не бере”,— подумав Ломицький (І. Нечуй-Левицький); Вже панотцевого коня й немає: ще до світу махнув старий у нову дорогу: десь його й сон не взяв (П. Куліш); не бере́ться сон. І не береться сон — ходжу, картаю себе думками, розважаю згадками (С. Васильченко).

сон не йде на о́чі (в го́лову) кому і без додатка. Хто-небудь не може заснути. Покірно лягаю. Але сон уже не йде на очі (Ю. Збанацький); Син лежить на лаві. Сон не йде йому в голову (Панас Мирний).

спи́на не розгина́ється у кого і без додатка. Хто-небудь багато і без відпочинку працює. По наших селах українських багато і таких господарів, .. котрі цілий вік свій у роботі та роботі, руки та ноги спочинку не мають, спина не розгинається ніколи (Панас Мирний).

стопта́ти бага́то (не одну́ па́ру, сім пар і т. ін.) підошо́в (підме́ток, чобі́т і т. ін.). Довго ходити, добиваючись чого-небудь; попоходити.. (Макар:) Ще не одну пару підметок стопче (Артем), поки дійде до генерала (І. Корнієнко).

сяки́й-(не-)таки́й син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. А люди його за мішок — сіп! — Нащо ти груші узяв? Сякий-такий сину! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Та я не подивлюсь тобі у вічі, сякий-не-такий сину! Я на тебе знайду суд, я тобі підкажу, як підмовляти жінок на гріх (М. Коцюбинський). 2. фам. Уживається для констатації якогось факту (перев. небажаного). — Ні, братіку, не піду і тебе не пущу, бо й я радісінький твого вареника хоч покуштувати. От скільки годів, як я вже вмер, а сякий-такий син, хто його і в вічі бачив (Г. Квітка-Основ’яненко).

таки́х (уже́) ба́чив (ба́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́х ба́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

(так) не мине́ться кому, що і без додатка. Не уникнути чогось (перев. небажаного); дістанеться комусь. Що у людях ведеться, то й нам не минеться (М. Номис); Це їм так не минеться (З усн. мови).

так чи не так. За будь-яких умов і обставин; все ж таки. Так чи не так, а з Надькою нібито в нього йшлося до шлюбу, та чомусь не склалося щастя (О. Гончар).

(там (туди́, в ті місця́ і т. ін.),) де Мака́р теля́т пасе́, ірон. Там або туди, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; дуже далеко. Скільки-то люду .. пішло на казенні хліба, а дехто попхався аж туди, де Макар телят пасе (Панас Мирний). де Мака́р теля́т не пас. Опинились в грізний час, Де Макар телят не пас (В. Іванович).

(там (туди́, в ті місця́ і т. ін.),) куди́ Мака́р теля́т не ганя́в (рідше не ганя́є, не го́нить і т. ін.), ірон. Туди або там, де важкі умови життя, куди потрапляють, як правило, не з власного бажання; далеко. Підеш туди, куди Макар телят не ганяв (Укр.. присл..); (Синявін:) Зрадить він вас, зажене туди, куди Макар телят не ганяв, клянусь, зажене (Іван Ле); Стражник продовжував уперто дивитися на Лук’яна, а губи мало не казали: “Малописьменні! Мене не проведеш. Уже не одного такого спровадив, куди Макар телят не гонить!” (П. Панч); — Все платформи та програми шукають.., за яку, трясця їхній тітці, туди йдуть, куди Макар телят не гнав (М. Стельмах).

терпцю́ не стає́ (нема́є) кому і без додатка, безос. Остаточно втрачено спокій, душевну рівновагу; хто-небудь не має змоги терпіти, витримати щось. — Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Де се видано? Що се за чоловік? До хати його й псами не заженеш (М. Коцюбинський); Йому не ставало терпцю чекати, поки бесідник його манівцями добереться до своєї мети (Леся Українка).

(ті́льки) мо́кре мі́сце лиши́лося (залиши́лося, зоста́лося і т. ін.). 1. від чого, рідше з чого. Що-небудь зникло, перестало існувати. — Загинеш ні за цапову душу, пришиє якийсь шваб багнетом до землі, та й тільки мокре місце залишиться від твого “патріотизму” (Ю. Збанацький); // Щось втратило цінність, вигляд і т. ін., зазнавши згубної дії кого-, чого-небудь. Ледь торкнулась (праскою) мереживної оздоби,— від неї лишилося мокре місце (З газети); Від збірки оповідань тільки мокре місце лишилося. Бомбить її рецензент і зліва, і справа (З газети); З їхньої схованки тільки мокре місце лишилося (З усн. мови). 2. від кого. Хто-небудь зазнав поразки або загинув; перепало комусь. — А продовжуватиме баламутити людей, то викличемо з заводу робітників, і від вас тільки мокре місце залишиться (П. Кочура); — Згинь, маро, — стиснув зуби Одноконь. — Відійди, бо як повторю, то мокре місце од тебе зостанеться (М. Олійник). мо́крого мі́сця не зали́шиться. — Як шваркону з автомата — мокрого місця не залишиться! (П. Загребельний).

ті́льки (хіба́, лиш) пташи́ного молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь має абсолютно все (про повний достаток, заможне життя). В одній (кімнаті) золота було стільки, що лиш посередині зосталася вузька доріжка, в другій — одежі, у третій — хліба, муки — всього, що треба. Лиш пташиного молока нема (Казки Буковини..); Дехто в цей час на порядний костюм не може стягтися, а тобі тільки пташиного молока не вистачає (Д. Ткач); Живу я в дуже милої, дуже доброї старшої челяднички, керівнички майстерні панни Місі, де мені хіба пташиного молока бракує (Ірина Вільде).

(тро́хи не) по кісточки́. 1. чого. Дуже багато. В хаті було сміття трохи не по кісточки (І. Нечуй-Левицький). 2. Дуже мілко. — Та де ж глибоко, коли тут по кісточки? (Остап Вишня).

тро́хи не упа́сти зі (зо) смі́ху. Дуже розсміятися. — Та се,— бий тебе сила Божа! — Бородаїв син,— скрикнув один з москалів і трохи не упав зо сміху (Панас Мирний).

у ві́чі (ви́дом) не вида́ти кого, чого, фольк. Зовсім не бачити. — Чом батька я свого Анхиза І досі в вічі не видав Ні з грішними, ні у Плутона? (І. Котляревський); У султана білії палати, а під ними чорнії темниці, там сидять в неволі бідні бранці, Світа-сонця не видають в очі (Леся Українка); — Мені ніколи в житті на думку не спадало будь-кого образити, а щодо якогось генерал-майора, то про нього я навіть і не чув і видом не видав (Переклад С. Масляка). ви́дом не ви́дано. Видом ніколи не видано, Щоб такая буря злая на козаків так міцно виступала й уставала... (З думи).

у дві при́горщі не захо́пиш, жарт. Дуже багато чого-небудь. (Карпо:) Цокотуха! Достометна (достеменна) сорока-білобока: наскрекотала, наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (М. Кропивницький).

у (і́ншому, ново́му і под.) сві́тлі. 1. зі сл. ба́чити, здава́тися і т. ін. У певному вигляді, певним чином, з певного боку. Зараз же він бачив їх (картини) у зовсім іншому світлі, розумів інший зміст (Григорій Тютюнник); Все в іншому світлі здалось тоді нам: Мана розлетілась, кохання не стало (М. Вороний); Замислився Козаков. Може, вперше оце його власна роль на війні постала перед ним у новому світлі. Так гарно рятувати людей! (О. Гончар). не в кра́щому сві́тлі. Правда, не в кращому світлі постав перед нами і автор листа ..— колишній голова сільської Ради (З газети). 2. чого. З певних позицій; виходячи з певного погляду на кого-, що-небудь. Проходять живі люди (зображені в “Бориславських оповіданнях” І. Франка) в світлі тонкого психологічного аналізу (М. Коцюбинський).

у міх не вбере́ш чого і без додатка. Дуже багато. Що вже тих казок за своє життя він нарозповідав! У міх не вбереш (З газети). (і) в п’ять ла́нтухів не вбере́ш. Як балакати — так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла — то його в торбинку усього зложити можна (Укр.. присл..).

уста́ не розмика́ються у кого, чиї. Хто-небудь мовчить, не говорить нічого. — Оце, я щиру правду говорю.— Може, ні? Ану забожись! Бач, і уста твої не розмикаються! (Марко Вовчок).

ха́ти (мі́сця) не переле́жить (не переси́дить). Уживається на знак згоди на чиє-небудь перебування у когось або десь. — Що там думати,— м’яко втрутилася Меланія.— Коли вже до мене приїхали, то хай у мене зупиняються. Хати не перележать! (О. Гончар).

хіба́ що (ті́льки) моги́ла ви́править кого. Хтось залишиться таким, як є, не стане кращим; ніщо не змінить когось. Михайло спохмурнів. “Ні, таки цього Івана, мабуть, хіба що могила виправить” (Ю. Збанацький); — Ні, його, мабуть, тільки могила виправить,— зітхнув Цигай (Я. Баш). горба́того (лише́) моги́ла ви́править (спра́вить, ви́простає). Люди дивились на таке життя (Чіпки) та хитали головами.— Ні вже: не буде добра з такого! Горбатого могила виправить…(Панас Мирний); Ну ж і пришпарили йому.. Але боюсь, що горбатого могила справить (В. Речмедін); Ігор заходився визволяти зашкарублу батькову душу з прірви старечого песимізму. ..Ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою: ну, що, мовляв, я можу, коли горбатого лише могила випростає? (Ю. Шовкопляс). (горба́того) і моги́ла не ви́править (не спра́вить). Негідника, мабуть, і могила не виправить (З усн. мови); — Горбатого і могила не виправить,— похитала головою Кульбачиха (О. Іваненко); (Нечипір:) — Горбатого і могила не справить. ..Дівчача натура усюди однаковісінька (Г. Квітка-Основ’яненко).

хоч ґвалт (про́бі) кричи́. Уживається для вираження надзвичайно скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. Часу не вистачає хоч ґвалт кричи (З усн. мови); (Бабуся:) Так її ж тепер до завтра не добудишся, хоч пробі кричи (І. Кочерга); Залишився під кінець самотнім, хоч пробі кричи (І. Сочивець). ма́ло не про́бі кричи́. Маланка мало не пробі кричала, щоб швидше ділили землю (М. Коцюбинський).

хо́чеш не хо́чеш. Незалежно від чийогось бажання, через певні обставини; мимоволі. Трапилося так, що під самим Фастовом обломилася карета і, хочеш не хочеш, довелося заїхати до схизмата (П. Панч). хотя́ не хотя́, заст. Хотя не хотя велика сила росіян переймалася культурою і цивілізацією поляків (О. Кониський).

хоч ляга́й та (й) помира́й (вмира́й). Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник). хоч ляга́й та вмира́й і “про́бі” не кричи́. — Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський). хоч ляж та й вмира́й. — Хоч ляж та й вмирай! — каже ця молодиця, як вони узялися полоти.— .. Ні, ні! — каже Галя,— ви не горюйте! (Марко Вовчок); // Немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче. Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях — хоч лягай та помирай (М. Зарудний); — Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник).

хоч про́ти ше́рсті гладь (не вку́сить). Дуже лагідний, податливий, спокійний. (Микита:) Розумний парубок (Семен)! .. І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його гладь, не вкусе (не вкусить)! (М. Кропивницький).

хоч трава́ не рости́. Абсолютно байдуже. Дурний хазяїн каже: “На наш вік буде, а після нас хоч трава не рости” (Укр.. присл..); — Захиститися,— а там хоч трава не рости!.. Ученим можеш не бути, а кандидатом — зобов’язаний (П. Загребельний); В рапортунів роти, як верші. Вони готові все знести, Аби: “Ур-ря”, Аби: “Ми — перші!!!” А там — трава хоч не рости! (З журналу).

