1. Словник української мови в 11 томах

непомірний

НЕПОМІ́РНИЙ, а, е. Який перевершує звичайну міру; надмірний.

Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (Коцюб., І, 1955, 190);

[Надія:] А чого у нас тепер так багато гіпертоніків? [Катерина:] Найчастіше — від непомірного апетиту (Корн., II, 1955, 286);

Вона [Килина Макарівна] була такої непомірної висоти, що мало не торкалася стелі (Баш, Надія, 1960, 27);

// Позбавлений розмірності, пропорційного співвідношення.

Малі ноженята байдуже про непомірні чоботи своє робили: він ними швидко чекрижив [ішов] все вперед та вперед (Мирний, IV, 1955, 299);

Він голосно пошморгував носом, поблискував очима, підсував на лоба непомірного кашкета (Збан., Мор. чайка, 1959, 51).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непомірний — непомі́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непомірний — -а, -е. Який перевершує звичайну міру; надмірний. || Позбавлений розмірності, пропорційного співвідношення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непомірний — НЕПОМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який перевершує звичайну міру, норму або потребу в чому-небудь; надмірний. Цілі купи розкішних кетяг [кетягів] так і обліпили кущ, так і вгинають лозу під непомірною вагою (М. Словник української мови у 20 томах
  4. непомірний — НАДЗВИЧА́ЙНИЙ (дуже великий за силою вияву, інтенсивністю чого-небудь, завдяки чому виділяється на загальному тлі), НЕЗВИЧА́ЙНИЙ, ВИНЯТКО́ВИЙ, СУГУ́БИЙ книжн. заст. Словник синонімів української мови