непомірний
НЕПОМІ́РНИЙ, а, е.
1. Який перевершує звичайну міру, норму або потребу в чому-небудь; надмірний.
Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (М. Коцюбинський);
[Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків? [Катерина:] Найчастіше – від непомірного апетиту (О. Корнійчук);
Вона [Килина Макарівна] була такої непомірної висоти, що мало не торкалася стелі (Яків Баш).
2. Який не відповідає чому-небудь за своїми розмірами, пропорціями.
Малі ноженята байдуже про непомірні чоботи своє робили: він ними швидко чекрижив [ішов] все вперед та вперед (Панас Мирний);
Він голосно пошморгував носом, поблискував очима, підсував на лоба непомірного кашкета (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непомірний — непомі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- непомірний — -а, -е. Який перевершує звичайну міру; надмірний. || Позбавлений розмірності, пропорційного співвідношення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непомірний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови
- непомірний — НЕПОМІ́РНИЙ, а, е. Який перевершує звичайну міру; надмірний. Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Коцюб., І, 1955, 190); [Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків?... Словник української мови в 11 томах