хто б там (то) не був. Кожний, всякий з певного ряду, середовища і т. ін. Врангелівські корпуси з’єднуються в районі станції Апостолово і розвивають звідти удар на захід, в глибину Правобережної України назустріч західним союзникам — Пілсудському, Петлюрі чи кому б там не було (О. Гончар).

(цей) но́мер не про́йде (не ви́йде) у кого, кому і без додатка. Так не буде, не вдасться що-небудь; цього не станеться. — Ні, брат .. Цей номер вам (ледарям) не пройде (В. Кучер); — А ми не віддамо (хлопчика)! — рішуче заявив кашовар… — Ні, ні, цей номер не пройде! (Є. Кравченко); — Вважайте, номер не вийшов. У нас пильність, як на кордоні! (З журналу).

час не жде (не стої́ть). Не можна зволікати з виконанням чого-небудь. — Час не жде, Дмитре Івановичу. Давайте мені, якщо знайдеться, такого-сякого інструменту: напильничка, тисочків. Мені б одну штуковину полагодити… (О. Сизоненко); До царя тут Змій озвався: — Якщо вгадувать ти взявся, вгадуй, царю, час не жде, Бачиш — сонечко вже де! (Л. Первомайський).

че́рез порі́г не перела́зити. Перебувати в дитячому віці; бути малим. Ой, летять же літа! Чи давно це й через поріг не перелазив (син), а тепер он який (А. Головко).

чим (же) не. Уживається в риторичних запитаннях для підтвердження чогось. — Чим же він не козак,— кажу я старим.— Да подивіться, люди добрі, чи він же не козак? Нехай хоч сама Марта скаже! (Марко Вовчок).

чорти́ не вхопи́ли кого, грубо. Хто-небудь живий, не вмер; з ким-небудь нічого не трапилося. — Живий? — торсонув плече побратима чоботар.— Ще мене чорти не вхопили,— грубо озвався Шмалько (С. Добровольський); Сафрон із сім’єю переїхав жити на зиму до свого свата Созоненка. Весною кілька разів скликав толоку, відбудувався і знову зажив на старому місці.— Чорти не вхопили його, має чим потрясти в калитці! — говорили люди (М. Стельмах).

чорт не візьме́ кого, грубо. З ким-небудь нічого поганого не трапиться, не станеться. — У мене есесівці (полонені), не бачиш? — Конвоїр німецької групи загрозливо змахнув автоматом.— Та не сердьтесь. Годі-бо вам. Чорт їх не візьме (О. Довженко). чорт не взяв. (Мар’я:) Сказано, багаті ви з паном. (Карпо:) Та вже так, що нашого Павлущенка чорт не взяв — придбав собі трохи! (Олена Пчілка). чорти́ не взяли́. — А як ваш Плачинда поживає? — Чорти його не взяли,— нахмурився Мар’ян (М. Стельмах).

шмато́к (кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло кому. Хто-небудь не хоче або не може їсти з певних причин. Посідали за стіл. Він їв добре. Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Б. Грінченко); Віктор настороживсь. Але щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти. Хоч і не лізе шматок у горло (А. Головко); (Гапка:) Пообідала б. (Домаха:) Не піде шматок у горло (М. Кропивницький);(Золотницький:) Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе (І. Карпенко-Карий). хлі́ба шмато́к не полі́зе в го́рло. І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю (Ю. Збанацький).

ще (іще́)) (й) чорти́ навкула́чки не б’ю́ться. Дуже рано. Було, в пости, іще чорти не б’ються навкулачки: А вже Охрім, На глум усім, п’яненький лізе рачки! (П. Гулак-Артемовський); Ще чорти навкулачки не б’ються, як він схоплюється на ноги і до ночі не має спочинку (М. Стельмах). ще чорти́ навкула́чки б’ю́ться. — Ще темно, ні світ ні зоря, ще чорти навкулачки б’ються, а ти вже схоплюєшся з твердої постелі, і з хати прямо в сніги (І. Цюпа). ще й чорти́ накула́чки не б’ю́ться. Ще й чорти накулачки не б’ються, а Мотря з бабою біжать у ліс, зілля шукають, варять, п’є Мотря й голову миє (Дніпрова Чайка). ще й чорти́ навкула́чки не би́лися. І чого тебе так рано марудить і колотить? Ще й чорти навкулачки не билися!.. — солодко позіхає парубок (М. Стельмах).

