незадоволення
НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с.
Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь.
Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (М. Коцюбинський);
Улас із почуттям подиву, навіть незадоволення, що йому перебили поїздку додому, пішов до головного корпусу (Григорій Тютюнник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незадоволення — незадово́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- незадоволення — [неизадоволеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- незадоволення — -я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незадоволення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст. Словник синонімів української мови
- незадоволення — Незадово́лення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- незадоволення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах