1. Словник української мови у 20 томах

небагато

НЕБАГА́ТО.

1. присл. Мало, не дуже багато.

Я так мало, небагато Благав у бога (Т. Шевченко);

Небагато пройшли вони селом, як почули позад себе кінський тупіт (М. Стельмах);

“Було та минуло – вже й порохом припало й терном поросло, – думав Ломицький, – небагато часу минуло, а вже мені обридло життя, монотонне та безквітне” (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. присудк. сл.

Небагато треба, щоб уражене дитяче серце переболіло, замовкло (Панас Мирний);

Того дня мрячило, і роботи на перевозі було небагато (Є. Гуцало).

2. Присл. до небага́тий 2.

Небагато й ординарно вбрана світлиця в оселі Бажаєвих (Леся Українка).

3. числ. неознач.-кільк. небага́то, небагатьох, мн. Який становить невелику кількість чого-небудь.

Він розірвав конверт і забігав очима по небагатьох рядках листа (Ю. Смолич);

Те, що Роман вичитав у небагатьох книжках, – не підходило йому, розмови ж парубків про кохання майже завжди були грубими (М. Стельмах);

// у знач. ім. небага́то, небагатьох, мн. Той, хто становить невелику кількість людей.

Ось на борту на брудно-сірому тлі видніє білий знак, якісь літери і цифра 18... І це як шифр, як таємниця нерозгадана, відома небагатьом (О. Гончар);

Я знаю багатьох і багатьох, які боязко озираючись, у кутку тиснуть руку небагатьом, що відважились кинути виклик темній раті (Б. Олійник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небагато — небага́то 1 числівник кількісний небага́то 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. небагато — пр., див. МАЛО; (опоряджений) нерозкішно, (убраний) непишно. Словник синонімів Караванського
  3. небагато — див. мало Словник синонімів Вусика
  4. небагато — 1》 присл. Мало, не дуже багато. || у знач. присудк. сл. 2》 Присл. до небагатий 2). 3》 числ. неозначено-кількісний небагато, небагатьох, мн. Точно не визначена невелика кількість чого-небудь. || у знач. ім. небагато, небагатьох, мн. Точно не визначена невелика кількість людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. небагато — МА́ЛО (у невеликій кількості; у невизначеній мірі тощо), НЕБАГА́ТО, НЕБАГА́ЦЬКО розм., НЕ ГУРТ розм., НЕ ГУК діал. — Ех, дурна ти, дівко, мало каші їла (В. Винниченко); Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дочиста. Словник синонімів української мови
  6. небагато — НЕБАГА́ТО. 1. присл. Мало, не дуже багато. Я так мало, небагато Благав у бога (Шевч., II, 1953, 218); Небагато пройшли вони селом, як почули позад себе кінський тупіт (Стельмах, І, 1962, 459); До початку учбового року часу лишилось небагато (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах
  7. небагато — Небагато нар. Немного, мало. Словник української мови Грінченка