(ще) (ма́терине) молоко́ на губа́х не обсо́хло (рідше не ви́сохло) у кого, рідко кому і без додатка, зневажл. або жарт. Хтось дуже молодий, неповнолітній, недосвідчений і т. ін. Ще молоко на губах не обсохло, а він женитися задумав! (Укр.. присл..); В іншого материне молоко на губах не обсохло, а воно верзе: “Пекла нема..” (О. Кониський); (Харлампій:) Ще у вас, панно, молоко на губах не обсохло, щоб на мене лаяти (М. Старицький); — Молоко ще у вас на губах не обсохло, а збираєтесь учити мене! (О. Донченко); Почала з того, що Залужний, мовляв, молодий.., що в нього ще молоко на губах не обсохло, а він вигадує якусь свою “педагогіку” та “методику” (Ю. Збанацький); — Не хочемо Кукубенка. Рано йому ще! — Молоко ще на губах не висохло (О. Довженко); — Теж мені хазяїн! Ще материне молоко на губах не висохло, а вже й собі свого носа сунеш (П. Рєзніков). (ще) (ма́терине (ма́тернє)) молоко́ не обсо́хло ко́ло губі́в. Мирон, аби згадали про невістку, каже: “Ще молоко не обсохло коло губів” (Панас Мирний); Молоко материне коло губів ще не обсохло, а вона (Наталя) вже й з паничами (Панас Мирний); (Павук:) Матернє молоко коло губів не обсохло, блазнем блазень, а базіка (Панас Мирний). під ву́сами не обсо́хло молоко́. А в самого під вусами не обсохло молоко (В. Бичко). (ще) (ма́терине) молоко́ на губа́х. Хто його послухає? Як у нього материне молоко на губах (І. Микитенко); Жених! Молоко на губах (Л. Дмитерко); — Прийде, бувало, з курсів — ще молоко на губах, і роби з нього людину, спеціаліста (Б. Олійник). (ще) з молоко́м на губа́х. Йосель не тільки студентика з молоком на губах міг поставити руба в питаннях філософії (Г. Хоткевич); — Ти що, лайдаку такий, ще з молоком на губах і вже граєшся з вогнем? (П. Козланюк).

щоб і дух не пах (не смерді́в) чий, де, зневажл. Уживається на означення настійної вимоги до кого-небудь піти звідкись, перестати бувати де-небудь. — Швандюру .. вижени із села, щоб його і дух тут не пах (Г. Квітка-Основ’яненко); — Геть з мого двора, щоб і твій дух не смердів! — крикнула Онися до Прокопа (І. Нечуй-Левицький).

щоб (і) ду́ху не було́ чийого. 1. Уживається для вираження настійної вимоги до кого-небудь негайно піти звідкись. — Геть, щоб духу твого не було тут!.. Гнат метнувсь до жінчиної скрині (М. Коцюбинський); Карпо затявся, як одрізав, щоб княжевичів і духу не було на весіллі (В. Кучер). 2. Назавжди, безповоротно. Дуже розлютувався цар, як прочитав той лист та глянув на мишенят, зараз-таки звелів .. царицю витурить з свого царства, щоб і духу її не було (О. Стороженко).

щоб і не пи́снув, з дієсл. Надзвичайно суворо. — Наустив вражий дід піхоту да хотів так придавити у Батурині старшину, щоб і не писнула (П. Куліш); — Ти візьми їх до рук, .. так візьми, щоб і не писнули (Ю. Яновський).

щоб (і) о́чі не ба́чили кого, чого і без додатка, несхв., перев. зі сл. мої́. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть. Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (З газети). аби́ й о́чі не ви́діли, діал. — А йди ти від мене, аби тє (тебе) й очі мої не виділи (Г. Хоткевич).

