1. Словник синонімів української мови

неповнолітній

МАЛОЛІ́ТНІЙ прикм. (який має мало років — про дітей, підлітків), МАЛИ́Й, НЕДОЛІ́ТНІЙ розм.; НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, НЕДОРО́СЛИЙ (перев. про людину, яка не досягла повноліття). Іду до прийому, да чогось і ноги трусяться, підкошуються, і себе жаль, і матері жаль... а там щось шепче: -. Да ти й не підеш, бо ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ (Ганна Барвінок); — Коли малим був, — несподівано посміхнувся Оленчук, — бігали ми туди, бувало, пташині гнізда дерти (О. Гончар); — Доведеться мати справу з судом за викрадення хлопчика, бо ніхто не повірить, що він утік з власної охоти, а Михайликові сльози й викази не матимуть сили, бо він неповнолітній (З. Тулуб); А той розтринькав усе і вмер, кинувши жінку з двома недорослими дітьми без шматочка хліба (Б. Грінченко).

МАЛОЛІ́ТОК (про дитину), МАЛОЛІ́ТКА розм., МАЛОЛІ́Т заст., НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ. Було то божеє село. В селі тому вдова жила, А у вдови дочка росла І син малоліток (Т. Шевченко); Нащо на горе вродила, Малоліткою женила (П. Чубинський); Одначе (Тритузний) й далі тримається свого, бо вважає цілком природним саме цей тон і цю манеру для себе, корінного кадра, що чи не єдиний тільки й зостався із працівників колишньої трудколонії неповнолітніх (О. Гончар). — Пор. пі́дліток.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповнолітній — неповнолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неповнолітній — Цей термін вживається для розмежування прав та обов’язків повнолітніх та неповнолітніх. англ. minor / under-age; нім. Mindenjährige m –n, -n; угор. kiskorú; рос. несовершеннолетний. Словник із соціальної роботи
  3. неповнолітній — див. МАЛОЛІТНІЙ. Словник синонімів Караванського
  4. неповнолітній — див. молодий Словник синонімів Вусика
  5. неповнолітній — [неипоўнол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому / -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. неповнолітній — -я, -є. Який не досяг повноліття. || у знач. ім. неповнолітні, -ніх, мн. (одн. неповнолітній, -нього, ч.; неповнолітня, -ньої, ж.). Ті, хто не досяг повноліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. неповнолітній — НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який не досяг повноліття. – Вона ще неповнолітня, тітка є її опікункою (І. Франко); – Ну, Крук ще, на щастя, неповнолітній, тому і вдалося мені вирвати хлопця .. від трибуналу (П. Козланюк); // у знач. ім. неповнолі́тні, ніх, мн. Словник української мови у 20 томах
  8. неповнолітній — Неповнолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. неповнолітній — НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який не досяг повноліття. — Вона ще неповнолітня, тітка є її опікункою (Фр., VI, 1951, 293); — Ну, Крук ще, на щастя, неповнолітній, тому і вдалося мені вирвати хлопця.. від трибуналу (Козл., Ю. Крук, 1957, 418); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах