1. Словник української мови у 20 томах

негучний

НЕГУЧНИ́Й, а́, е́.

Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний.

Десь за стіною чути негучні звуки рояля (І. Кочерга);

Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури – негучний, але дружний спів (Ю. Смолич);

// Який видає тихі, неголосні звуки.

І, може, де кобза найдеться, Що гучно на співи озветься, На співи, на струни мої негучні (Леся Українка);

// Який відбувається без особливого галасу, шуму; негомінкий.

У Гершка Мідника придбавши кавуна, Ми десь ховалися поміж гілля нависле, І йшла тоді у нас трапеза негучна (М. Рильський);

Він .. справив простеньке, негучне весілля (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. негучний — негучни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. негучний — -а, -е. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. || Без галасу, шуму; негомінкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. негучний — ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Словник синонімів української мови
  4. негучний — НЕГУЧНИ́Й, а́, е́. Який слабо звучить, якого далеко не чути; тихий, неголосний. Десь за стіною чути негучні звуки рояля (Коч., II, 1956, 487); Чуйне вухо однаково могло розібрати навіть крізь подвійні рами та товсті мури — негучний... Словник української мови в 11 томах