невижатий
НЕВИ́ЖАТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали, незжали.
Хліб стоїть у полі невижатий, осипається... (М. Коцюбинський);
Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Григорій Тютюнник).
2. На якому залишені на пні злакові рослини.
Невижата смуга достиглим колоссям на вітрі бринить (Л. Костенко);
Невижате поле.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невижатий — неви́жатий прикметник Орфографічний словник української мови
- невижатий — -а, -е. 1》 Який стоїть на пні, якого не зрізали. 2》 На якому залишено на пні злакові рослини. Невижате поле. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невижатий — НЕВИ́ЖАТИЙ, а, е. 1. Який стоїть на пні, якого не зрізали. Хліб стоїть у полі невижатий, осипається… (Коцюб., І, 1955, 14); Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Тют. Словник української мови в 11 томах