1. Словник української мови у 20 томах

невкритий

НЕВКРИ́ТИЙ, НЕУКРИ́ТИЙ, а, е.

1. Який не має на собі одягу, накриття.

Старчиха знеможена, Що вже не здужа й тужить, Посеред улиці, вся заморожена, Тілом невкритим дрижить (П. Грабовський);

Володя ненароком доторкнувся до кленової гілки, і теплі краплі рясно впали на невкриті Вірині плечі (В. Москалець);

* Образно. Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє (Т. Шевченко).

2. Який не має покрівлі, покриття; некритий.

Стояла собі осторонь чиясь сирітська пустка: необмазана, невкрита, город необгороджений (Панас Мирний);

На сопілку грав той сивий старий дід, що пильнував каганчика у невкритій селянській хаті (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невкритий — невкри́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невкритий — неукритий, -а, -е. 1》 Який не має на собі одягу, накриття. 2》 Який не має покрівлі, покриття; некритий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невкритий — НЕВКРИ́ТИЙ (про будівлю — який не має даху, покрівлі), НЕПОКРИ́ТИЙ, НЕКРИ́ТИЙ, БЕЗВЕ́РХИЙ. Якраз на край села, на белебні, стояла собі осторонь чиясь сирітська пустка: необмазана, невкрита (Панас Мирний); Відкладував Хома під осінь хату вкрити... Словник синонімів української мови
  4. невкритий — НЕВКРИ́ТИЙ, НЕУКРИ́ТИЙ, а, е. 1. Який не має на собі одягу, накриття. Старчиха знеможена, Що вже не здужа й тужить, Посеред улиці, вся заморожена, Тілом невкритим дрижить (Граб., І, 1959, 607); Все тіло хворого було запнуте великим простирадлом.. Словник української мови в 11 томах