незадоволення
НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ (почуття й стан незадоволеної людини), НЕВДОВО́ЛЕННЯ, НЕДОГО́ДА рідше; ПРИ́КРІСТЬ, ПРИ́КРОЩІ мн., ДОСА́ДА (незадоволення з гіркотою, розчаруванням унаслідок якоїсь невдачі); РОЗДРАТУВА́ННЯ (РОЗДРАТО́ВАННЯ), РОЗДРА́ЖНЕННЯ заст. (гостре незадоволення зі злістю). Він менше за всіх відчував незадоволення з приводу невдатної експедиції (Г. Хоткевич); Підійшов бригадир.., на його клиноподібному обличчі — невдоволення, злість (О. Лупій); Якщо здолаєш збагнути, як мені хотілося поїхати, то зрозумієш цілком мою прикрість (М. Коцюбинський); Заремба з досадою насупив брови (О. Донченко); В голосі Савичева чулося нетерпіння і навіть стримане роздратування (Л. Первомайський); В її байдужому тоні ледве можна було помітити нотки не то роздражнення, не то образи (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- незадоволення — незадово́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- незадоволення — [неизадоволеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- незадоволення — -я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незадоволення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (М. Словник української мови у 20 томах
- незадоволення — Незадово́лення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- незадоволення — НЕЗАДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан невдоволення ким-, чим-небудь. Сусанна надулась. Завжди отак. Про неї не дбають. Однак її незадоволення скоро погасло в турботах про Дорку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах