невтішний
НЕВТІ́ШНИЙ, НЕУТІ́ШНИЙ, а, е.
1. Якого важко або неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти.
А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (М. Коцюбинський);
Море! о море, море розкішне, Втіш моє серце, серце невтішне! (О. Олесь);
Він [джміль] .. притулився до землі, повернув голову набік і, охопивши її двома лапками, занив, заплакав, мов неутішне дитя (М. Стельмах);
// Надзвичайно сильний, великий своїм виявом.
Сповнюється хата несподіваним невтішним риданням (А. Шиян);
В невтішному горі схилилась над нею [могилою] Ольга Дмитрівна (Ю. Збанацький).
2. Який не втішає, не радує, а засмучує; безрадісний, сумний.
[Зорін (проглядаючи зведення, проходить до кабінету):] Невтішний прогноз (Яків Баш);
Калинка дивиться на стелю, завішану брудним павутинням, колисає сумні, невтішні думки (А. Дімаров).
Значення в інших словниках
- невтішний — невті́шний прикметник Орфографічний словник української мови
- невтішний — Безутішний, нерозважний; (висновок) безрадісний, сумний, маловтішний. Словник синонімів Караванського
- невтішний — неутішний, -а, -е. 1》 Якого важко або неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти. || Надзвичайно сильний, великий своїм виявом. 2》 Який не втішає, не радує, а засмучує; безрадісний, сумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невтішний — БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. — у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙ підсил. розм. (про злидні, борги і т. ін. Словник синонімів української мови
- невтішний — НЕВТІ́ШНИЙ, НЕУТІ́ШНИЙ, а, е. 1. Якого важко або неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти. А дервіш усе сидить на тому ж місці, сумний, невтішний (Коцюб., II, 1955, 151); Море! о море, море розкішне, Втіш моє серце, серце невтішне! (Олесь, Вибр. Словник української мови в 11 томах