недоконаність
НЕДОКО́НАНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. недоко́наний.
Граматика цілком фатально зобов'язує суб'єкта мови до подання певної, мінімально необхідної інформації про події (якщо по-українськи, то про час дії, її доконаність чи недоконаність, рід і особу діяча тощо) (О. Забужко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недоконаність — недоко́наність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- недоконаність — -ності, ж. Абстр. ім. до недоконаний. Великий тлумачний словник сучасної мови