негарний

НЕГА́РНИЙ, а, е.

1. Непривабливий на вроду (про людину та її риси).

Я раптом побачив .. дівчат у хмарі пилу, що вертають з чужої роботи, брудних, негарних (М. Коцюбинський);

Вона [Гликерія] знає, що вона зараз страшенно негарна, що .. гостре лице, з вузькими пронизуватими очима, стає ще більш схожим на пацюче (В. Винниченко);

Панна Нонна особа ще молода, але вже досить зім'ята, з дуже негарним, вилицюватим обличчям і розкішною фігурою (Ю. Збанацький);

Одне, що в батька було некрасиве, – одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! (О. Довженко).

2. Не такий, як треба, позбавлений гарних якостей, властивостей, привабливості, гармонійності форм, кольорів і т. ін.; поганий.

[Орест:] Ну, там далі цей вірш зовсім негарний, не варт і читати (Леся Українка);

Вихователька, крекчучи, ступила на ослінчик і почала ретельно обслідувати, чому ж таки погасла лампадка. Чи ґнотик негарний, чи оливи треба долити? (О. Донченко);

Одне, що в батька було некрасиве, – одяг. Ну такий носив одяг негарний, такий безбарвний, убогий! (О. Довженко);

// рідко. Поганий на смак; несмачний.

– Негарна [ковбаса], – одказала вона .. – От як я .. їла [у пана] – нігде вже такої не їстиму, – молочна та пухка – губами їж (Панас Мирний);

// Неприємний, противний.

– А зимою? А у холод, у морози? Зима, холод, мороз! Оце негарний час! (Марко Вовчок);

– Навіть що він мені купить на місті, все мені негарне, .. гидке, – сказала Лукина (І. Нечуй-Левицький);

// Невиграшний.

Вчора я заходила у фотографію, .. нашої другої карточки вони не робили, бо в тій позі погано вийшло, негатив поганий і поза негарна (Леся Українка).

3. Наділений негативними моральними якостями, властивостями; непорядний.

Сьогодні написав до брата у Київ, а завтра думаю ще до того мовчазного приятеля Іващенка, негарний він друзяка (Панас Мирний);

// Який не відповідає певним нормам і заслуговує на осуд (про поведінку, манери людини).

[Хлопець] Чого ти зараз все приміряєш до себе? Се, знаєш, негарна звичайка (Леся Українка);

// Який виражає або свідчить про що-небудь негативне в поведінці, вчинках і т. ін. когось.

– Ти, Ганю, мабуть, дивилася на неї негарними очима (І. Нечуй-Левицький);

– А ти, синку, дуже багато ймеш їм віри. Я чував про Вуяхевича дещо негарне (П. Куліш);

– Він каже негарні речі (О. Довженко).

4. Який не провіщає чого-небудь доброго, не пов'язаний з чимсь радісним, приємним; безутішний, сумний.

Вона ще вчора надумала, що з нашого закохання нічого не буде – ні щастя, ні вжитку, бо позавчора негарний сон їй снився... (Марко Вовчок);

Як воно чудно: повернеться життя до тебе негарним, чорним своїм боком – і якимсь поганим здається все на світі (Г. Хоткевич);

Матушка Раїса, наче відчувши, що трапилось щось негарне, швидко ввійшла в кімнату (О. Донченко).