щоб ноги́ (бі́льше) не було́ чиєї, де. Уживається для вираження категоричної заборони кому-небудь бувати десь. — Ви вже вільні,— перебив його Зарічний.— Як? — А так, що йдіть під три чорти і щоб вашої ноги тут більше не було (М. Ю. Тарновський).

щоб о́чі не запада́ли, перев. зі сл. пи́ти, жарт. Уживається перев. як побажання здоров’я при вживанні міцних напоїв та порада не залишати недопитого; на здоров’я. Мотрона гостинно припрошувала Остапа їсти, пити, причім пити до дна, щоб очі не западали (К. Гордієнко); З великої сулії чоловікам налили повні склянки, а жінкам — повні чари, “щоб не западали очі” (С. Чорнобривець).

щоб сві́ту Бо́жого (свої́х ді́точо́к і т. ін.) не поба́чити. Уживається для вираження запевнення в правдивості чого-небудь. — Добродію! — каже до його циган .. — Щоб світу Божого не побачив, коли я знаю де я (П. Куліш); — Душа ніжна, як вода в Дунаї, серце добре, хоч до рани прикладай: добро робить, образу забуває, правду кажу, щоб своїх діточок не побачила (Григорій Тютюнник).

що б там (то) не було́ (не ко́штувало). За будь-яких умов, обставин; неодмінно. — Пронести ось це наше почуття, це розуміння життя через все, все що б там не було… (О. Довженко); Ми вирішили, що б то не було, виконати своє завдання (З журналу); — Що б там не коштувало, одривай (хату), а ні, я сама одірву,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Пам’ятав я: треба дійти до своїх (у штаб), що б то не коштувало (Ю. Яновський).

щоб (тобі́ (йому́, їм і т. ін.)) ди́хати не дало́, лайл. Уживається для вираження незадоволення, зневаги до кого-небудь, побажання чогось поганого. І тут неприємно вдарило Ганнине побажання: “Щоб йому дихати не дало! Хіба я води не даю?” (З журналу).

(що і) ши́лом не пове́рнеш. Дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. — Там людей біля клубу, що й шилом не повернеш (З газети).

що не день; що Бо́жий день. Постійно, весь час. Що не день — нові Перекликаються з гостями гості (М. Рильський); Що Божий день, коханий друже, Мені спогадуєшся ти… (П. Грабовський). що Бо́жого дня. Що Божого дня о. Мойсей зарікався пити й курити (І. Нечуй-Левицький).

що не є. Уживається для підкреслення якості, ознаки чого-небудь. Треба, щоб Степан найкращих яблук та груш дав до столу завтра. Самих що не є найкращих! (М. Рильський).

що (як) (там) не кажи́ (не говори́). Уживається для вираження запевнення, переконання когось у чому-небудь; безперечно, звичайно. — Що не кажи — дівка! — напіврозтуляються товсті уста парубка (М. Стельмах); Ми щасливі, що там не кажи (П. Дорошко); — Як не кажи, а він — Антонович — теж чесно протоптав свою тисячу кілометрів, щоби визволити оцю Грінаву... (О. Гончар); — А Пашина мати, як там не кажи, а сестрою рідною йому доводилася (Г. Хоткевич).

язи́к не відпаде́ кому, у кого і без додатка, фам. Хто-небудь цілком може попросити, сказати про кого-, що-небудь, бо ніщо не загрожує йому і нічого не трапиться з ним. — Язик не відпаде, як замовиш слово про мене,— сказав хлопець (З усн. мови). хіба́ язи́к одпаде́. — Не діждуть (Чумаки), щоб я їх просив.— Так для мене ж, Миколо. Хіба тобі язик одпаде, як і попросиш раз у житті! — не вгавав Павло (В. Кучер).

