незбутній
НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕЗБУ́ТНИЙ, я, є.
1. Який не може здійснитися, збутися; нездійсненний.
[Борис (упав на коліна біля ліжка, тихо промовляє):] Ніколи я не благав нічого незбутнього (М. Кропивницький).
2. Який не минає, від якого важко звільнитися, якого важко позбутися.
Зненависть одверта й незбутня струмилася з очей гуцула і панича-улана (О. Кундзич);
Учитель, сивий, згорблений, з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незбутній — незбу́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- незбутній — -я, -є. 1》 Який не може здійснитися, збутися; нездійсненний. 2》 Який не минає, від якого важко звільнитися, якого важко позбутися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незбутній — НЕЗДІЙСНЕ́ННИЙ (який не може здійснитися, збутися), НЕЗДІЙСНИ́МИЙ рідше, НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕЗБУ́ТНІЙ рідше; НЕДОСЯ́ЖНИЙ (якого не можна досягти, добитися); НЕРЕА́ЛЬНИЙ, НЕЖИТТЄ́ВИЙ (НЕЖИТТЬОВИ́Й рідше), ФАНТАСТИ́ЧНИЙ підсил., УТОПІ́ЧНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- незбутній — НЕЗБУ́ТНІЙ, я, є. 1. Який не може здійснитися, збутися; нездійсненний. [Борис (упав на коліна біля ліжка, тихо промовляє):] Ніколи я не благав нічого незбутнього (Кроп., І, 1958, 437). 2. Який не минає, від якого важко звільнитися, якого важко позбутися. Словник української мови в 11 томах