1. Словник української мови у 20 томах

ненавмисний

НЕНАВМИ́СНИЙ, а, е.

1. Здійснюваний, зроблений, сказаний і т. ін. без наперед продуманого наміру; невмисний.

2. Який стався несподівано, непередбачено; випадковий.

В отому ненавмисному пораненні – та ще, зауважмо, правої руки лівою – вчувався недвозначний натяк на щось гріховне й приховане (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ненавмисний — ненавми́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ненавмисний — -а, -е. 1》 Здійснюваний, зроблений, сказаний і т. ін. без наперед продуманого наміру; невмисний. 2》 Який стався несподівано, непередбачено; випадковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ненавмисний — ВИПАДКО́ВИЙ (який трапився, з'явився де-небудь за збігом обставин), НЕСПОДІ́ВАНИЙ, НЕЖДА́НИЙ, НЕГА́ДАНИЙ, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНИЙ, НЕНАВМИ́СНИЙ, НЕВМИ́СНИЙ (НЕУМИ́СНИЙ), ПЕ́РШИЙ-ЛІ́ПШИЙ розм., ПРИПАДКО́ВИЙ діал. Словник синонімів української мови
  4. ненавмисний — Ненавми́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ненавмисний — НЕНАВМИ́СНИЙ, а, е. 1. Здійснюваний, зроблений, сказаний і т. ін. без наперед продуманого наміру; невмисний. 2. Який стався несподівано, непередбачено; випадковий. Словник української мови в 11 томах