1. Словник української мови у 20 томах

невірниця

НЕВІ́РНИЦЯ, і, ж.

Невірна, зрадлива жінка.

Серед свого горя нагадав [Страхиня] собі свого хорта Карамана, – свиснув на нього, а той, мов блискавка, кинувся на невірницю жінку (І. Франко);

Женічка запевняв: – Моя невірнице, мій цвіте весняний. Люблю ж, як гімназист (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невірниця — неві́рниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. невірниця — див. повія Словник синонімів Вусика
  3. невірниця — -і. Жін. до невірник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невірниця — НЕВІ́РНИЦЯ, і, ж. Невірна, зрадлива жінка. Серед свого горя нагадав [Страхиня] собі свого хорта Карамана, — свиснув на нього, а той, мов блискавка, кинувся на невірницю жінку (Фр., XVI, 1955, 16). Словник української мови в 11 томах
  5. невірниця — Невірниця, -ці ж. Невѣрная женщина. Ой коні ж мої вороненькії, бодай ви поздихали: ой як я їздив до невірниці, чому не заржали? Гол. І. 262. ум. невірничка. Словник української мови Грінченка