1. Словник української мови у 20 томах

негідник

НЕГІ́ДНИК, а, ч.

Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник.

На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник – і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (С. Журахович);

Чисті мислі у воїнів, та один негідник може хоробрих людей продати (А. Хижняк);

Відверті негідники, ті, що бачать погане й одвертаються од нього ще й кажуть: так і треба (Ю. Мушкетик);

// Уживається як лайливе слово (перев. при звертанні).

– Негідники! – враз зарепетував він. – Мерзотники! – затупотів він ногами. – Обормоти! Хто дозволив ноги й руки мотузками перев'язувати? (Ю. Смолич);

Мічурін видобув з-за пазухи в Павлуші [зелене] яблуко .. – Ох, негідник! – не витримав Терентій.., люто глянувши на хлопця (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. негідник — (підла людина) розм. пакосник, паскуда, зневажл. мерзотник, поганець. Словник синонімів Полюги
  2. негідник — негі́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. негідник — див. МЕРЗОТНИК. Словник синонімів Караванського
  4. негідник — [неиг’ідниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. негідник — -а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. || Уживається як лайливе слово (перев. у звертанні). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. негідник — хохл. (нєгодяй) падлюка, лотр гульвіса, гультяй, драб, ледащо, лотр, наволоч, неприторений, падло, падлюка, підлота, посмітюха, сволота, стерво, див. сволоч, ракалія Словник чужослів Павло Штепа
  7. негідник — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
  8. негідник — Негі́дник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. негідник — НЕГІ́ДНИК, а, ч. Той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник. На другій дільниці якийсь бригадир шахрайські приписки в нарядах робив. Мерзотник — і все! Ну і що ж? Через оцих негідників я маю на весь світ дивитися крізь темне скельце? (Жур., Опов. Словник української мови в 11 томах
  10. негідник — Негідник, -ка м. Негодяй, мерзавецъ. Ти сам негідник, ти сам обридник, що жінки не маєш. Гол. І. 262. Словник української мови Грінченка