незбутній

НЕЗДІЙСНЕ́ННИЙ (який не може здійснитися, збутися), НЕЗДІЙСНИ́МИЙ рідше, НЕМОЖЛИ́ВИЙ, НЕЗБУ́ТНІЙ рідше; НЕДОСЯ́ЖНИЙ (якого не можна досягти, добитися); НЕРЕА́ЛЬНИЙ, НЕЖИТТЄ́ВИЙ (НЕЖИТТЬОВИ́Й рідше), ФАНТАСТИ́ЧНИЙ підсил., УТОПІ́ЧНИЙ підсил., ХИМЕ́РНИЙ підсил. (який не може бути здійснений через відсутність реальних підстав). — Сміливість молодого князя достойна тільки похвали. Та наміри його надто вже сміливі і.. нездійсненні (Д. Міщенко); О мрії юні, нездійснимі! (В. Сосюра); (Женя:) Я п'яна була! Коханням упилася та незбутніми думками і охмеліла!.. (М. Кропивницький); Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (М. Коцюбинський); Шахай.. спав тихо, наче й не спав зовсім. Снів фантастичних і нереальних він не знав (Ю. Яновський); Нежиттєві плани; — Я плакала в подушку, мріяла про фантастичні зустрічі з ним... (О. Донченко); Справді, єдиній дочці такого батька.. даремно було б доводити, що її "принципи" утопічні і не годяться в наші обставини (Леся Українка); Очі в парубка світилися вогниками химерних надій (І. Цюпа). — Пор. 2. недосту́пний.

НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (про почуття, стан); РОЗПА́ЧЛИВИЙ (сповнений безнадії, розпачу); НЕЗБУ́ТНІЙ, НЕПОЗБУ́ТНІЙ (про важкий психічний стан — який не минає, якого важко позбутися). Сльози, безпорадні невтішні жіночі сльози обеззброювали його (І. Рябокляч); Весільна пісня крає серце Мар'яні, тьмарить душу, сповнює її безутішним горем (А. Шиян); Сиділа собі (Мотря) та плакала нерозважними, дрібними сльозами... (Панас Мирний); Бідняцькі думи, невтишимі болі Укладені в слова, як сталь, дзвінкі (А. Малишко); Він напам'ять знає скупі, сповнені безвихідної гіркоти речення (Н. Рибак); Скільки горя, скільки безпросвітного смутку в кожнім слові Ярини (О. Левада); — Не чіпайте! — розітнувся її розпачливий зойк (Д. Бузько); Учитель.., з пожовклим лицем і очима, повними незбутньої туги, лише зрідка вимовляв якесь слово (С. Журахович). — Пор. 1. безнаді́йний.