1. Словник української мови у 20 томах

непоправний

НЕПОПРА́ВНИЙ, а, е.

1. Який важко або неможливо поправити, виправити.

Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його (М. Стельмах);

Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку (І. Цюпа);

// Якого не можна вже уникнути, позбутися.

Його слова, збентеження підказали Мерфі, що сталося непоправне лихо (Ю. Бедзик);

Смерть Анта завдала великої й непоправної шкоди роду (С. Скляренко);

// у знач. ім. непопра́вне, ного, с. Лихо, нещастя, якого не можна вже уникнути, позбутися.

Ще не в силі збагнути те непоправне, що зараз сталося, він тільки дивився круглими від жаху очима на розвалену .. батькову голову (І. Багмут).

2. Нездатний виправитися; упертий у своїх переконаннях, звичках і т. ін.

– Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з .. непоправним шарлатаном (І. Нечуй-Левицький);

[Ада:] Ви, Івасю, все ще непоправний фантаст (Мирослав Ірчан);

Згодом Назара, як непоправного, виключили з школи (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоправний — непопра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непоправний — (хто) невиправний, годі виправити кого; (- втрату) неоплатний, г. невіджалуваний. Словник синонімів Караванського
  3. непоправний — -а, -е. 1》 Якого важко або неможливо поправити, виправити. || Якого вже не можна уникнути, позбутися. || у знач. ім. непоправне, -ного, с. Лихо, нещастя, якого вже не можна уникнути, позбутися. 2》 Нездатний виправитися; упертий у своїх переконаннях, звичках і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непоправний — НЕВИПРА́ВНИЙ (нездатний виправитися, стійкий у своїх, звичайно негативних, схильностях, звичках і т. ін.), НЕПОПРА́ВНИЙ, БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. розм.; ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, ЗАШКАРУ́БЛИЙ (який відзначається вже давніми, міцними звичками і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. непоправний — Непопра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. непоправний — НЕПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який важко або неможливо поправити, виправити. Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його (Стельмах, II, 1962, 387); Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах