неодинокий
НЕОДИНО́КИЙ, а, е.
Якому не властива самотність, одинокість.
Якщо виявиться, що Ва-кузнець у своїй світоглядній манері був неодиноким, то це буде ще одним кроком до пізнання України та її народу (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неодинокий — неодино́кий прикметник Орфографічний словник української мови
- неодинокий — -а, -е. Який не є одиноким. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неодинокий — Неодинокий, -а́, -е́ Неодинокій. Там неодинокий з нею був би я. Шевч. 37. Словник української мови Грінченка