язи́к не поверта́ється / не поверну́вся у кого, кому і без додатка. Хто-небудь не може, не наважується або соромиться говорити про щось. Хто таки вимовляв виразно дяку, у других язик не повертався, і вони дякували поцілунками (Панас Мирний); Все б дядькові Йванові відповів без брехні, бо є такі люди, що їм сказати неправду просто не можеш, язик не повертається (О. Гончар); — У мене і язик не повернеться умовляти тебе (А. Головко); Дружині кортіло і про борг нагадати, але язик не повернувся (З газети). язи́к поверта́ється / поверну́вся. (Таня:) Ви чуєте, що він говорить! Та як у вас язик повернувся таке про Ракитіна подумати! (І. Кочерга); — Два роки — це таки строк… Може, й забувати стала? Таке запитати повернувся йому язик. Холодом мовчання відповіла на таку безтактність (О. Гончар).

яки́й не є. Хоч і поганий; хоч який-небудь. — Буде тут, буде ділов (діла)! — покрикує Мина, поглядаючи підбадьорливо на нас, хлопчаків.— Які не є, а діждемось свого менту (моменту)! (О. Гончар). яки́й є. Аж тепер згадала Олександра Гната, згадала й свою хату. Яка є, то є, а все-таки свій куток (М. Коцюбинський).

(як (коли́, хоч)) не тепе́р, то (а) в четве́р. Неодмінно (про те, що обов’язково відбудеться, здійсниться). (Боб:) А ти чого витрішки продаєш?.. Той твій кривий тут ще ввечері не об’являвся? (Анна:) Ні. (Боб:) Не тепер, то в четвер ребра йому поламаю. Так і скажи (Я. Галан); Семен згадує, що на мандрівку в столицю потрібні гроші, а в нього поки що самі .. довги (борги), але згодом заспокоюється: байдуже! Як не тепер, то в четвер, аби діп’яти свого (М. Коцюбинський); (Зінька:) Не зволікайся краще, а кажи прямо: Зінько, ти мені обридла! .. Думаєш, що я й досі не догадуюся? Бачу вже я добре, що коли не тепер, то в четвер! (М. Кропивницький); — Хоч — як там кажуть — не тепер, а в четвер, хоч через год (рік), тільки вже не пройде тобі даром (Г. Квітка-Основ’яненко). чи тепе́р чи в четве́р. Не такий вони народ, щоби можна з ними вдатися по-добру (по-доброму)!.. А се вони би чи тепер чи в четвер таки зробили (І. Франко); — Я не знаю, чи так тебе любить Роман, але знаю: чи тепер чи в четвер він злиднями зав’яже твоє життя (М. Стельмах).

як (мов, на́че і т. ін.) три дні (ти́ждень) (хлі́ба) не їв. 1. Дуже повільно, мляво. Чвала, як три дні не їв (Укр.. присл..); — Працює ця наволоч, наче не їли тиждень! — промовив раптом оберст, рукою кинувши на яр (П. Автомонов). 2. Тихо, неголосно. Говорить так, як три дні хліба не їв (М. Номис).

(як (мов, нена́че і т. ін.)) не при собі́. 1. У поганому настрої, у стані сильного душевного розладу. По дорозі йшов сліпий Ілько — тихий, зажурений, чоловік не при собі, з медаллю “За відвагу” на сірому піджаці (І. Драч); Гаряча і задихана, бігла (дівчина) через усе подвір’я, мов не при собі була (В. Конвісар); Тітка Саша привіталася до лікарки, але стара не хотіла її нізащо пізнавати, бо зовсім була неначе не при собі (Ю. Яновський). 2. Психічно хворий. Беріть його попід руки і тягніть… Він не при собі. Треба відвезти в Київ (Т. Осьмачка).

як (мов, ні́би і т. ін.) не в се́бе, зі сл. ї́сти, пи́ти і т. ін. Дуже багато. Гості пили і їли як не в себе. Особливо старався панок. Він допався до курятини, до ковбас (В. Большак); Єдине, що вмів Санько робити з успіхом, — це їсти. Їв він мов не в себе (З усн. мови).

як (мов, ні́би і т. ін.) не сні́дав. Позбавлений жвавості, бадьорості. Чого це він сьогодні такий млявий, ніби не снідав? (З газети).

