1. Словник української мови у 20 томах

невигадливий

НЕВИГА́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Нездатний вигадувати, винаходити.

2. Який не потребує великої мудрості; звичайний; простий, нескладний.

Болем зайнялися дитячі душі на приниження улюбленої вчительки; у свій невигадливий спосіб вони дають відсіч кривдникові (Григір Тютюнник);

Журналіст .. ходить від хати до хати, знайомиться з людьми, задає такі ж невигадливі запитання: хто, що, чи давно тут живуть, чим займаються, що знають про походження назви села тощо (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невигадливий — невига́дливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невигадливий — Невинахідливий, неметкий, непорадливий; (предмет) нехитрий, немудрий, нескладний, простий. Словник синонімів Караванського
  3. невигадливий — див. простий Словник синонімів Вусика
  4. невигадливий — -а, -е. 1》 Нездатний вигадувати, винаходити. 2》 Який не потребує великої мудрості; звичайний за формою, змістом; простий, нескладний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невигадливий — ПРО́СТИ́Й (за формою або змістом — позбавлений зовнішньої ефектності, ускладненості, розкоші; виконаний, здійснений просто), НЕМУ́ДРИЙ, НЕХИ́ТРИЙ, НЕХИТРОМУ́ДРИЙ, НЕВИГА́ДЛИВИЙ, НЕВИБА́ГЛИВИЙ рідше, БЕЗПРЕТЕНЗІ́ЙНИЙ, ПРОСТІ́СІНЬКИЙ розм., СКРО́МНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. невигадливий — НЕВИГА́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Нездатний вигадувати, винаходити. 2. Який не потребує великої мудрості; звичайний формою, змістом; простий, нескладний. Словник української мови в 11 томах