1. Орфографічний словник української мови

непоправний

непопра́вний

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непоправний — (хто) невиправний, годі виправити кого; (- втрату) неоплатний, г. невіджалуваний. Словник синонімів Караванського
  2. непоправний — -а, -е. 1》 Якого важко або неможливо поправити, виправити. || Якого вже не можна уникнути, позбутися. || у знач. ім. непоправне, -ного, с. Лихо, нещастя, якого вже не можна уникнути, позбутися. 2》 Нездатний виправитися; упертий у своїх переконаннях, звичках і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непоправний — НЕПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який важко або неможливо поправити, виправити. Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його (М. Стельмах); Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку (І. Словник української мови у 20 томах
  4. непоправний — НЕВИПРА́ВНИЙ (нездатний виправитися, стійкий у своїх, звичайно негативних, схильностях, звичках і т. ін.), НЕПОПРА́ВНИЙ, БЕЗНАДІ́ЙНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. розм.; ЗАКОРЕНІ́ЛИЙ, ЗАШКАРУ́БЛИЙ (який відзначається вже давніми, міцними звичками і т. ін. Словник синонімів української мови
  5. непоправний — Непопра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. непоправний — НЕПОПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який важко або неможливо поправити, виправити. Непоправним злочинством здавалось лежання, коли стільки роботи ждало його (Стельмах, II, 1962, 387); Доринка збагнула, що зробила непоправну помилку (Цюпа, Назустріч.. Словник української мови в 11 томах