незвиклий
НЕЗВИ́КЛИЙ, а, е.
1. до чого і без дод. Який не звик до чого-небудь.
Незвиклі молдувани, що сидять по горах, придивляючись до труїння, крутять носами та спльовують (М. Коцюбинський);
Незвиклий до слави, Михайло Лукич був розгублений і наче засоромлений (Л. Дмитерко).
2. Не такий, як завжди; до якого не звик хто-небудь; незвичний, незвичайний.
На ганку сидів новий пан .. Побачивши незвиклий похід, вийшов (І. Франко);
Не помічав [Перехрест], як стурбовано спостерігала молодиця його незвиклу ходу (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незвиклий — незви́клий прикметник Орфографічний словник української мови
- незвиклий — -а, -е. 1》 до чого і без додатка. Який не звик до чого-небудь. 2》 Не такий, як завжди; до якого не звик хто-небудь; незвичний, незвичайний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незвиклий — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- незвиклий — НЕЗВИ́КЛИЙ, а, е. 1. до чого і без додатка. Який не звик до чого-небудь. Незвиклі молдувани, що сидять по горах, придивляючись до труїння, крутять носами та спльовують (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- незвиклий — Незви́клий, -а, -е Непривыкшій. Словник української мови Грінченка