(як (мов, ні́би і т. ін.)) сам не свій. Хто-небудь втратив душевний спокій, дуже схвильований, приголомшений чимсь. Ваша звістка зовсім прибила мене, ходжу сам не свій, не знайду місця собі (М. Коцюбинський); // Збентежений, засоромлений. Стоїть сам не свій Павло, дивиться на юрбу веселих, привітних ковалівців (В. Кучер); За столом, при батькові, Андрій сидить тихий та смирний, зніяковілий, ніби й сам не свій (О. Сизоненко).

як (мов, ні́би і т. ін.) у ві́чі не вско́чить. Дуже лагідно, улесливо запобігає перед ким-небудь, підлещується до когось. (Герцик:) І знов, котрий лисичить, умизгається та лебезує, мов у вічі не вскоче (вскочить), — чи не частіше всього держе (держить) за пазухою каменюку?.. (М. Кропивницький). тро́хи у ві́чі не вско́чить. — Кульбако, розказуй вірш. — Він і на неї смиренником, святенником, трохи у вічі не вскочить: — Ганно Остапівно, який вірш? (О. Гончар).

як не є, перев. з наступним протиставленням. За будь-яких умов, незважаючи ні на що. — Он посіяли дві десятини кукурудзи, роботи багато, а невістка, як не є, все-таки поміч (С. Олійник); — Як там не є, одначе я тут справді відроджуюсь,— мовила Тамара.— Цей ваш степ, Заболотний, він має дивовижну властивість повертати людині щось втрачене, напівзабуте (О. Гончар); // Враховуючи що-небудь, зважаючи на щось; все ж таки. — Виходить, Василю, тут найнявся?.. Мірошникуєш? — Ні, даю лад снастям. Як не є, а три вітряки (М. Стельмах).

як не крути́ся. Що не роби, нічого не вдієш. — Що ж, братику рідненький, як не крутися, а видно, нам удвох в одній упряжці не йти — доведеться ділитися (спадщиною) (М. Стельмах).

як не крути́ (, як не верти́). Що не роби, нічого не можна вдіяти. (Коваль:) А з Степана буде козак завзятий, чує моє серце, що буде! Не раз подякує Січ-мати старому Ковалеві, що вигодував такого молодця... як не крути, як не верти, а не вдержиш дома (М. Кропивницький); Як не крути, а головою муру не проб’єш (В. Козаченко). крути́ не верти́. Крути не верти, та треба вмерти (Укр.. присл..).

як не лу́сне, зневажл. Гладкий, товстий і т. ін. — Поглянь на нього, чорнобородого — як не лусне! (О. Донченко); // зі сл. мо́рда, пи́ка і т. ін. Сита, гладка, велика і т. ін. Морда як не лусне (Укр.. присл..); “Шия в нього — хоч обіддя гни, пика — як не лусне..!” — кажуть про нього (Федора) дворові (Панас Мирний).

як не перерве́ться. Дуже сильно, активно. Жайворонки як не перервуться щебечуть (Панас Мирний); // Дуже швидко. Діставши облизня, фашист тікає як не перерветься (Ю. Яновський).

як не розірва́тися. 1. Дуже голосно кричати, співати і т. ін. Дуже закумкали жаби в болоті, засвистали черепахи у сазі, а солов’ї — як не розірвуться (Панас Мирний). 2. зі сл. крича́ти, співа́ти і т. ін. Дуже голосно. Курка в курнику кричить як не розірветься: мабуть, яйце знесла (З усн. мови). як не порозрива́ються (про всіх або багатьох). За сонцем усе живло прокинулось. Там коники кричали та сюрчали, як не порозриваються; там перепели хававкали (Панас Мирний).

я не я. Не мати ніякого відношення до когось—чогось (про намагання відгородитися від чогось). Я не я, і хата не моя (Укр.. присл..); Якби ви вчились так як треба, То й мудрость (мудрість) би була своя. А то залізете на небо: “І ми не ми, і я не я” (Т. Шевченко); Скрадливо виплюснути чорнильницю мені, мабуть, на роду написано. Хлюпну, до краплі вихлюпаю, і я не я.. Ошелешений чорнильною зливою, гордовитий задира враз кам’яніє (О. Ковінька).