неофіційний

НЕОФІЦІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Який не має формального схвалення або дозволу від державної установи чи службової особи.

Народний депутат виголосив досить гучну заяву, яка, проте, жодного офіційного статусу не мала, а радше мала на меті заробити для її автора відповідний політичний капітал (з газ.);

За поки що неофіційними, попередніми результатами, на виборах упевнену перемогу здобули демократичні, державницькі сили (з газ.);

// Джерелом якого не є державна установа або службова особа; неурядовий.

Виборчий блок має намір організувати на виборах свій, неофіційний підрахунок голосів (з газ.);

Як стало відомо з неофіційних джерел, візит високого закордонного гостя відбудеться влітку (з газ.).

2. Не обмежений дотриманням чітко окреслених правил, приписів, зобов'язань.

На гірському курорті відбулася неофіційна (або, як тепер кажуть, “без краваток”) зустріч глав держав (з газ.);

Неофіційна частина ювілейного вечора;

// Не визначений, не закріплений у встановленому, службовому порядку.

Хазяїн трамбака – неофіційний помічник Професора (Ю. Яновський);

// Який не має формально закріпленого статусу (про гру, матч, турнір, тощо); товариський, тренувальний.

Під орудою нового тренера збірна України з футболу протягом останніх двох місяців провела три неофіційні матчі (з газ.);

// Який не ґрунтується на якихось службових стосунках, допускає невимушеність, щирість, довіру (про поведінку, взаємини тощо).

Така [на командному пункті] служба, що не часто лунав тут сміх, не часто почуєш привітний неофіційний голос. Безконечні цифри, закодовані команди, рапорти – їх тільки й чуєш (О. Гончар);

Неофіційна розмова.