небагатий

НЕБАГА́ТИЙ, а, е.

1. Який не має багатства, не володіє великими матеріальними засобами, має скромні достатки; бідний.

І стане купою на купі Смердячий гній – і все те, все Потроху вітер рознесе, А [ми ] помолимося Богу І небагатії, невбогі (Т. Шевченко);

– Де сини? – спитав Борковський, – увійшовши в двір до небагатого селянина Чижа (О. Довженко);

// у знач. ім. небага́тий, того, ч. Бідна, убога людина.

– Вбоїться за небагатим бути, небога чи що? (Марко Вовчок);

// В якому багато бідних людей.

З далеких небагатих сіл поприходили на роботу дівчата та хлопці на цілий тиждень (І. Нечуй-Левицький);

// Який дає невеликі, малі прибутки.

– З ним [попом] можна владитись. Скупенький трохи .. до того ж приход небагатий (Леся Українка);

Після вбогого батька, що попував на небагатім приході в Хитунах, зостався він з своєю старшенькою сестрою (Панас Мирний).

2. Такий, як у бідної людини, власт. їй; недорогий.

Сяк-так причесалась [дівчина] і похапцем взялася збирати свої небагаті пожитки (О. Гончар);

Ось він торкнув під вбранням небагатим Сіру торбинку, а в ній: Попелу жменя з дідівської хати, Грудка з могили убитого брата (Б. Олійник).

3. З бідним опорядженням, обладнанням і т. ін.

За тартаком небагата панська оселя, а проти неї костьол убогий, старий, без бані (І. Нечуй-Левицький).

4. Невеликий, незначний, недостатній кількісно або якісно; не такий як потрібно, бажано.

Ентомологи з ранку до вечора “косили” сачками в різних урочищах, перегортали лісову підстилку, та улов був небагатий: майже нічого не пощастило побачити, хіба що вусача та хижого клопа (із журн.).

5. на що, чим. Який має мало, недостатньо чого-небудь.

На гроші небагатий.

◇ Бі́дний (небага́тий) на ро́зум див. бі́дний;

(1) На ро́зум небага́тий – розумово обмежений, нерозумний.

– Ой, – каже [Голота], – татарине, ой, .. бородатий! Либонь же ти на розум небагатий: Ще ти козака у руки не взяв, А вже за його й гроші пощитав [порахував] (з думи).