1. Словник української мови у 20 томах

неповнолітній

НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є.

Який не досяг повноліття.

– Вона ще неповнолітня, тітка є її опікункою (І. Франко);

– Ну, Крук ще, на щастя, неповнолітній, тому і вдалося мені вирвати хлопця .. від трибуналу (П. Козланюк);

// у знач. ім. неповнолі́тні, ніх, мн. (одн. неповнолі́тній, нього, ч.; неповнолі́тня, ньої, ж.). Ті, хто не досяг повноліття.

Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (з публіц. літ.);

* У порівн. – Тоді на тобі один рядок, бо ти два не годна гнати... – і дав [Андрій] Химі один рядок, на сміх усім заробітчанам, мов неповнолітній (Я. Качура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповнолітній — неповнолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неповнолітній — Цей термін вживається для розмежування прав та обов’язків повнолітніх та неповнолітніх. англ. minor / under-age; нім. Mindenjährige m –n, -n; угор. kiskorú; рос. несовершеннолетний. Словник із соціальної роботи
  3. неповнолітній — див. МАЛОЛІТНІЙ. Словник синонімів Караванського
  4. неповнолітній — див. молодий Словник синонімів Вусика
  5. неповнолітній — [неипоўнол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому / -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. неповнолітній — -я, -є. Який не досяг повноліття. || у знач. ім. неповнолітні, -ніх, мн. (одн. неповнолітній, -нього, ч.; неповнолітня, -ньої, ж.). Ті, хто не досяг повноліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. неповнолітній — МАЛОЛІ́ТНІЙ прикм. (який має мало років — про дітей, підлітків), МАЛИ́Й, НЕДОЛІ́ТНІЙ розм.; НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, НЕДОРО́СЛИЙ (перев. про людину, яка не досягла повноліття). Іду до прийому, да чогось і ноги трусяться, підкошуються, і себе жаль, і матері жаль... Словник синонімів української мови
  8. неповнолітній — Неповнолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. неповнолітній — НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який не досяг повноліття. — Вона ще неповнолітня, тітка є її опікункою (Фр., VI, 1951, 293); — Ну, Крук ще, на щастя, неповнолітній, тому і вдалося мені вирвати хлопця.. від трибуналу (Козл., Ю. Крук, 1957, 418); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах