1. Словник української мови у 20 томах

невдатний

НЕВДА́ТНИЙ, а, е.

1. Те саме, що невда́лий.

– Ось цитьте-бо! – Мартин гукає, – Почин невдатний іноді буває! (Л. Глібов);

Поки боярин вернувся зі свойого [свого] невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі (І. Франко);

Ні, це не з невдатного інженера сміявся капітан! (В. Собко);

Та фотографія, що у Вас, дуже невдатна, мене там трудно пізнати (М. Коцюбинський);

[Кнуриха:] І лучився, правду кажучи, таки чоловік, хоч і з себе невдатний, зате заможний (Панас Мирний).

2. Якого супроводжують невдачі; нещасливий у житті.

Мені вже трохи жалко стало, Що буде горювать сама [веселочка]: – Де ж, – думав я, – невдатній діться? (Л. Глібов).

3. розм. Нездатний, неспроможний що-небудь робити, виконувати.

[Анна:] Я невдатна загадки розгадувати (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невдатний — невда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невдатний — див. невмілий; поганий Словник синонімів Вусика
  3. невдатний — -а, -е. 1》 Те саме, що невдалий. 2》 Якого супроводжують невдачі; нещасливий у житті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невдатний — НЕВДА́ЛИЙ (про дію, відрізок часу і т. ін. — який закінчився або проходив не так, як хтось бажав), НЕВДА́ТНИЙ, НЕЩАСЛИ́ВИЙ підсил. Перестраждавши потай після невдалої втечі, Кульбака знов набирав духу для життя (О. Словник синонімів української мови
  5. невдатний — Невда́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. невдатний — НЕВДА́ТНИЙ, а, е. 1. Те саме, що невда́лий. — Ось цитьте-бо! — Мартин гукає, — Почин невдатний іноді буває! (Гл., Вибр., 1957, 112); Поки боярин вернувся зі свойого [свого] невдатного посольства, Максим сидів у його шатрі (Фр. Словник української мови в 11 томах
  7. невдатний — Невдатний, -а, -е Неудачный, неудавшійся, неумѣлый. Словник української мови Грінченка