небій
НЕБІ́Й, бо́я, ч., діал.
Безстрашна, небоязка людина.
Ніхто не мов: – Не боюся! Що там по тривозі! Бо й небоя вовки з'їдять на битій дорозі (І. Франко);
[Хацько:] Колись якийсь-то дядько говорив, що і небоя вовки з'їли (Л. Дмитерко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- небій — див. хоробрий Словник синонімів Вусика
- небій — -боя, ч., діал. Безстрашна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- небій — НЕБІ́Й, бо́я, ч., діал. Безстрашна людина. Ніхто не мов: — Не боюся! Що там по тривозі! Бо й небоя вовки з’їдять на битій дорозі (Фр., XI, 1952, 434). Словник української мови в 11 томах
- небій — Не́бій, -бо́я м. Безстрашный. І небоя вовки їдять. Чуб. І. 270. Словник української мови Грінченка