невірно
НЕВІ́РНО, присл.
1. Присл. до неві́рний 1, 2.
Невірно він живе з жінкою (Сл. Б. Грінченка).
2. розм. Присл. до неві́рний 4.
– Вибачте, пане комісаре, вас невірно інформували відносно нашого села! (О. Довженко);
– То, може, тебе зобидив хто? Ділянку невірно заміряли в артілі чи трудодень неправильно записали? (Григорій Тютюнник);
// у знач. безос. пред.
Невірно було б думати, що може бути якийсь один, єдино вірний переклад художнього твору (М. Рильський).
3. у знач. безос. пред. Погано, недобре.
– Коли й голови не підведу, а в роті таки так невірно, неначе полиню наїлась (І. Нечуй-Левицький);
І од людей сміх, і господь карає, і самим невірно (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невірно — неві́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- невірно — присл. 1》 Присл. до невірний 1), 2). 2》 розм. Присл. до невірний 5). 3》 у знач. присудк. сл. Погано, недобре. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невірно — Неправдиво, непоправно Словник чужослів Павло Штепа
- невірно — НЕВІ́РНО, присл. 1. Присл. до неві́рний 1, 2. Невірно він живе з жінкою (Сл. Гр.). 2. розм. Присл. до неві́рний 5. — Вибачте, пане комісаре, вас невірно інформували відносно нашого села! (Довж. Словник української мови в 11 томах
- невірно — Невірно нар. 1) Невѣрно. Невірно він живе з жінкою. 2) Плохо, дурно. І од людей сміх, і Господь карає, і самим невірно. О. 1861. VI. 77. Словник української мови Грінченка